Програма релокації, переміщення бізнесу у безпечніші регіони, запрацювала у квітні 2022 року. Станом на липень вже можна підбивати певні підсумки. Про особливості релокації у Львівську область та досвід підприємства з Луганщини — далі у матеріалі «Східного Варіанта».
Фото з відкритих джерел
Релокація для багатьох підприємств, де тривають бойові дії, зокрема зі сходу України, стала справжнім рятівним колом. За даними Міністерства економіки, понад 600 підприємств завершило переїзд за цією програмою у західні регіони країни, з яких 390 вже відновило свою роботу.
«Східний Варіант» поговорив з директором Департаменту економічної політики Львівської обласної військової адміністрації Степаном Куйбідою про те, як працює релокація, а також записав історію підприємця зі сходу, для кого Львівщина стала другою домівкою.
Львівська область наразі вважається одним з найпопулярніших напрямків для релокації свого бізнесу в безпечніше місце. Окрім вигідного географічного розташування, цей регіон активно включився в державну програму релокації та пропонує багато можливостей для підприємців, зокрема фінансових.
Попри високий попит, Львівщина і досі продовжує приймати заявки від підприємств. Станом на червень 2022 року, фахівці Департаменту економічної політики Львівської ОВА встигли обробити понад 900 заявок, з яких 163 підприємства вже встигли переїхати до Львівської області, а 105 — запустити свої виробничі потужності.
За словами Степана Куйбіди, директора Департаменту економічної політики Львівської ОВА, коли у квітні релокація тільки починалася, лінія фронту постійно змінювалася, і люди досить швидко приймали рішення про перенесення бізнесу. Відповідно, кількість заявок збільшувалась буквально щодня. Зараз же, протягом останніх трьох тижнів, спостерігається спад активності. Степан Кубіда пов’язує це з тим, що сьогодні бізнес має змогу взяти більшу паузу і прорахувати ризики та інші фінансові питання:
«З тих всіх заявок, які були подані раніше, багато заявників ще не прийняли остаточне рішення. Існує навіть конкуренція між областями, які хочуть, щоб саме там певний бізнес релокувався і навперебій намагаються створити для підприємців вигідні умови».
Прийом та розгляд заявок на релокацію відбувається у кілька етапів:
1) Фахівці Департаменту через Міністерство економіки отримують інформацію про те, що є підприємство, яке хоче зробити релокацію до регіону.
2) Вони зв'язуються із заявником, заповнюють з ним невеликий опитувальник (інформацію на кшталт потрібної площі та обсягу інших ресурсів: газу, електрики тощо) та формують запит.
3) Працівники Департаменту комунікують з районними державними адміністраціями, ОТГ, асоціаціями та іншими громадськими об'єднаннями, щоб знайти приміщення, яке задовольнить заявника. Для цього створили та спеціальний телеграм-канал «Релокація Львівська область», де і громади, і підприємства можуть не тільки знайти одне одного, а й отримати іншу корисну інформацію з питань релокації.
4) Інформація передається заявнику для прийняття управлінського рішення:
а) якщо рішення позитивне, заявку беруть в роботу. Це означає, що фахівці почнуть допомагати підприємству з фактичним перевезенням устаткування та персоналу, розміщенням на місці, оформленням дозвільних документів тощо
б) якщо рішення не прийняте, працівники Департаменту з’ясовують, чому інформація не підійшла і продовжують пошук до того моменту, поки не знайдуть прийнятний варіант для заявника.
Коли підприємство вирішило фізично релокуватися, воно має вибрати перевізника: Укрпошту чи Укрзалізницю. Опісля працівники Департаменту економічної політики подають відповідну заяву у Міністерство економіки. Тоді майже вся сума витрат на перевезення відшкодовується бізнесмену з державного бюджету.
Релокуватись на Львівщину готові підприємці з різних регіонів України, зокрема, найбільше заявок Департамент економічної політики отримав з Києва, Харкова, Одеси та Чернігова.
«Що стосується Донеччини та Луганщини, то приблизно 15%-20% від всієї кількості заявок надійшло з тих областей з підконтрольних ЗСУ міст», — конкретизує очільник Департаменту Степан Куйбіда.
За даними Департаменту економічної політики Львівської ОВА, 70% підприємців, що наважились на релокацію на Львівщину, представляють малий та середній бізнес. За галузями найбільше переїхало підприємств харчопереробної, деревообробної та хімічної промисловості, а також машино- та приладобудування.
«Не переїхали тільки космічна промисловість та важка металургія», — сміється Степан Куйбіда.
Як стверджує очільник Департаменту, внаслідок релокації підприємств утворилося 4556 робочих місць. Але у середньому, з кожним підприємством переїжджало і близько 25-32% персоналу. Найчастіше, це був технічний персонал, який відповідає за налагодження виробничого процесу. За потреби Львівська ОВА допомагає забезпечити житлом релокованих працівників.
