Артур Прихно
Ракетна війна: чим росіяни знищують українські міста, та яка західна зброя здатна змінити ситуацію
Днями Україна отримала перші далекобійні ракетні системи залпового вогню M270. Тоді як росіяни продовжують бити по цивільних об’єктах Донбасу. «Східний Варіант» розпитав експерта про те, якою зброєю воюють росіяни, та чим відповідають ЗСУ.
Краматорський і Слов’янський напрямок стануть основним театром військових дій найближчим часом. У цьому впевнений військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Він на прохання «Східного варіанту» проаналізував, яку тактику та яку зброю використовуватимуть російські окупанти, щоб захопити або ж знищити міста Донбасу. Та розповів про те, чим українські збройні сили здатні зупинити рашистів.
Про тактику
Заяви росіян про те, що вони вже захопили Сіверськ на Донеччині, є фейком. Однак, саме Сіверськ наразі є основною ціллю окупантів, каже Дмитро Снєгирьов.
Річ у тім, що в Сіверську є стратегічно важлива для росіян залізнична станція. Після того, як ЗСУ вдарили по матеріально-технічному забезпеченню, росіяни отримали дилему, як підтримувати функціонування передових загонів армії: постачати боєкомплекти, паливо, живу силу та техніку.
«Контроль над вузловими залізничними станціями дає можливість швидкого просунення і прискореного забезпечення передових штурмових загонів. Бої будуть точитися біля Сіверська», — констатує Дмитро Снєгирьов.
Друга ціль — Долина. Експерт відзначає, що росіяни змінили тактику. Якщо раніше вони використовували лобові удари — штурм Рубіжного, Попасної, Сєвєродонецька, то зараз перейшли до флангових охоплень опорних пунктів української оборони.
«Цю тактику вони будуть демонструвати й в районі Бахмута, і в районі Краматорська, — говорить Снєгирьов. — На Слов’янському напрямку, крім просування з боку Попасної, будуть намагання флангового охоплення з Ізюмського напрямку.
Слов'янськ та Краматорськ перетворені на фортеці. Це визнає і терорист Гіркін. Українська лінія оборони — це Сіверськ, Соледар, Бахмут. За ці міста і будуть точитися бої».
Заяви про те, що росіяни після захоплення Лисичанська та Сєвєродонецька взяли оперативну паузу, вважає експерт, не відповідають дійсності. Після боїв на Луганщині деякі підрозділи окупантів, які втратили від 60 до 70% особового складу, дійсно відправилися на територію рф на доукомплектування. Але говорити про паузу не доводиться — рашисти продовжують атакувати як позиції ЗСУ, так і житлові квартали з цивільними.
Про ракетну зброю росіян
Під час зіткнень росіяни постійно демонструють тактику вогневих уражень — на досить короткій ділянці фронту, 10-12 км, концентрують максимальну кількість ствольної артилерії та систем залпового вогню. Таким чином вони залишають після своїх ударів лише випалену землю.
Для цього рашисти використовують не лише звичні «Град», «Смерч», «Ураган» з дальністю ураження від 20 до 40 км.
«У Донецькій області зафіксовано використання РСЗВ Торнадо-С. Дальність ураження до 120 км. Ми фіксуємо передислокацію нових зразків техніки на Донеччині», — каже Дмитро Снєгирьов.
Серед таких нових зразків є й термобарична зброя — вогнеметна система «Солнцепьок».
«Це елемент військово-політичного тиску на цивільне населення. Створюється атмосфера страху і недовіри до дій центрального уряду», — говорить Дмитро Снєгирьов.
Та не вся російська зброя ефективна. Як показує практика, система протиракетної оборони на окупованій Луганщині досить слабка. Цим прекрасно користуються ЗСУ, завдаючи ударів по складах з боєприпасами.
Про зброю ЗСУ
Українські збройні сили на Донбасі активно використовують системи HIMARS.
Вони, на відміну від уже згаданих російських Градів, Смерчів та Ураганів, мають супутникове наведення. Це дозволяє робити прицільні удари навіть з першого пострілу. Тоді як росіянам доводиться спочатку здійснювати неприцільний постріл, а потім за допомогою безпілотників коригувати вогонь.
