Доступність кафе і ресторанів передбачає комфортне відвідування їх усіма людьми, включаючи маломобільні групи населення. Це можливо за наявності пандусів і спеціально обладнаних туалетів. Дізналися, як йдуть справи на Луганщині
Фото: Восточный Вариант
За даними голови обласної Асоціації громадських організацій людей з інвалідністю Миколи Надулічного, в Сєвєродонецьку на сьогодні зареєстровано понад 270 осіб, які пересуваються на візках. Однак чи відчувають вони себе комфортно у своєму місті?
«Східний Варіант» провів дослідження, щоб дізнатися, чи готові заклади Сєвєродонецька приймати людей з інвалідністю.
В рамках журналістського дослідження, були перевірені 29 закладів Сєвєродонецька.
А саме: «Восток», «Гіо Хінкалі Хачапурі», «Грузія», «Корчма», «Малахіт», «Наше кафе», «Паштет», «Пивний фанат», «Привал», «Сальвадор», «Скаут», «Суліко», «Соль. Остальное м'ясо», «Шале», «Шарпей», «Шашличний двір», «Едем», «Asia Mix», «Beerloga», «Detroit», «Duke», «Espresso bar Kava», «Lotus», «Lviv Croissants», «Montana», «The Puzo Pub», «PoollyDonuts», «Fondu», «Forrest».
Розповідаємо, яка ситуація, що не так і що давно пора змінювати.
Найбільшою проблемою виявилася наявність доступного санвузла.
Згідно з нормами ДБН В.2.2-40:2018 універсальна кабіна туалету загального користування повинна мати розміри в плані не менше ніж, м: ширина — 1,65, глибина — 1,8. У кабіні поруч з унітазом слід передбачати простір для крісла колісного.
В універсальній кабіні, призначеній для користування всіма категоріями громадян, в тому числі особам з інвалідністю, слід передбачати встановлення поручнів, штанг, поворотних або відкидних сидінь.
Раковина умивальника кріпиться так, щоб знизу був простір 0,7 м, а верхня її площина була на висоті 0,8-0,85 м від підлоги.
Двері завширшки 0,9 м відчиняються назовні.
В кафе, де є кабінки, ширина дверей не дозволяє візку заїхати. Окремої кабінки для людей з інвалідністю немає.
90% з 29 опитуваних закладів були не готові до питання «Чи є у Вас туалет для людей з інвалідністю?». Співробітники, з якими спілкувалися наші журналісти, були явно здивовані.
На питання «Чому немає доступного санвузла?» послідували наступні відповіді: «Та якось не замислювалися», «Не дозволяє планування».
Щоб дізнатися експертну думку, «Східний Варіант» звернувся до голови обласної Асоціації громадських організацій людей з інвалідністю Миколи Надулічного.
«На жаль, в кафе і ресторанах Сєвєродонецька доступних туалетів немає. У власників знаходиться на це багато аргументів: ми орендуємо приміщення, немає можливості перепланувати, мало місця в санвузлі. Нема потреби щось вигадувати самому. Потрібно просто запросити фахівця, який проконсультує і підкаже щодо планування та встановлення санвузлів і пандусів. Для цього можна звернутися до нас. Ми посприяємо. Головне, щоб було бажання щось змінити. Ми за те, щоб безбар'єрність розвивалася», — каже пан Микола.
За результатами перевірки Сєвєродонецьк поки не може похвалитися закладами, де був би спеціально обладнаний туалет. На цей час кафе і ресторани розділилися на ті, де є можливість в'їзду в санвузол для людей, що пересуваються на візку, та де такої можливості немає.
Найближчим часом обладнати доступний туалет для маломобільних груп населення пообіцяли власники «The Puzo Pub».
До пандусів для людей з інвалідністю є певні вимоги. Серед таких вимог — певна ширина та уклон конструкції, а також пандус повинен обладнуватися поручнями встановленої форми. Ці та інші важливі моменти регламентуються БНіП — будівельними нормами та правилами.
Зараз майже 90% пандусів не відповідає нормі.
«Це нормальне і здорове мислення, коли під час будівництва свого закладу автоматично за нормами ДБН (Державні Будівельні Норми — ред.), його власник враховує, що це має бути безбар'єрний простір для різних груп населення. Я вже 2 роки даю рекомендації закладам. І, чесно сказати, вже втомився. Нічого не відбувається. Я не знаю скільки повинно пройти років, щоб це сталося, щоб бізнес теж зрозумів. Коли всі почнуть чесно платити податки, тоді будуть зміни», — нарікає пан Микола.
За даними Держстату в Україні налічується близько 3 млн осіб з інвалідністю, з яких 80% є працездатними та активними. Але реалізація їхніх прав неможлива у зв'язку з відсутністю доступності в громадських закладах і житлових будівлях, на вулицях, в транспорті та іншій інфраструктурі.
