Артур Прихно
Прямий шлях до реінтеграції: як спілкуватись з українцями в ОРДЛО й навіщо це робити
Українські експерти та лідери громадської думки назвали основні способи комунікації з людьми з окупованих територій. Деякі з них — дуже креативні. Детальніше читайте в матеріалі «Східного варіанту».
В українському суспільстві існує дві основні позиції щодо людей з окупованих територій. Перша: під окупацією живуть люди, які визначилися зі своєю проросійською позицією і донесення до них українських меседжів позбавлене змісту. Друга: продовження спілкування з людьми з окупованих територій — прямий шлях до реінтеграції.
«Інформація в організмі суспільства виконує функцію крові — ділянки, де кровообіг порушений, втрачають функціональність. І зараз через штучно уповільнений інформобіг ми втрачаємо відчуття єдності з захопленими росіянами територіями, і вже майже готові від нього відмовитися. Саме цього прагнуть у Кремлі», — написав у своєму блозі засновник організації «Схід-Sos» Костянтин Реуцький.
Він звернув увагу на штучно створену кризу бажання спілкуватися з людьми в окупації та наголосив: необхідно продовжувати спілкуватися навіть з тими, хто декларує ворожість до наших цінностей. На думку Реуцького, часто така ворожість є маскою для власної безпеки.
«Східний варіант» поспілкувався з українськими лідерами думок — активістами, правозахисниками та політологами, які регулярно піднімають питання комунікації з людьми, що проживають на окупованій території. Ми зібрали не тільки аргументи на користь комунікації з людьми з ОРДЛО, а й механізми та приклади, як це правильно робити.
«Близько третини людей під окупацією не мають проросійських поглядів»
«В першу чергу, це громадяни України». Цією фразою починали свою відповідь майже всі лідери думок, з якими спілкувався журналіст. На їх думку, це важливо доносити людям в окупації, аби вони чітко ідентифікували себе як українців і не піддавалися наративам РФ.
Друга теза, на яку звертають увагу експерти — це те, що тотальна більшість проросійських поглядів на непідконтрольній Україні території є вигадкою і не відповідає дійсності.
«Згідно з дослідженнями, які проводились у 2020 році, частка проросійсько налаштованого населення під окупацією складає приблизно третину. Переважна більшість мешканців — це люди, з якими можна комунікувати і які чекають цієї комунікації», — наголосила експертка Національного інституту стратегічних досліджень Юлія Каплан.
З нею погоджується політолог Олег Саакян:
«Якщо подивитися детально, то можна зрозуміти, що проросійські настрої на окупованій території є маргінальною меншістю».
Політолог переконаний, що комунікувати з людьми в окупації необхідно, однак у цій комунікації не потрібно очікувати лояльності населення. Оскільки така лояльність і прихильність до України як наслідок матиме підвищення рівня репресій на окупованій території. І багато людей за таких умов можуть потрапити «на підвал».
Наше завдання, вважає Саакян, не в тому, щоб стимулювати активізацію репресій, а в тому, аби регулярно доносити об'єктивну інформацію до людей, які її майже не мають.
Комунікація України та ОРДЛО — ком у горлі Російської Федерації
Підтримка контактів окупованих територій з Україною дуже не подобається Російській Федерації — і це ще один сигнал для продовження такої комунікації.
Засновник «Східної правозахисної групи» Павло Лисянський відчув це незадоволення на собі. Нещодавно його автомобіль пошкодили невідомі — розбили скло, облили колеса клейкою речовиною та залишили на капоті мертвого кажана.
Про це детальніше читайте в матеріалі «Східного варіанту».
Правозахисник зазначив, що кажан є символом російських спецслужб, а сам інцидент пов'язує з тим, що активно підтримує зв’язки з окупованими територіями і допомагає людям з ОРДЛО.
«Як мінімум Росія інтегрує людей до своїх підприємств. Люди, які залишились в ОРДЛО і хочуть працювати — це величезний потенціал Росії.
Для будь-якого роботодавця підготовка працівника потребує не тільки коштів, а й часу. А там вже є готові фахівці, кваліфіковані кадри. І Росія їх забирає», — зазначив Павло Лисянський.
Як правильно будувати комунікацію
Керівник Інституту інтеграції Донбасу Сергій Стуканов виділив три основні етапи правильної побудови комунікації.
Перше — інформаційна політика. На думку експерта, спочатку Україна має чітко визначитися з інформаційною політикою і тим, які тези і наративи ми маємо використовувати самі та направляти людям з окупованих територій.
«Після приходу президента Зеленського ми називали ворога та окупантів «та сторона». Звичайно, такі визначення не дають можливості доносити правильні меседжі, аби люди розуміли, кого Україна вважає винним в окупації.
Ми маємо чітко проговорювати, що окупант вже 7 років як загарбав територію. Саме через окупанта ці території ізольовані від світу і не визнані у світі. Люди не мають можливості виїжджати закордон саме через окупанта — Російську Федерацію», — наголосив Сергій Стуканов.
Друге — цільова аудиторія. Ну думку Юлії Каплан, щоб виготовляти максимально корисний контент для людей на окупованих територіях, потрібно розділяти цільові аудиторії. Умовно це можуть бути проукраїнська, нейтральна та проросійська аудиторії. Окремою цільовою аудиторією пані Юлія називає молодь та дітей.
«Це перспективна категорія населення, з якою Україні доведеться разом жити. З нею потрібно контактувати та робити це регулярно та якісно», — запевняє експертка.
Третє — канали комунікації. Сергій Стуканов радить підходити індивідуально і підбирати канали комунікації відповідно до кожної цільової аудиторії.