Крім того, Україна невдовзі має отримати й високоточні снаряди Excalibur з тим самим супутниковим наведенням та можливістю вражати цілі на відстані в 60 км.
Попри успіхи, яких досягають ЗСУ за допомогою дальнобійної зброї, деякі військові експерти називали недоцільним використання HIMARS для ударів по складах, апелюючи до високої вартості одного пострілу. Дмитро Снєгирьов розвіює цю думку:
«Вартість пострілу HIMARS 110 тисяч доларів. Тоді як вартість снаряда «Джавеліна» приблизно 80 тисяч доларів. Але ні в кого не виникає сумнівів щодо необхідності використання «Джавеліну» та знищення бронетехніки ворога, бо вартість танка — кілька мільйонів доларів. За останній тиждень системи HIMARS знищили близько 20 складів з боєкомплектами. Якщо припустити, що на одному складі, наприклад в Луганську, було 20 тисяч тон снарядів — то це щонайменше півмісяця виробництва рф».
Розвідка, за словами Снєгирьова, фіксує порушення логістики російської армії. Наприклад, передислокацію ешелонів з боєкомплектами з глибинних областей рф. Росіяни везуть снаряди з Читинської області — за 5,5 тисяч кілометрів до лінії фронту. Це говорить про те, що в окупантів проблеми.
Варто зазначити, що крім далекобійних ракет, ЗСУ використовують і дрони-камікадзе, які також, за словами експерта, досить ефективно допомагають знищувати запаси смертоносних снарядів.
Про відмінності між HIMARS та новими M270
Зараз ЗСУ використовують HIMARS М142. Тоді як днями, за словами міністра оборони Рєзнікова Олексія Рєзнікова, військові отримали комплекси М270. А з ними, відповідно, і реактивні снаряди з дальністю ураження до 300 км.
«Це фактично вся окупована територія Луганської та Донецької областей, плюс тилові бази забезпечення на території рф», — говорить Дмитро Снєгирьов.
Шести ракет М270, додає він, достатньо, аби перетворити будь-яку базу з боєприпасами на відстані в 300 км практично в попіл.
Раніше ЗСУ вже били по глибинних районах на окупованій території. Але робили це за допомогою ще радянських ракетних комплексів, які російська ПРО (засоби протиракетної оборони), досить часто збивала.
Тепер, припускає, експерт, ситуація може змінитися.
Про очікування
За оцінкою екскомандувача сил НАТО в Європі генерала Бена Годжеса, для повноцінного контрнаступу і звільнення окупованих територій українським Збройним силам необхідно щонайменше 50 установок HIMARS або їхніх аналогів.
«Така кількість вже не виглядає нереальною, оскільки, окрім США, HIMARS та еквівалентні їм РСЗВ Україні пообіцяла також надати Велика Британія. І наразі в Німеччині українські бійці проходять тренінги, вивчаючи тактико-технічні можливості німецьких систем реактивно-залпового вогню», — говорить Дмитро Снєгирьов.
Кількість HIMARS, які можуть використовувати ЗСУ, залежить від рівня підготовленості екіпажів.
«Ми можемо поставити 100 установок, — каже експерт, — але якщо наразі у ЗСУ підготовлені не більше 20 екіпажів, користі від цього не буде. Саме цим зумовлена програма навчання українських військовослужбовців у Великій Британії, США, Німеччині та інших країнах НАТО».
За словами Снєгирьова, це – можливість для ЗСУ у стислі терміни опанувати західну зброю, передусім РСЗВ і гаубиці калібром 155 мм.
Крім того, навчання проходять і оператори дронів. В останньому пакеті військово-технічної допомоги Україні зазначається 700 дронів-камікадзе.
За оцінками спеціалістів, на озброєнні ЗС росії залишилося приблизно 1200 танків.
Дмитро Снєгирьов резюмує:
«Якісне використання українськими бійцями нової західної техніки може кардинально змінити баланс сил у моменті матеріально-технічного забезпечення окупаційної армії».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
1535
