
"Біла ворона" Сєвєродонецька: як живеться неординарним особистостям в невеликому місті
Укладка, септум і взуття на високій платформі. Адміністратор готелю на гірськолижному курорті Буковель, співак, поет і блогер Богдан Любий надає перевагу незвичайному стилю і безлічі творчих захоплень.
Як сприймають таку свободу вибору сєвєродончанина в рідному місті — дізнавався «ВВ».
Хотілося всього великого світу
У Богдана активна життєва позиція: ще в дитинстві він пробував різні види діяльності.
«До 10 років я встиг походити на бальні, спортивно-естрадні танці, рок-н-рол, великий теніс, важку атлетику. Також займався веслуванням на байдарках, каное. Відвідував театральну школу, гімнастику і навчався вокалу. Мені простіше сказати, де я не був. Шукав себе, пробував. Хотілося всього великого світу. Хотілося все і відразу спробувати, зрозуміти», — згадує Богдан.

І в одязі у хлопця було так само. Хотілося експериментувати й одягатися не так, як всі.
«Був період, коли мене одягали батьки. Через вік мені було все одно. Але з появою інтернету я побачив, що є й інший одяг. Зацікавився. З'явився свій підхід до придбання одягу. Але в Сєвєродонецьку мені було складно знайти те, що подобається. Хотілося що-небудь не з формату джинси-труби, светр з мисиком і кросівки “абідас”. На ринку і в магазинах продавалося абсолютно однакове, а я не хотів бути схожим на всіх», — говорить Богдан.

"Бути яскравим — нормально"
Юність хлопця припала на середину 2000-х, коли почалася хвиля молодіжних субкультур. Тоді стало модним носити довгі чубчики, фарбувати волосся, в моду увійшли картаті штани. Тому неординарний стиль був нормальним явищем.

«У той час було багато різних груп людей за стилем і захопленнями. Тоді не було поділу людей за зовнішнім виглядом, на ЛГБТ, був поділ на емо, гот, панк і т.д. Прояв в стилі не читалося іншими, як зараз. Відповідно і такого роду знущань не було. Всі були рівні. У класі ні у кого не виникало бажання мене образити та зачепити. І на те були причини. По-перше, у мене була велика компанія. Я завжди був активним, ініціативним, пропонував якісь ідеї. І не був мішенню для жартів. Ми росли разом, друзі звикли, що я яскравий. По-друге, я добре вчився, брав участь в проведенні концертів і житті школи», — ділиться з нами Богдан.
"Ось ти й попався"
У старших класах Богдану довелося зіткнутися з агресією хлопців з іншого класу.
«У той час я був закоханий в Леді Гагу. Я викладав контент про неї в соцмережах. І якось в коридорі мені сказали: “Ось ти й попався — тебе розсекретили”. Ця ситуація мене тільки розсмішила, адже була максимально безглуздою: в чому секрет, якщо я сам виклав у себе на сторінці цю інформацію? Що ви розсекретили?» — з посмішкою говорить Богдан.

"Хіба щасливі люди будуть витрачати свій час на деструктив?"
Одна з найнеприємніших ситуацій, пов'язаних з негативом в сторону Богдана, трапилася того року в його рідному місті. Богдана покликали взяти участь у зніманні реклами для одного із закладів Сєвєродонецька. До нього приїхав друг з Харкова. Друг Богдана також дуже виділявся на тлі інших: висвітлене волосся, сережки, пірсинг на обличчі. У той день було багато відпочивальників. Друзі сиділи за столиком в центрі залу.

«У якийсь момент ми дивимося по сторонах і розуміємо, що на нас дивляться всі. Люди шепочуться та обговорюють нас. Чути фрази про те, як відпочивальники намагаються вгадати наше подальше проведення часу з одним. І ця ситуація, як у фільмі. Я розумію, що про нас “гуде” весь зал. Мені вже давно не образливо. Мені гидко і брудно. Чому у людей знаходиться час займатися таким? Замість того, щоб відпочивати, наповнюватися енергією, люди займаються деструктивом. Хіба щасливим людям властива така поведінка?» — каже Богдан.
Немає розмежування на аудиторію
Богдан вважає, що проблема міста в тому, що немає розмежування місць для відпочинку, розваг і дозвілля на свою аудиторію. Тому виникають такі конфузні ситуації.
«Заклади не діляться на “френдлі паб” і просто бар “для випити та потанцювати”. Тут все розраховано для основного споживача. А це аудиторія віком 30-50 років. Велика частина молоді їде вчитися до великих міст. Місто залишається в цьому плані, як би під куполом. Люди не бачать як може бути. У Києві все ж простіше ставляться до сміливих проявів людини в її стилі, а в Європі цим уже нікого не здивуєш. У моєму місті таке явище, як косі погляди, ще залишилося, на жаль», — міркує Богдан.

Творчий підхід до будь-якої професії
Богдан доповнює, що в юності мріяв бути вокалістом, артистом. Дивився всі сезони «Голос країни» і «Х-фактор», приміряючи образ і пісню виконавця на себе.
«У наш час стати зіркою дуже просто, зараз не потрібно мати надзвичайний голос. Але я б не сказав, що хочу просто співати. Мені більше подобається ставити номери. В універі у мене був такий досвід. Я ставив повністю концерти: придумував виступ, костюми, вибирав пісні, робив нарізку музики».

У хлопця було багато професій: він працював аніматором дитячих свят в Харкові, працював співучасником у грантових проєктах в Сєвєродонецьку.
«Зараз я працюю адміністратором готелю Premium Club SPA на гірськолижному курорті Буковель. У мене до цього був досвід роботи адміністратором в готелях України та Туреччини. Але водночас мені було не чуже спробувати свої сили й на фабриці в Польщі. Так, це взагалі не моє і, може, це було нецікаво, але я це робив в гарному здоров'ї та настрої й у мене все виходило. В процесі роботи я слухав аудіокниги про розвиток, духовне зростання і з користю проводив час. Тому я вважаю, що рости та бути всебічним можна в будь-якій роботі, головне — позитивний настрій, націленість на хороший результат і завжди залишатися собою, довіряти людям», — ділиться з нами Богдан.
Сєвєродонецьк багатий цікавими місцями для дозвілля
Є думка, що Сєвєродонецьк, як і інші невеликі міста, стереотипний, через що яскрава і неординарна молодь прагне перебратися до столиці.
«У нас є творчий простір “Art sense”, громадська платформа “ХочуБуду”, форуми, організації, у нас є молодіжна рада, є різні фонди, гуртки, модельні агентства, фестивалі, конкурси. Коли я розповідаю, які гуртки в дитинстві я відвідував, люди запитують: “Це все є в Сєвєродонецьку?” Дуже багато куди можна піти. Тому немає підстав для того, щоб своє місто називати понурим. Це знову ж проблема людини, а не міста. По-перше, все сьогодні полегшує інтернет. Можна жити в будь-якому місті, викладати до мережі те, що ти робиш і стати відомим на всю країну», — говорить Богдан.

Поради від Богдана
✅ Однозначно не потрібно боятися бути собою. Покажи людині твої сильні сторони, дай пізнати себе і все буде ок.
✅ Можна не мати великого досвіду роботи за спиною, але якщо ти в собі впевнений, то будь-який роботодавець тобі повірить. Не потрібно применшувати себе і свої здібності. Робота любить тих, хто працює. Зараз відкриті всі шляхи.
✅ Потрібно пробувати все: книги, театр, стиль, захоплення. Таким чином ти вивчаєш самого себе. Світ барвистий і безмежний у всіх його проявах!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.