Різдвяні традиції Донбасу: факти, які вас здивують

Наближається святкування Різдва за григоріанським календарем. Його відзначають 7 січня християни православного порядку, яких більшість на сході України.

Символ Різдвяних святкувань в Україні — колядки та щедрівки.

Святочні обряди: ходіння із зіркою, вертепом, «козою» від хати до хати, спів коротких пісеньок на релігійну та побутову тематику, за твердженням етнографів серед українців розвинені більше ніж серед інших православних народів.

🤝 Стародавні зв'язки сходу і заходу

У кожному регіоні воліють співати свої колядки. Є такі й у частини північного сходу країни — на Слобожанщині.

Територія Слобідської України, а це нинішні Харківська, Сумська, північна частина Донецької та Луганської областей заселялася в 17 столітті вихідцями з Правобережної України: Наддніпрянщини, Волині, Вінниччини. Звідси й специфіка старовинних обрядів, релігійних гімнів в наших краях.

Наприклад, ще в 1930-хх роках в районі міста Слов'янська було популярно так зване «гільце» — обрядове молоде деревце, прикрашене кольоровими стрічками, яке носили під час весілля.

Це слов'янський (від етносу слов'ян) дохристиянський символ, який найдовше зберігався в Україні. І найчастіше зустрічався саме з правого боку від Дніпра. Воно символізувало створення нової сім'ї, сімейного гнізда.

Те ж саме можна простежити й з Різдвяними обрядами та безпосередньо з колядками та щедрівками.

Одна з найпоширеніших святочних пісень в Слов'янському районі, яка була записана місцевими краєзнавцями, звучить так:

«Діва Марія в полі ходила.

У полі ходила, їсти носила.

Їсти носила, Бога просила:

— Ой роди, Боже, жито-пшеницю,

Жито-пшеницю, всяку пашницю,

Та що із зерна та паляниця,

А із колоска ціла копиця,

Що в полі зерно, а в домі добро».

Також її різновид:

«А в полі, в полі сам Господь ходив,

сам Господь ходив, зерно розносив.

Діва Марія Бога просила:

Уроди, Боже, жито, пшеницю, жито, пшеницю, всяку пашницю.

Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю.

Будьте здорові, з Новим роком і з Василем. Дай Боже!»

Як з'ясувалося, такі ж тексти досі популярні й на Вінниччині. Це може говорити про те, що частина першопоселенців понад 300 років тому прийшли на цю землю з Вінницької області.

Серед жителів Слобожанщини довгий час і після встановлення радянського режиму були дуже популярні й інші різдвяні обряди, які досі живі в центральній і західній частині країни.

Починаючи від обряду водіння кози (на старий Новий рік, коли ряджені в нечисту силу і тварин хлопці й дівчата ходили щедрувати в ніч з 13 на 14 січня) і закінчуючи стравами, що виставляються на стіл в Щедрий вечір. Тут між сходом і заходом відмінностей практично не було. Хіба що в якихось дрібницях.

Непрямим підтвердженням зв'язку можуть бути й назви найстаріших населених пунктів. Наприклад, в Лиманському районі Донецької області є селище Ямпіль. Заснування його історики відносять до 1682 року. Але також невелике містечко Ямпіль існує в тій же Вінницькій області. Таким чином, можна сказати, що стародавні обряди, що мають дохристиянські коріння, але використовуються і православними християнами для святкування одного з найважливіших свят цієї релігії, є певним культурним і етнографічним містком між сходом і заходом України.

Лемки та Бойки Донеччини

Однак є в Донецькій області й більш пізні паралелі між двома крайніми точками України. У селі Званівка, Бахмутського району ось уже майже 70 років живуть нащадки карпатських бойків та лемків. У 1951 році радянська влада передала Польщі карпатське село Ліскувате, а його жителів переселили в Донецьку область.

Радянська політика деструктивно вплинула на українські традиції на Донбасі. Переселення етнічних українців і заселення східних територій росіянами, штучний голод істотно вплинули на культурний код регіону. Жителі Донбасу поступово перестали дотримуватися більшої частини українських традицій.

Однак переселені лемки та бойки зберегли свої культурні корені.

Сьогодні у Званівці діє культурно-просвітницький Лемко-центр, організований місцевим жителем Андрієм Тимчаком у власному будинку.

Одна з традицій, збережених переселенцями з Карпат — ходіння з Різдвяним вертепом.

Сьогодні вертепи є справжньою візитівкою Званівки.

Вони з'явилися тут разом з переселенцями в 1951 році та з того часу не припиняли діяльності.

У наші дні в селі три вертепи: з учнів початкових класів, середніх класів і тих, хто вже закінчив школу.

Колективи з різдвяними виставами відвідують багато міст і районів Донеччини.

Спочатку після переселення вертепи водили тільки лемки, але через кілька десятків років з ними почали ходити й інші жителі села. Адже різдвяні вертепи — це всеукраїнська традиція, яку більшовики нищили, починаючи з 30-х років минулого століття. Так лемки повернули Донбасу те, що радянська влада забрала у нього ще раніше.

Фото на обкладинці: Дивись.info 

Читайте також:

«Щедрик» родом з Донбасу. Дивовижні факти про колядку, що об'єднала Україну і світ

Без олів'є і шуби: 12 нетипових рецептів до новорічного столу