"Відновила себе сама": як жителька Сєвєродонецька перемогла серйозний діагноз і почала допомагати іншим

Вікторія Мозгова родом з Алчевська. Навчалася в Донецькому університеті на факультеті математики. У 1982-му році за направленням Вікторія приїхала в Сєвєродонецьк, викладала математику в ПТУ 23. 

Вікторії подобався її колектив і робота. Вона відвідувала клуб музикантів в міському Палаці культури, грала на гітарі, звикала до нового міста. Але в житті вчительки настав непростий період: почалися проблеми зі здоров'ям.

«Я просто розвалювалася. У мене боліло все. Плюс до всього було опущення кишечника. Хірург тоді мені сказав: “Будемо робити операцію”. Цього я взагалі не хотіла. І тут він мене здивував: “Ну або перевернута поза йоги”. Звичайно ж я вибрала другий варіант. Тоді про йогу було мало інформації. Але у мене була мета», — ділиться з нами Вікторія.

Після такої рекомендації лікаря Вікторія прийшла додому і почала шукати потрібну літературу. Їй трапилася книга Пітера Келдера «Око відродження». 

«Першого разу, коли я її знайшла у себе вдома, я подумала, що це якась дурниця. Але того дня після діагнозу я подивилася на неї зовсім по-іншому», — каже Вікторія.

У книзі описувалися п'ять тибетських вправ (ритуалів). Через сильну слабкість вправи давалися Вікторії насилу. Але вона продовжувала займатися, виконуючи ритуали акуратно і систематично.

«Нашому мозку все одно робиш ти це, або ти це продумуєш — ефект один і той самий. У книзі згадується історія про жінку, яка була прикута до ліжка. Вона подумки робила вправи й з часом почала підійматися. І я теж змогла себе відновити», — пояснює Вікторія.

Ще ближче до йоги

Якось по радіо вчителька почула про жінку, яка проводить заняття з йоги в Сєвєродонецьку. Її звали Мая Йосипівна. 

Вікторія розповіла, що  Мая Йосипівна була ученицею Беллур Крішнамачар Сундарараджа Айенгар. Б.К.С. Айенгар викладав і практикував йогу понад 70 років і вважався одним з найвидатніших майстрів йоги у світі.

«Мая Йосипівна побувала в Індії та Тибеті. Вона була дуже просунутою і чудовою людиною. Пам'ятаю як я дивилася на неї й думала: “От би мені бути викладачкою йоги”. Це була якась, як мені здавалося, нездійсненна мрія», — згадує Вікторія.

В результаті Вікторія відвідувала заняття з йоги та навчалася у Маї Йосипівни понад чотири роки.

«Вирок на все життя»

Випробування в житті педагога не закінчилися. Знайома жінка запропонувала Вікторії свої послуги масажиста.

«Я погодилася. Тепер я знаю, що професійний масажист не повинен торкатися хребта. Навколо — так, але не самого хребта. Масажистка вибила мені хребець», — ділиться з нами Вікторія. 

Вчительку почали мучити гострі болі в спині. Рука відмовляла. Вона звернулася до травматолога.

«Лікар мені сказав: “У Вас інвалідність. Це на все життя. Раз на пів року — до нас. Більше нічим допомогти не можемо”. Я від нього вийшла і сказала: “Ну що ж, буду відновлюватися сама, без лікарів”. Я не погодилася бути людиною з інвалідністю», — говорить педагог.

Вдома Вікторія дістала всі конспекти Маї Йосипівни, всі книги з йоги й знову почала реабілітувати себе сама. І їй це вдалось!

Мета і віра в себе

Вікторія розповіла, що у своїй молодості не вірила в себе, не вміла ставити цілі. Але на її шляху з'явилися вчителі, які навчили її мислити позитивно, любити життя, правильно ставити цілі. Тепер вона вчить цьому своїх учнів.

«У мене є один учень, колишній мій учень, який прийшов до мене на індивідуальні заняття в середині 11 класу. Хлопчик з оцінкою 5 балів з математики. Йому потрібно було підготуватися до ЗНО. Але що можна зробити за 4 місяці з такою оцінкою?», — згадує вчителька.

Мама хлопчика вмовила педагога допомогти. На першому ж індивідуальному занятті хлопчик розплакався і сказав, що у нього нічого не виходить. 

