Тетяна Жук
Довге відлуння війни. Які екологічні наслідки несе конфлікт на сході України
Затоплення шахт, пошкодження небезпечних виробництв і знищення природних територій — все це несе наслідки для екології Донбасу, які складно виправити. «Східний варіант» розповідає про наявні ризики і як можна зменшити шкоду.
У перші роки війни міжнародні гуманітарні організації говорили про складнощі, з якими щодня стикаються люди на підконтрольній і непідконтрольній українській владі території. А через кілька років стало зрозуміло, що є ще цілий ряд проблем, практично непомітних сьогодні, але цілком відчутних в майбутньому.
Ці проблеми стосуються екології. Екологічну ситуацію на окупованих територіях практично неможливо проконтролювати: окупаційні адміністрації замовчують проблему, а Російська Федерація її ігнорує.
«Східний варіант» розібрався, які є ризики і як виправити ситуацію.
Проблеми очевидні, але руки зв'язані
З моменту початку конфлікту український уряд не отримує інформацію з постів моніторингу якості повітря і води, які раніше розташовувалися на окупованих територіях. Також офіційні українські органи не можуть потрапити на окуповану територію, щоб особисто проаналізувати ситуацію.
Частковий доступ має Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Вона та інші міжнародні організації проводили аналіз і дослідження поточної ситуації.
Експерти виділяють кілька основних проблем, які несуть критичні для екології наслідки.
Перша — затоплення шахт. Після відпрацювання породи в шахті, її закривають. Після цього в ній поступово накопичується вода. Якщо її вчасно не відкачувати, то це може привести відразу до декількох згубних наслідків: отруєння питної води, провалів ґрунту, накопичення і вибухів метану.
Друга проблема — обстріли та пошкодження об'єктів критичної інфраструктури. Це ті ж шахти, дамби, електростанції, водні станції, заводи й так далі. Влучання в них може привести до негативних екологічних наслідків по обидві сторони конфлікту.
Третя проблема, про яку поки що мало говорять, стосується негативного впливу на природний фонд — флору і фауну. Знищення деяких видів рослин і тварин може привести до порушення харчового ланцюга і збою в екосистемі в майбутньому.
Над шахтами як на пороховій бочці
За даними дослідницького проєкту Truth Hounds, на території Донбасу існує понад 220 вугільних шахт. Більшість з них знаходяться на окупованій території. Приблизно в сотні з них ще йде видобуток, близько 40 затоплюються, 14 — у водовідливі.
Експерти пояснюють, що деякі шахти об'єднані гідрологічними каналами. Шахти на окупованій частині Донеччини розташовані вище, ніж шахти на підконтрольній території, тому вода, проникаючи підземними потокам, створює додатковий підпір і ризик прориву.
Наслідки ми вже відчуваємо. У 2018 році трапився прорив води з шахт «Батьківщина» і «Голубовська» (обидві — на непідконтрольній території) в шахту «Золоте» (підконтрольна територія).
«Тоді вода піднялася з глибини приблизно 900 метрів до 550, збільшивши водоприток з 200 до 2000 кубометрів на годину», — згадує Євген Яковлєв, доктор технічних наук, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, гірничий інженер.
Для ліквідації наслідків довелося додатково залучити з резервного фонду 131 млн гривень.
«Сьогодні в критичному стані перебуває група шахт від Торецька і південніше — “Центральна”, “Нова”, “Артема”, які вже в сірій зоні. Шахта “Нова” насилу захищає роботу шахтарів. Дуже ймовірний ризик прориву», — зазначає Євген Яковлєв.
Ризик під час затоплення шахт також проявляється для простих жителів Донбасу.
У вересні цього року Євген Яковлєв з групою інших фахівців досліджували територію вздовж лінії розмежування до Маріуполя.
«Ми бачили, що під час затоплення шахт в Селидовому вода підійшла до рівня підлоги в будинках. У приватному секторі колодязі та туалети стали розливатися. Ми бачили там активне виділення бульбашок газу, за структурою цієї піни та зі старого досвіду можна сказати, що це, швидше за все, метан», — припускає експерт.
Ще до війни були випадки вибуху метану, в тому числі й у побуті, коли метан накопичувався в підвалах житлових будинків, а потім вибухав. Підземні вибухи тягнуть за собою ще одну небезпеку — поштовхи та, ймовірно, руйнування фундаменту будинків.
Побоювання викликає й отруєння питної води.
