«Свідомо чинить воєнний злочин»: як росія обстрілює цивільні житлові будинки та чи буде за це відповідальність

З 2014 року російська федерація прицільно обстрілює цивільні житлові будинки українців, вбиваючи мирних людей. Відповідно до українського та міжнародного законодавства, такі дії вважаються воєнним злочином і караються найвищою мірою — довічним позбавленням волі.

Східний Варіант розповідає, скільки житлових будинків рф зруйнувала за час збройної агресії, як в Україні та світі розслідують ці злочини та чи понесуть відповідальність винні

Понад 281 тисяча зруйнованих та пошкоджених житлових будинків унаслідок збройної агресії рф

Завдавати ударів по цивільній інфраструктурі, зокрема житлових будинках, невіддільна частина воєнної стратегії російської федерації. Такі випадки вже масово фіксували під час війн в Афганістані, Чечні, Грузії. Як наслідок — тисячі загиблих та скалічених життів, зруйновані будинки, лікарні, школи. Україна не стала винятком.

В Україні обстріли житлових будинків росія практикує ще з 2014 року. Назавжди увійшли в історію трагічні обстріли Словʼянська та Краматорська 10 лютого 2015 року, Маріуполя 25 січня 2015 року. Звісно, що тоді рф всіляко відкидала звинувачення, намагалася перекласти провину на українських захисників і розповсюджувала про це фейки.

Після початку повномасштабного вторгнення росія перейшла до відкритого терору мирного населення України. З першого дня великої війни ворог обстрілював житлові будинки з усіх видів зброї — від артилерії та реактивних систем залпового вогню до авіації, крилатих та балістичних ракет. Кожен такий удар російська влада намагалася виправдати традиційною тезою про нібито присутність українських військових або військової інфраструктури. Саме цим пояснювали обстріли житлових кварталів, хоча в багатьох випадках жертвами ставали цілі родини, а єдиними «військовими об’єктами» були їхні домівки.

Міста, які віддалені від лінії фронту, рф обстрілює балістичними ракетами, які досягають цілей за лічені хвилини. За цей час населення не встигає навіть дістатися укриття, що призводить до численних жертв.

Навесні 2022 року увесь світ шокувало блокування російською армією Маріуполя. Оточивши місто, солдати рф цілодобово стріляли в житлові будинки та цивільну інфраструктуру. Через це під час боїв, за різними оцінками, загинуло від 20 до 100 тисяч осіб. У місті було знищено 929 багатоквартирних та 4190 приватних будинків, пошкоджено 1207 багатоквартирних та понад 25000 приватних будинків, що складає понад 90 % від загального числа житлової забудови міста.

«Уся інформація про обстріли житлових кварталів, у тому числі про загиблих та поранених цивільних осіб навесні 2022 року, була передана виконавчим комітетом Маріупольської міської ради до правоохоронних органів України. Також комітет продовжує збирати, опрацьовувати та направляти до правоохоронних органів інформації щодо обстрілів житлової забудови міста Маріуполя, у тому числі відомості про загибель та поранення цивільних осіб. Наразі мешканці Маріупольської громади можуть повідомити про вчинення злочинів рф, заповнивши відповідну форму на вебпорталі Mariupol.Justice», — повідомляють у Маріупольській міській військовій адміністрації.

Загалом від початку повномасштабної війни в Україні пошкоджено або зруйновано понад 281 тисячу житлових будинків. Водночас правоохоронці відкрили понад 146 тисяч кримінальних проваджень за фактами обстрілів цивільної інфраструктури, зокрема житлових кварталів. Про це Східному Варіанту повідомили в Офісі Генерального прокурора.

Там наголошують: такі атаки є воєнними злочинами. Кожен випадок правоохоронці вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни.

За даними Офісу Генерального прокурора, у межах цих розслідувань уже встановлено, що внаслідок ракетних, авіаційних та інших ударів по цивільних об’єктах загинули понад 18 тисяч мирних жителів, ще понад 47 тисяч дістали поранення.

«Під час здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень зазначеної категорії прокурори співпрацюють із міжнародними партнерами, зокрема міжнародним правовим фондом Global Rights Compliance (GRC) та консультативною групою з питань найтяжчих міжнародних злочинів Atrocity Crimes Advisory Group (АСА). В окремих кримінальних провадженнях як спеціалісти залучаються OSINT-дослідники міжнародних неурядових організацій, які сприяють збору, аналізу та документуванню відомостей, що можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні», — повідомляють в Офісі Генерального прокурора.

Покарати не лише виконавців, а й тих, хто ухвалював рішення про початок війни, — одне з ключових завдань України на міжнародному рівні. Саме для цього країна просуває ідею створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Паралельно Офіс Генерального прокурора співпрацює з міжнародними інституціями, прокуратурами та правоохоронцями держав-партнерів, щоб розслідування воєнних злочинів були дієвими, а їхні винуватці не уникнули відповідальності.