«Хто тобі сказав, що у тебе нічого не виходить? Мене переклинило. І він мені сказав: “Мені всі кажуть так. У тебе ніколи нічого не вийде”. Після чого ми з ним кожне заняття починали так “Стас, у тебе все вийде. Стас, у тебе все виходить”», — згадує педагог. 

На одному із занять Вікторія пояснювала своєму учневі тему трикутників і центра ваги.

«Стас, знаєш, є така фігурка з дерева — піраміда, а на її вершині орел дзьобиком тримається. У мене такої немає, я б тобі показала», — вчителька хотіла донести інформацію на прикладі.

Через рік після успішного вступу до інституту, вже будучи студентом, колишній учень Вікторії подзвонив з проханням її провідати.

«Зайшов до мене і каже: “Вікторіє Миколаївно, закрийте очі. Відкривайте!”. Відкриваю очі, а у мене на пальчику цей орел. Дитина рік пам'ятала про це! Він мені сказав: “Вікторіє Миколаївно, якби Ви у своєму житті нічого-нічого не зробили, був би тільки я у Вас, Ваш учень, вважайте, що Ви життя прожили недарма”. Я, коли про нього згадую, весь час плачу. Мені ніхто не говорив більшої…», — сльози не дають закінчити Вікторії думку.

Вікторія розповіла, що у Стаса була мета — подивитися весь світ. І друга мета — жити в Канаді. Хлопчик жив з мамою і бабусею.

«У нього була мета. Пройшли роки. І зараз він вже подивився весь світ. І вже в Канаді. Він говорив так: “Коли у мене в житті щось не виходить, я згадую ваше “Стас, у тебе все вийде!” — і у мене все виходить. Ось це віра», — ділиться Вікторія.

«Моя мрія збулася»

У 2008-му році Вікторія почала викладати йогу. Зважилася на це вона не відразу, спочатку займалася одна. 

Пізніше знайомі Вікторії стали просити її показувати вправи. 

«Я відмовлялася, оскільки є таке правило: людина, що не має живого вчителя йоги, сама не має права викладати. І у мене були глибокі сумніви. Чи маю я право викладати? Так, я багато років навчалася у Маї Йосипівни, але в моєму житті її вже не було. Я зважилася. Це було непросто. І зараз я щаслива, адже моя, як мені здавалося, нездійсненна мрія стати викладачкою йоги збулася. Я продовжую вчитися і накопичувати знання», — ділиться з нами Вікторія. 

«Лікар мені не вірив»

У 2013-му році Вікторія отримала компресійний перелом хребта. Вона не могла вставати, весь час лежала. 

«Поступово я відновилася. Тільки після того, як я показала свої знімки, лікар повірив, що у мене був перелом. Зараз я повністю здорова», — говорить Вікторія.

З 2014 року Вікторія веде заняття йоги й тибетських практик «Тибетська школа здоров'я» в Goodzone.

«У житті ніколи нічого не відбувається просто так. Зараз я знаю, що якщо сильно чогось захотіти, Всесвіт тебе до цього приведе. Якщо мрія йде на благо людству, вона обов'язково здійсниться!» — ділиться з нами викладачка йоги.

Вікторія розповіла, що зустрічаючи своїх колишніх учнів, почала отримувати від них компліменти.

«Нещодавно одна учениця мені сказала: “Знаєте, раніше ми Вас вважали старою тіткою, а зараз Ви виглядаєте на 20 років молодше”. Мені 62, але я виглядаю і відчуваю себе краще, ніж в 30. Отже, можна відновити себе і почати займатися йогою в будь-якому віці», — говорить Вікторія.

Поради від Вікторії всім, хто хоче зайнятися йогою

📌 Будь-яка людина, абсолютно в будь-якому віці може почати займатися йогою. Головне — визначитися з метою. Якщо Ви вирішили в 60 років почати зав'язуватися у вузли, то, звичайно, — сенсу немає. Але, якщо Ви йдете на йогу, щоб поправити фізичне і духовне здоров'я, то почати варто.
📌 Важливо вимкнути «синдром відмінника» і робити вправи в міру своїх можливостей (поступово, помалу).
📌 Знайдіть вчителя, який буде вам до душі.
📌 Коли людина йде на йогу в 16 років і здорова, це одне. А, коли вона йде в 50 і у неї є проблеми, потрібно дивитися, що тобі викладають на цій йозі. Прийди та подивися.
📌 Ти повинен вийти після тренування з відчуттям легкості, наче не займався взагалі. Тобто фізично не повинно бути важко.