«Універсального рецепта не існує. Подекуди підприємства самі з цим розбираються, а іноді ми просимо об'єднані територіальні громади допомогти з розселенням», — пояснює Степан Куйбіда.
Серед факторів, що вплинули на привабливість регіону у бізнесів, що розглядають релокацію, Степан Куйбіда, виділяє:
📌 Почуття безпеки у порівнянні з центральними регіонами України
«Сьогодні у центральній і східній Україні про безпечне ведення бізнесу говорити доволі складно. Це можна сказати та про всю Україну, але Волинь, Закарпаття, Львівщина, Тернопіль, Франківщина — регіони, де, згідно статистичних даних, спокійніше», — розмірковує Степан Куйбіда.
📌 Експортоорієнтованість області
«У поєднанні з високими стандартами ведення бізнесу, які сформовані кількома десятками років, це створює великі можливості для міжнародної співпраці», — впевнений очільник Департаменту.
📌 Зручна логістика
«У нас шість пунктів перетину, які були та залишаються основними транспортними коридорами в Європу. Також Львівщина має перспективу введення вузької, «європейської», колії, що полегшить доставку вантажів та пасажирське сполучення з європейськими країнами», — пояснює Степан Куйбіда.
📌Львівщина — старопромисловий регіон
«Тут є промисловий майданчик і сировинна база. Звичайно, ми не маємо умов для важкої промисловості, зокрема металургії. Але більшість галузей економіки тут представлено», — стверджує директор Департаменту економічної політики Львівської ОВА.
«Але перше місце все ж таки за логістикою. Львівщина — це зараз свого роду “ворота в Європу”», — підсумовує чоловік.
Окрім описаних вище переваг, релоковане підприємство може скористатись обласною програмою підтримки бізнесу й отримати 100 тисяч гривень фінансування. Якщо таке підприємство утворило 20 і більше робочих місць, то ця сума зростає до 200 тисяч гривень. Також в межах програми можна отримати до 50 тисяч гривень на заходи з маркетингу та до 80 тисяч — на сертифікацію продукції.
«Виробничим підприємствам в галузі легкої промисловості, агропереробки, машино- та приладобудування ми можемо додатково оплатити обладнання на суму до півмільйона гривень», — додає Степан Куйбіда.
Представники Львівської ОВА наголошують на тому, що розглядають релокацію в довгій перспективі. У межах області вже діють 9 індустріальних парків, ще два подають документи.
Стикнулися львівські чиновники та з логістичними проблемами.
«Подекуди потрібно було вивозити підприємства із зони бойових дій, а для цього просити ЗСУ про конвой. Десь не хотіли їхати водії фур, були проблеми з подачею вагонів. Зараз же питання логістики перемістилось більше в площину експорту: шалені черги на кордонах, порти стоять, потужності не вистачає. З цим пов’язана і проблема пошуку нових ринків збуту. Вони змістились, і підприємству доводиться до цього адаптуватись», — ділиться Степан Куйбіда.
Іншими проблемами, які довгий час існували в регіоні, очільник Департаменту економічної політики називає ціни на оренду, а також невідповідність приміщень заявленій якості.
«Ці проблеми вдалось подолати, але з’явились питання швидкого пошуку сировини та поставок на виробництво, на що сильно вплинув початок повномасштабної війни», — підкреслює чоловік.
Попри проблеми та складність організації релокації не тільки для бізнесу, але й для місцевої адміністрації, Львівська ОВА передбачає позитивний вплив появи нових підприємств на економіку регіону. Насамперед, на створення конкурентного середовища для місцевих підприємств, що у боротьбі за клієнта підвищуватимуть якість товарів та послуг.
«Крім того, ми можемо говорити про кооперацію. Україна зараз має велику увагу від США, Канади, країн європейського союзу, багато хто з них скасовує мито. Таким чином, можна здійснювати так звану експортну експансію і спільно виконувати замовлення», — продовжує Степан Куйбіда.
Але щодо точних даних говорити поки зарано: на думку директора Департаменту економічної політики, якісь тенденції можна буде прослідкувати щонайменше після першого кварталу повноцінної роботи релокованих підприємств.
Олег Василенко разом зі своїм підприємством переїхав до Львова з Сєвєродонецька. До повномасштабного вторгнення ТОВ «Сервісний центр РМ» займався сервісним обслуговуванням банків та бюджетних установ у Луганській області.
«Ми обслуговували відділення всіх основних банків: Ощадбанку, Приватбанку, UKRSIBBANK, Альфа Банку не тільки у Сєвєродонецьку, але й у Лисичанську, Рубіжному, Старобільську, Попасній, Щасті. Також працювали з Пенсійним фондом, СБУ, поліцією, прокуратурою Луганської області. Заправляли картриджі, ремонтували оргтехніку: принтери, копіювальні апарати», — уточнює Олег Василенко.