«Є така проблема. У людей з інвалідністю, які сидять вдома на грошову допомогу, немає стимулу шукати роботу, тому що їм навіть ніде витратити ці гроші. Якщо в європейських країнах все пристосовано під різні групи населення, то тут людина з інвалідністю навіть в магазин і в кафе не може нормально потрапити», — доповнює пан Микола.
В результаті перевірки Східний варіант з'ясував, що з 29 закладів, пандуси є лише у трьох:
Але чи всі пандуси відповідають нормам ДБН? Згідно з ДБН В.2.2-40:2018 максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не повинна перевищувати 0,8 м за уклону не більше 8%. У разі перепаду висот підлоги на шляхах руху 0,2 м і менше допускається збільшувати уклон пандуса до 10%.
У разі відсутності сходів в пандусі необхідності немає. І такі кафе і ресторани в Сєвєродонецьку також є. Але відсутність санвузла не дає їм отримати статус «Доступний заклад».
«Східному Варіанту» не вдалося поспілкуватися з власниками всіх закладів. У більшості випадків вони були відсутні, а на питання відповідали офіціанти, бармени та адміністратори. Ті, хто знімав з себе відповідальність відповідати на питання, записували номер нашого кореспондента. Протягом тижня так ніхто і не перетелефонував.
Власник закладу може відповісти на питання «Чи плануються в найближчому майбутньому зміни?». Але, щоб дати відповідь про наявність пандуса і туалету, господар поруч не потрібен.
— У вас є клієнти з інвалідністю?
— Вони до нас не ходять.
— Ви не пов'язуєте відсутність таких клієнтів з відсутністю пандусів?
— Ну… Вони можуть на літній відпочити.
— Тобто у вашому закладі люди з інвалідністю можуть відпочивати тільки в літній сезон?
— Виходить, так.
«Сталася біда, людин потрапила в аварію, отримала поранення на війні. Потрібно мати совість і зробити вхід доступним для людей, для ветеранів, щоб вони могли відвідувати.
Тим більше якщо у власника буде зручний доступний санвузол і, за необхідності, пандус, це тільки приверне більшу кількість клієнтів. Це дасть поштовх бізнесу», — каже пан Микола.
— Як людина на візку може потрапити до вас у заклад?
— Для нас це не є проблемою, ми завжди готові вибігти на вулицю і допомогти людині потрапити в наше кафе.
Бажання прийти на допомогу і своїми силами підняти людину — ознака доброти та самовіддачі. Але чи повинні офіціанти, тим більше якщо мова йде про жінок і дівчат, розв'язувати такі питання за допомогою свого здоров'я? І що при цьому відчувають відвідувачі з інвалідністю?
«Я просто хочу відпочити та спокійно відвідати кафе, як інші. Я хочу жити, як звичайна людина. Мені не потрібно співчуття. Мене не треба жаліти. Просто зробіть зручності, щоб я сам міг в'їжджати», — ділиться з нами житель Сєвєродонецька з інвалідністю на правах анонімності.
Національна стратегія — це перший в Україні комплексний документ, який передбачає створення безбар'єрного простору у всіх сферах життя і для всіх суспільних груп, в тому числі для людей з інвалідністю, людей похилого віку, молоді, жінок, батьків маленьких дітей і дітей з інвалідністю.
На виконання указу Президента України та в рамках ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар'єрів» 14. 04. 2021 Кабінет Міністрів затвердив Національну стратегію зі створення безбар'єрного простору в Україні до 2030 року.
«Ми віримо в стратегію безбар'єрності та в те, що вона змінить нинішній стан і дасть розуміння людям. У стратегії безбар'єрності передбачена відповідальність, але на приватний бізнес, на жаль, вона поки не поширена. Тому поки цього немає, залишається сподіватися тільки на ініціативність і совість власників закладів. Ми будемо лобіювати, будемо далі рухатися, щоб така відповідальність була», — каже пан Микола.
Доступна для всіх реінтеграція: які зміни потрібні людям з інвалідністю на Донбасі
Здоров'я та безпека. Як отримати послуги лікаря та не потрапити у халепу
«Відновила себе сама»: як жителька Сєвєродонецька перемогла серйозний діагноз і почала допомагати іншим
На тимчасово окупованих територіях залишаються люди, яким складно подолати довгий шлях до підконтрольної частини України… Read More
Олександр Волчанський — активіст, фотограф-анімаліст з Луганська. Відомий своїми фотографіями, на яких закарбував початок війни… Read More
Уже півтора року в столиці працює Гуманітарний центр підтримки ВПО «Соледар: дорога додому». Тут переселенці… Read More
Військовий Дмитро Хоменко з Івано-Франківська під час служби на Донеччині отримав не лише нових друзів,… Read More
Кожен третій четвер травня увесь світ відзначає День вишиванки. Розпочате як студентська ініціатива, зараз це… Read More
Яка наразі безпекова ситуація у Селидовому? Де можна отримати гуманітарну та медичну допомогу? Як відбувається… Read More
This website uses cookies.