"Війна знову прийшла за мною": як "Східний" із Кадіївки вже півтора року боронить країну та мріє першим зайти до рідного міста

Вісім років передавав свідчення про ворога з окупації

У 2014 році, коли Кадіївка була окупована, Артем «Східний» тільки закінчив школу. Він розповідає, що в місті залишився тільки заради батьків. Попри життя в окупації, Артем чітко знав та розумів, хто є справжнім ворогом. Хлопець дистанційно працював графічним дизайнером на українському ринку, а згодом почав передавати данні про ворожу армію та ситуацію в місті до української сторони.

«З 2014 року я почав активно вести Twitter-акаунт. Я публічно висвітлював життя в окупації, яким воно було насправді. Я хотів показати українцям з інших регіонів, що тут залишаються патріотичні жителі. І почав публічно виставляти данні про російські війська. А потім зі мною зв’язалися і сказали, що таку інформацію краще передавати в особисті повідомлення конкретним людям, щоб вона була корисною, і щоб мене тут не затримали», — розповідає Артем.

Так у соціальних мережах публікувалися новини про місто, а в особисті передавалися координати дислокації, фотографії техніки, вогневі позиції тощо. Пізніше за таку роботу Артем отримає Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України.

Артем розповідає, що за роки окупації Кадіївка перетворилося на занедбане та депресивне місто без можливостей та перспектив. Кількість населення зменшувалася, росла смертність, люди виїжджали. У 2020-му році в Артема померла мама, а наступного року — батько. Поховавши його, чоловік зрозумів, що тут його більше нічого не тримає, тому почав думати про виїзд на підконтрольну Україні територію.

Артем каже, що «пожити на свободі майже не встиг». Адже за кілька місяців, як він опинився в Києві, розпочалася повномасштабна війна:

«Війна знову прийшла за мною. Навіть друзі жартували, що мене росіяни й у Києві дістануть. Так воно і сталося».

«Я розумів, що це точно буде»

Артем згадує, як усі роки окупації ворожа армія накопичувала техніку та ресурси, а особливо активізувалася у 2021 році. Уже тоді терористи робили спроби мобілізації. «Східний» знав, що щось точно буде, але не думав, що це буде настільки масштабним вторгненням.

З перших днів повномасштабної війни він шукав, до кого може приєднатися у військових формуваннях. Та через переполох та оборону Києва не знав, до кого звернутися. Одного дня Артем побачив у дворі свого будинку хлопців, які вже були в добровольчому формуванні територіальної громади, і запропонував свою допомогу. Так до них і доєднався.

Під час оборони столиці Артем тримав позиції та околицях міста. А коли північні регіони були деокуповані, доєднався на добровольчій основі до своїх друзів в одну з окремих груп одного полку спеціальних операцій, де він знаходиться і зараз. Більш детально про свою роботу та полк Артем розказати не може, та ділиться, що в останні виїзди працював по лінії «Сіверськ — Часів Яр». Нести службу на Донеччині Артему подобається навіть більше — так він знаходиться ближче до дому.

До цього разом із побратимами Артем брав участь у контрнаступальній операції в Харківській та Донецькій областях.

За час служби, окрім Почесного нагрудного знаку, Артем був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України.

Військовий ділиться, що завжди любив Україну, навіть попри те, що в його рідному місті було і є проросійське населення:

«Я нещодавно згадував, як брав участь у марші на честь 70-річчя ОУН-УПА, який проходив у Кадіївці. Про нього мало хто знає взагалі. Для мене Україна завжди була важливою. Це моя Батьківщина. У мене є «комплекс», що я всі роки проживав там. Та мені завжди хотілося доєднатися до Збройних Сил України».

Артем поділився, що хотів би одним із перших заходити до Кадіївки під час деокупації:

«Я хочу потрапити на цю землю, побачити свій дім, потрапити на могилу своїх батьків. Багато людей мене там чекає і так само багато людей ненавидить. У мене там ще багато роботи, я дуже хочу туди потрапити. Це дійсно моя мрія. Мій дім часто сниться мені».

«Я думаю, що наша боротьба на цьому не закінчиться»

Військовий і далі активно веде власні соціальні мережі, зокрема, Twitter з понад 32 тисячами читачів та Телеграм-канал. Сюди викладає новини з фронту та з окупованих територій, адже для нього важливо розповідати людям правду. Таку, якою вона є.

«Якщо жителі інших українських регіонів напишуть, що «Кадіївка — це Україна», то наші мешканці не звернуть уваги. Та якщо це напише їхній земляк — вони зацікавляться. Адже ми жили разом ці 8 років, а думки в нас різні, і це викликає в них питання. Мені надсилають багато погроз, і щодо мене, і навіть щодо могили батьків. Але так само пишуть люди, які передають важливу інформацію, які дякують та підтримують. Тому я продовжую це робити», — каже «Східний».

Військовослужбовець зізнається, що планувати щось після війни дуже складно. Звичайно, хочеться перемоги, деокупації всіх населених пунктів та мирного життя. Але Артем вважає, що з таким «сусідом» така перспектива навряд чи буде можливою:

«Коли ми звільнимо всі наші території, нам усе одно потрібно буде готуватися та бути напоготові. Я думаю, що наша боротьба на цьому не закінчиться. Навряд чи я зможу колись продовжити спокійне та мирне життя, не думаючи про боротьбу. Звичайно, продовжу вести соціальні мережі, займуся проукраїнськими акціями на сході. Та якщо прямо мріяти, хочу спокійного життя, родину та займатися графічним дизайном. Та ніколи більше не думати про те, що мій дім можуть окупувати».

Як і сотні тисяч українських військовослужбовців, Артем стоїть на захисті нашої країни від російського ворога. Завдяки його та побратимів службі, українці можуть спокійно спати вночі та дозволяти собі чашку запашної кави вранці. Не забуваймо про це та підтримуймо армію, як можемо!

Слідкувати за новинами «Східного» можна в його Телеграм-каналі.

Підтримати «Східного» донатом   

PayPal — [email protected]

***