Міжнародне розслідування воєнного злочину рф: чи є шанс притягнути винних до відповідальності? Думка правозахисника та експерта

Певна міжнародна робота з притягнення росіян до відповідальності за обстріли мирних людей уже ведеться. У березні 2024 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт двох російських високопоставлених командувачів — Сергія Кобилаша та Віктора Соколова за злочини, скоєні в період щонайменше з 10 жовтня 2022 до щонайменше 9 березня 2023 року.

Сергій Кобилаш — генерал-лейтенант збройних сил росії, командувач дальньої авіації повітряно-космічних сил. Віктор Соколов — адмірал військово-морського флоту росії, командувач чорноморського флоту рф. Обох обвинувачують у воєнному злочині щодо нападу на цивільні обʼєкти та заподіянні надмірній випадковій шкоді цивільним особам. Також їх звинувачують у злочинах проти людяності.

Видачею ордера Міжнародний кримінальний суд фактично визнав, що російські військовослужбовці, вчиняють воєнний злочин (або злочин) проти людяності стосовно цивільних та об’єктів цивільної інфраструктури в Україні. Про це зазначає адвокат, керуючий партнер АО «Амбрела» та експерт ГО «Медійна ініціатива за права людини» з міжнародного гуманітарного права Андрій Яковлєв:

«Коли ми говоримо про обстріли цивільної інфраструктури, то бачимо, що вони відбуваються за однією схемою, за певними концепціями, але по всій території України. Не можна сказати, що обстріли відбуваються випадково. Ми можемо точно говорити, що цю практику росіяни повʼязують із необхідністю, як вони думають, впливу на цивільне населення, зламу його духу й спротиву. І роблять це з порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке забороняє це робити».

Руйнування житлових будинків або об’єктів життєзабезпечення цивільного населення може розглядатися як воєнний злочин, а широкомасштабне й систематичне руйнування — як злочин проти людяності. Такі порушення регулюються, зокрема, статтею 7 та 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, яка визначає перелік воєнних злочинів.

Втім, для правової оцінки кожного удару важливо встановити, що саме було ціллю атаки — цивільний чи військовий об’єкт. У міжнародному гуманітарному праві об’єкт визначається не лише за його назвою чи первинним призначенням, а передусім за тим, як він фактично використовується, наголошує Андрій Яковлєв.

«Наприклад, житловий будинок сам по собі є цивільним об’єктом. Але якщо він використовується у військових цілях і його знищення може дати певну військову перевагу, тоді правова оцінка може бути іншою. Водночас навіть у такому випадку атака не є автоматично законною — необхідно оцінювати, чи була вона пропорційною і чи існувала можливість досягти військової мети без надмірної шкоди для цивільних», — пояснює експерт.

Якщо ж підтверджено, що під удар потрапив саме цивільний об’єкт — наприклад, житловий будинок, де не було військової присутності чи військового використання, — така атака має ознаки воєнного злочину, адже міжнародне право прямо забороняє навмисне спрямування ударів по цивільній інфраструктурі.

«Коли росія використовує зброю з великою похибкою й усвідомлює це, то це вже воєнний злочин. І ті військові, які збирають таку зброю, готують, заряджають, обирають маршрути та врешті дають команду, також вчиняють воєнний злочин. Важливо, на мій погляд, розслідувати саме якомога вищих посадових осіб, які віддають наказ. Бо солдатів легко замінити. А той, хто генерує цю злочинну схему, не має залишитися осторонь. Вони несуть підвищену відповідальність і їх треба шукати, тому що їхнє затримання може порушити цей ланцюг наказів», — розповідає Андрій Яковлєв.

Міжнародний кримінальний суд може розслідувати три міжнародні злочини водночас. Теоретично може й чотири — агресію, злочин проти людяності, воєнний злочин і геноцид. Однак, згідно з його статутом, агресію не можна розслідувати, якщо країна, яка її вчинила, не є членкинею Римського статусу. російська федерація ж відкликала свій підпис під Римським статутом Міжнародного кримінального суду 16 листопада 2016 року.

До того ж росія з 16 вересня 2022 року перестала бути стороною Європейської конвенції з прав людини. Відповідно, громадяни України не можуть подавати проти неї позови щодо порушення власних прав.

Саме тому зараз, всупереч волі Ради безпеки ООН, створюється міжнародний трибунал стосовно росії. Андрій Яковлєв наголошує: Міжнародний кримінальний суд і далі розслідуватиме воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, вчинені з російського боку в Україні. А Спецтрибунал зосередить увагу на розгляді злочину агресії.

Отже, створення різних механізмів міжнародного правосуддя є відповіддю на масштабні воєнні злочини, скоєні росією. Процес розслідування та притягнення винних до відповідальності може бути тривалим, однак саме завдяки цьому найвище політичне керівництво країни-агресорки  не зможе уникнути покарання.

***

Цей матеріал створений у співпраці з Центром прав людини ZMINA