«Річки Солона, Комишуваха та інші притоки, які насичуються шахтними водами, мають жовтувато-коричневий колір. Вони насичені солями марганцю і заліза, які вже в умовах поверхні переходять із закисної форми в окисну. Тому вода має такий колір коричнево-помаранчевий», — коментує Євген Яковлєв.
Затоплення шахт незабаром може привести до затоплення верхнього ґрунтового горизонту. Поки що ситуація не критична, але як довго це триватиме, незрозуміло.
«Люди в сільській місцевості беруть воду з верхнього ґрунтового горизонту — це колодязі, струмки. А якщо шахтні води піднімуться занадто високо, то всім цим не можна буде користуватися, доведеться піддавати воду очищенню, будувати станції, витрачати електроенергію», — пояснює завідувач кафедри інформаційних систем Національного університету харчових технологій, голова ГО «Асоціація фахівців цивільного захисту», експерт ОБСЄ, експерт БФ «Право на захист» Сергій Чумаченко.
Не можна не згадати й про шахту «Юнком», розташовану на окупованій території. У 1979 році там стався ядерний вибух, після якого залишилася радіоактивна капсула. До 2018 року воду там відкачували, але потім окупаційна влада повідомила про припинення відкачки. На думку експертів, вода в шахті може вийти в верхні ґрунтові горизонти та радіоактивні елементи потраплять в питну воду і ґрунт. Вони стануть непридатними для використання.
Інфраструктура під прицілом
Також експерти виділяють другу групу проблем, яка виникає внаслідок обстрілів систем водовідведення, водопостачання, електропостачання, теплопостачання.
Такі системи часто знаходяться в застарілому стані, а обстріли несуть додаткове навантаження. Влучання в подібні об'єкти веде до ланцюга негативних наслідків.
«Ми порушували питання про те, щоб було укладено якусь угоду між протиборчими сторонами про заборону обстрілів критичної інфраструктури, адже по них велися обстріли. Причому іноді позиції розміщувалися в безпосередній близькості до цих об'єктів, щоб прикритися ними.
Якщо влучання, то це загроза локальної або регіональної техногенної надзвичайної ситуації, вона, з точки зору командирів, повинна була стримувати супротивників від обстрілів цих територій», — коментує Сергій Чумаченко.
Аналітики проєкту Truth Hounds відзначають, що під час численних обстрілів КП «Попаснянський районний водоканал» поблизу селища «Золоте-2» були пошкоджені технічні споруди станції. У резервуарах станції зберігався розчин хлору для знезараження води. Якби вони були пошкоджені, це могло б привести до витоку хлору в питну воду.
«Загрозлива ситуація зі станом очисних споруд, які знаходяться на небезпечній відстані від лінії розмежування. Їхній аварійний стан загрожує забрудненням навколишнього середовища неочищеними стічними водами та погіршенням санітарно-епідеміологічної ситуації для населення», — наголошується в дослідженні Truth Hounds.
Експерти згадують про фенольний завод біля селища Нью-Йорк. У 2017 році з боку тимчасово окупованих територій він був обстріляний, через що була пошкоджена дамба і стався зсув ґрунту. Пошкодження полагодили, але є ризик, що у разі можливих обстрілів відбудеться викид фенолу в річку Кривий Торець. Вона пов'язана з річкою Сіверський Донець — найбільшою водною артерією сходу України.
Не можна відкидати й загрозу, яку несуть деякі терикони. Сергій Чумаченко каже, що і влучання снаряда в терикон може вести до сумних наслідків, оскільки вони всередині «горять».
В історії незалежної України такого не було, але в 1966 році в Мирнограді (тоді — «Димитров») від терикона відколовся шматок гарячої породи та засипав найближчі до нього будинки.
Під час ліквідації наслідків рятувальники виявили живцем згорілих людей. Саме після цього була переглянута техніка безпеки та розселення людей поблизу подібних об'єктів.
Усе перераховане вище — лише дещиця від загальної маси проблем, які несе в собі озброєний конфлікт. До його початку в Донецькій і Луганській областях налічувалося близько 4,5 тисячі потенційно небезпечних господарських об'єктів. Про стан деяких з них зараз можна лише здогадуватися.
Що можна зробити?
Хочемо ми цього чи ні, але шахти створюють спільну для підконтрольних і непідконтрольних територій проблему.
