"Не просто фільм, а зброя в інформаційній війні з Росією". Завершені зйомки стрічки "Шлях поколінь"

Як усе це пов’язано та як стрічка має об'єднати схід та захід України — “ВВ” розповів продюсер, автор ідеї, співсценарист Михайло Ухман. 

— Це політика, це не моя війна взагалі!
— А країна твоя?

Діалог з фільму “Шлях поколінь”

“Не можна було спокійно дивитися на її пальці”

Михайло — журналіст, учасник бойових дій на Донбасі. А тепер і творець кіно.

Починалося все у 2018 році на Волині, коли він познайомився з легендарною жінкою, яка була зв'язковою УПА — Ганною Абрамчук. У 16 років вона зазнала тортур від рук НКВС. Чоловіка її історія вразила та наштовхнула на думку, що її треба втілити на екрані.

“Ій зараз 93 роки. Там дуже жахлива історія. Її гвалтували, пальці ламали. Не можна дивитись на ці пальці без емоцій. Так народилася ідея фільму”, — згадує Михайло. 

Саме історія Ганни Абрамчук стала основою для однієї з сюжетних ліній фільму.

Розпочати зйомки вдалось цьогоріч. Хоча вніс свої коректив карантин. 

Режисером стрічки став Володимир Седько. Над фільмом працювали й працюють чимало людей — професійні військові (бо деякі сцени знімали на Донбасі), волонтери, реконструктори, допомагала й українська діаспора. Три місяці зйомок були вкрай насиченими. Багато сцен знімали на Волині в урочищі Вовчак. Ролі грають Олексій Пономаренко, Світлана Матвіїшин, Назар Боришок. Зв’язкова-підпільниця — Маргарита Кальченко. 

“Це наша історія. Вона дуже страшна. Мені досі моторошно. Найважче — це сцени катування”, — каже акторка. 

За сценарієм, це не просто фільм про УПА. Він також і про сучасну війну. Охоплює події від 1943 до 2014 року. І нащадки тих, хто загинув у боях Другої світової, воюють знову на сході України. А ветерани, які билися з фашистами, тепер хоронять онуків, яких вбили вже російські окупанти. За основу фільму взяті реальні історії. Звісно, їх дещо доповнили художнім домислом. 

“У 2014 році головний герой аполітичний, він не хоче йти воювати. За сценарієм, він з дівчиною мандрує західною Україною та зупиняється на ночівлю біля пам’ятнику загиблим воїнам УПА. І в сон до нього приходить його предок. Це історія реальних людей”, — пояснює Михайло.  

Чи зміниться позиція героя та як — дізнаються вже глядачі фільму. 

https://www.facebook.com/100001932073087/videos/pcb.4571136189627405/4571101496297541/

“Ми разом воювали, а тепер ви нас вбиваєте”

У стрічці поєднані не лише минуле та сьогодення, але й історії воїнів УПА та бійців радянської армії. 

“Відома історія Івана Залужного. У 2014 році його онука вбили росіяни. І він звернувся до Путіна: “Що ж ти, тварюка, робиш. Ми ж разом воювали, а ви тепер вбиваєте нас”. І навіть ветерани з Росії підтримали Івана Залужного. Мені надали цього листа, де радянські воїни відкрито визнають, що Путін розвалює Росію. Взагалі ми дізналися для сценарію багато фактів, про які не вигідно було розповідати. Там не буде так, що “УПА проти НКВС”. Там боротьба за Україну”, — розповідає Михайло.  

Нудьгувати, обіцяє Михайло, глядачам не доведеться. Це буде історичний бойовик, без стрибків у часі, але захоплюючий, зі спецефектами та перестрілками.  Наприклад, коли знімали батальні сцени на Волині, тільки реконструкторів залучили близько 70. 

“Я цим фільмом хочу поєднати схід та захід країни. В чомусь схід не розуміє захід і навпаки. Я хочу показати, що було одне минуле, і зараз нам треба об’єднуватись проти єдиного ворога — Росії. Бо тепер з нею воюють як онуки воїнів УПА, так і онуки воїнів радянських. Західній Україні нагадати, хто вони є, бо дуже багато “ватників” і там, думають лише про себе. У столиці, східних і південних регіонах до того ж потрібно, щоб люди побачили справжню історію, яку від них ховали під час “совєтської влади”, — пояснює продюсер.

За молодь варто боротися 

Остаточна дата виходу фільму наразі не відома. Тривають перемовини з кількома телеканалами щодо показу стрічки. Питання кінотеатрів автори поки не розглядають через невизначеність з карантином. Якщо дозволить епідситуація, хотіли б провести допрем'єрний показ у Києві. Втім, чимало роботи ще попереду. 

“Відзняти — це тільки 50% роботи. Попереду монтаж, легалізація фільму. Якщо все буде добре, до кінця січня закінчимо. Мене не дуже цікавлять фестивалі. Мені важливо, щоб це побачили люди. Хай критикують, хай що, але дивляться. Людям за 50 вже важко щось довести, але за молодь ми можемо поборотися”, — каже Михайло.

Автори не беруть гроші на фільм у держави чи великого бізнесу. Стрічка має вийти дійсно народна, бо підтримують її майбутні глядачі. Багато хто з команди працював безкоштовно або за невеликий гонорар. Адже “Шлях поколінь” — це не про гроші. Це, в першу чергу, про самоповагу, гідність, особистий вибір та віру у свою країну.