Фізичну релокацію бізнес не встиг зробити, адже, за словами керівника «Сервісний центр РМ», обстріли Луганщини почалися ще перед повномасштабним вторгненням:
«20-21 лютого обстріляли місто Щастя, де у мене знаходився один зі співробітників. 23 лютого кур’єр за заявкою Ощадбанку з’їздив у Попасну і там вже було неспокійно. А 24 вже почали гатити по Сєвєродонецьку».
Команда сервісного центру позабирала з офісу лише ноутбуки. А потім і повертатись по речі стало вже нікуди: офіс повністю розбило внаслідок ворожих «прильотів».
«У нас офіс в приватному будинку на першому поверсі. Туди добре прилетіло: не те що шибки побиті, а взагалі все зруйновано», — нарікає директор сервісного центру Олег Василенко.
«Ми слідкуємо за повідомленнями Сергія Гайдая. Він чітко каже, що після звільнення Сєвєродонецька і визнання його українською територією, на відновлення інфраструктури потрібно 5-7 років», — додає чоловік.
Отже, власну справу треба було кудись перевозити. Спочатку Олег з сім’єю виїхав до Дніпра, але, не знайшовши себе там, поїхав далі на захід.
«У Дніпрі я бачив, що люди готові витрачати гроші тільки на найнеобхідніше. У Західній Україні ситуація інша: люди працюють, отримують зарплатню. Не те, щоб у нас ресторанний чи розважальний бізнес, але коли стоїть питання, відремонтувати ноутбук чи купити хліб, вибір очевидний», — розмірковує бізнесмен.
У березні 2022 року Олег Василенко вперше почув про релокацію бізнесу і вирішив спробувати подати заявку через Міністерство економіки. Вибрав регіон для переїзду підприємець випадково:
«Мені запропонували на вибір 3 області: Тернопільську, Львівську та Івано-Франківську. Я зателефонував представникам цих областей по черзі. Львівські фахівці спрацювали найшвидше: відразу запропонували варіанти та подальша комунікація з ними була максимально оперативною».
Щоправда, на запропонованих працівниками Департаменту економічної політики варіантах команда сервісного центру не зупинилася.
«В основному мені пропонували приміщення колишніх науково-дослідних інститутів. Я з ними зв’язувався, але підписання договору оренди через бюрократичні процедури мало зайняти місяць-два. А нам треба було терміново. Тож, хоч це були і непогані варіанти і по ціні, і по місцю розташування, ми від них відмовились», — пояснює Олег Василенко.
Попри труднощі у пошуку приміщення, це підштовхнуло сервісний центр обрати саме Львів місцем своєї релокації. Олег сам знайшов приватне приміщення через інтернет і з квітня почав роботу.
«Зараз ми сконцентрувались на інтернет-торгівлі через Rozetka та Prom, що було нашим додатковим видом діяльності у Сєвєродонецьку. Надалі думаю про відновлення сервісного центру: облаштувати точку прийому, знайти складські приміщення. Співробітників теж не вистачає: лише один переїхав зі мною до Львова, інші працюють віддалено», — говорить Олег Василенко.
Олег відмічає, що, попри переїзд, вдається співпрацювати зі старими підрядниками: працівники сервісного центру почали обслуговувати львівські філії Укргазбанку. Але про повноцінну роботу підприємства, яким воно було до повномасштабної війни, поки не йдеться.
«Ми працюємо в форматі стартапу: якнайшвидше розвиватись з мінімальними витратами», — підсумовує Олег Василенко.
Підприємець також має сподівання на допомогу релокованим підприємствам в межах обласної програми підтримки бізнесу і вже збирає документи, щоб подати заявку. Його першим кроком стане реєстрація підприємства в межах Львівської області.
Олексій Алчевський — український банкір, фінансист-реформатор, промисловець, меценат, засновник гірничих і металургійних підприємств на Донеччині… Read More
25 квітня Верховна Рада України проголосувала за закон «Про внесення змін до Кодексу законів про… Read More
Випадки насильницьких зникнень та свавільних затримань українців на тимчасово окупованих територіях стають все більш масовими… Read More
Окупанти здійснюють жорстоку політику репресій, спрямовану проти мирного населення на тимчасово окупованих територіях. Їхня мета… Read More
Болткова Ірина Іванівна — родом з Сєвєродонецька, за освітою економіст. Тривалий час працювала у приватному… Read More
Мешканці Донецька обурені: виконання обіцянок росіян про «покращення життя» вони вже не очікують. Проте виживати… Read More
This website uses cookies.