«До 60 міст і селищ зараз знаходяться над старими гірничими виробками, плани яких не завжди збереглися. Ми тут в ситуації екологічної сліпоти. Тому потрібно, щоб ці питання розглядалися в Тристоронній контактній групі з не меншою активністю і насиченістю, ніж геополітичні питання», — впевнений Євген Яковлєв.
Він наполягає, що необхідна більш сучасна система моніторингу і взаємодія, щоб визначити гранично допустимі зміни довкілля геологічного та водного в умовах затоплення. По обидва боки від лінії зіткнення.
«У березні цього року на засіданні ТКГ були досягнуті домовленості про запуск моніторингу навколишнього середовища по обидва боки лінії зіткнення. Даний процес включає створення експертної групи з екологічних питань затоплення шахт. Довгий час процес запуску роботи даної експертної групи блокувався з боку РФ. Однак 2 вересня 2021 року відбулося перше засідання цієї експертної групи під керівництвом міжнародного експерта, професора Дребенштедта», — розповідає менеджерка проєкту БФ «Право на захист» Олександра Лук'яненко.
Вона не виключає, що світовій спільноті, можливо, доведеться рахуватися з позицією так званих «Л/ДНР» в питаннях екології.
«З огляду на те, що Рада ООН з прав людини своєю резолюцією вперше визнала право людини на чисте довкілля, дане питання буде ставати все більш актуальним для всіх країн світу. Складніше буде розв'язувати подібні питання на окупованих територіях, знову ж таки, через відсутність ними ж обмеженого доступу до цих територій. Тому не виключено, що для розв'язання подібних питань будуть створювати окремі комісії для ведення переговорів на окупованих територіях», — каже Олександра Лук'яненко.
Робота даної експертної групи може дати значний результат в частині необхідного екологічного моніторингу з двох боків лінії розмежування, а також з метою подальшої розробки практичного розв'язання даних проблем, вважає експертка.
На думку експертів, необхідно прийняти ряд заходів для контролю і поліпшення ситуації. А саме:
- Розробити методику аналізу та оцінки шкоди, якої довкіллю завдають бойові дії.
- Запровадити моніторинг стану навколишнього середовища по обидва боки лінії зіткнення.
- Розробити програму консервації небезпечних промислових об'єктів (шахт, заводів, станцій постачання і так далі) і планомірно слідувати їй.
- Фіксувати факти військових злочинів проти довкілля (так званий екоцид), щоб потім оперувати цими фактами в міжнародних судах.
- Залучати до моніторингу екологічної ситуації на Донбасі якомога більше незалежних міжнародних експертів (наприклад, МАГАТЕ) і уваги, щоб посилити тиск на так звані «ЛДНР». Пояснювати, що загроза може бути нанесена не тільки Україні, але і природним об'єктам поза її межами через гідрологічні зв'язки українських річок зі Світовим океаном.
Схожі ситуації у світі
6 листопада — Міжнародний день запобігання експлуатації довкілля під час війни та збройних конфліктів. Світу вже знайомі випадки, коли війни приводили до екологічних катастроф.
Наприклад, під час війни у В'єтнамі збройні сили США розпорошили на території В'єтнаму і Камбоджі понад 100 тисяч тонн хімікатів, які знищили тропічні ліси та сільськогосподарські території. Це призвело до загибелі місцевої фауни, вимерла більша частина біологічних видів.
Згодом США вклали понад 100 мільйонів доларів у ліквідацію наслідків своїх дій.
Під час війни в Перській затоці війська Іраку навмисне підірвали 1 200 нафтових родовищ, баз і танкерів. Нафтопродукти потрапили в атмосферу, ґрунт і Світовий океан.
За оцінками урядових структур США витік склав від 4 млн до 8 млн барелів нафти (545 тис.-1 091 млн тонн). А за даними Greenpeace тоді загинуло понад 15 тисяч птахів. Міжнародний інститут прикладного системного аналізу зазначив, що розлиття нафти призвело до загибелі 22-50% популяції бакланів і поганок в результаті забруднення пір'я нафтою і потрапляння нафти в організм. Горіння такої кількості нафти призвело до викидів продуктів горіння в атмосферу.
Поки що масштаби конфлікту на Донбасі та вищеописані випадки непорівнянні за наслідками. Але також ці випадки дають зрозуміти, що міжнародні організації практично не мають впливу на окремі угруповання і навіть цілі держави.
***
Проєкт реалізується онлайн-виданням "Східний Варіант" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
13695