«Наприклад, якщо ми хочемо орієнтуватися на молодь, ми мусимо думати, які засоби комунікації вони використовують — Instagram, Tik-Tok. Можливо нам варто мати інстаграм-блогерів та тіктокерів, які будуть доносити політичні речі молодим людям на окупованій території», — припустив Сергій Стуканов.
Деякі з каналів комунікації недоступні для людей в окупації. Наприклад, телебачення. Українське мовлення заборонене на окупованих територіях. Доступ до нього здебільшого можна мати лише через інтернет за допомогою VPN.
«Мені здається, що це політичне питання і його треба актуалізувати зокрема в мінських переговорах. Люди на окупованій території мають право на доступ до українських медіа. Україна має тиснути за допомогою міжнародних партнерів та домогтися, аби російська окупаційна влада на цих територіях дозволила українське мовлення», — зазначила Юлія Каплан.
Контент
Олег Саакян пропонує створювати контент за формулою: «поінформувати, допомогти, розрадити».
«Інформувати» — розповідати про те, що відбувається в Україні та на окупованих територіях. Максимально об'єктивно та доступно.
«Допомогти» — давати людям інформацію, яка допоможе вирішити їх нагальні проблеми. Як виїхати з окупованої території, як оформити документи, як оформити соціальні виплати, як уберегтися від мін тощо.
«Розрадити» — давати можливість людям споживати нейтральний розважальний контент з українських джерел інформації. Це можуть бути історії успіху, або звичайні життєві історії, в яких люди з окупованих територій можуть побачити самих себе.
Юлія Каплан детально зупинилася на темах, які потрібно доносити людям в окупації. Зокрема, виділила такі категорії:
- отримання соціальних виплат;
- оформлення документів різного виду;
- питання відповідальності після повернення Україною територій.
За словами пані Юлії, навіть попри те, що українські ЗМІ часто висвітлюють питання соціальних виплат і законодавчих змін, люди на окупованій території не завжди отримують навіть найважливішу інформацію.
«Коли почався карантин, КПВВ були закриті з обох сторін і Україна прийняла рішення, що жителям ОРДЛО не потрібно робити фізичну верифікацію в Ощадбанку, щоб отримати пенсії та інші соціальні виплати на картку. Так ось люди цього не знали та були впевнені, що вони не отримують від України виплат. Вони навіть не перевіряли свої картки», — зазначила Юлія Каплан.
Також, на думку експертів, великим пластом інформації, яка залишається дефіцитною в ОРДЛО, є бачення України відповідальності за співпрацю з окупаційною владою. Іншими словами, людям важливо розуміти, що з позиції України є злочином, а що ні. Наприклад, робота в так званих «правоохоронних органах», чи «міських адміністраціях» на не керівних посадах.
Однак, тут проблема не стільки в комунікації, як у відсутності такої позиції української влади, а відповідний законопроєкт лише недавно опублікований і ще не прийнятий Верховною радою. А тому чітко відповісти на ці питання не можуть ні ЗМІ, ні інші люди, які підтримують зв’язок з людьми в окупації.
«Це питання цікавить не тільки «чиновників» та бюджетників, а й малий та середній бізнес. Оскільки вони продовжують працювати, сплачуючи податки російській окупаційній владі», — додала Юлія Каплан.
Жителька окупованого Антрациту, з якою вдалося поспілкуватися журналісту «Східного варіанту», не схотіла називати своє ім'я, однак зазначила, що бачить проблему комунікації не в ЗМІ, а в відсутності чітких меседжів від влади.
«Повірте, ми за бажанням знаходимо доступ до українських новин, провідних українських телеканалів та інтернет-ресурсів. І все, що там публікується, ми бачимо. Все, що говорить українська влада, ми чуємо. Але нам не достатньо відповідей саме від влади. Немає чіткого визначення, що буде з нашими територіями — чи нас залишають так, як є, чи будуть відбуватися силові заходи, чи якісь інші способи повернення територій Україною», — зазначила жителька окупованого Антрациту.
Головний редактор інтернет-видання «ОстроВ», член ТКГ Сергій Гармаш також вважає питання відсутності комунікації з людьми в ОРДЛО надуманим та маніпулятивним, оскільки на міжлюдському рівні така комунікація продовжується.
«У нас півтора мільйона переселенців. На окупованій території залишається близько трьох мільйонів жителів. Кожен переселенець мінімум з трьома жителями спілкується, бо там наші родичі, друзі. Хіба це не діалог?
Я думаю, що діалог іде, принаймні з тими, хто хоче цього діалогу. Ясна річ, якщо це адепт «руского міра», то я з ним не спілкуюсь, і він зі мною не спілкується. Бо в нас різні цінності. А з тими, з ким у мене співпадають цінності, я спілкуюсь. Варто пам’ятати, що там люди не служать «рускому міру», там люди просто живуть», — наголосив Сергій Гармаш.
Він вважає, що держава має частіше «говорити» з людьми, які залишаються під окупацією.
«На мій погляд, головна проблема людей в окупації — це не економічна і навіть не воєнна. Це невизначеність. Люди не розуміють, де вони живуть і як вони будуть жити завтра. Ми маємо малювати їм картинку завтрашнього дня», — наголосив Сергій Гармаш.
Реальна допомога — найкраща комунікація
Правозахисник Павло Лисянський вважає, що найкраща комунікація — це розв'язання нагальних проблем людей з ОРДЛО. Його організація «Східна правозахисна група» допомагає людям в юридичних питаннях, зокрема супроводжує в суді.
За словами Павла, фахівці організації вже «відбили» в судах штрафи для 400 людей за приїзд в Україну через територію РФ. На думку правозахисника, такі штрафи аж ніяк не допомагають налагоджувати контакт між Україною та людьми в окупації.
Для комунікації «Східна правозахисна група» створила телеграм-канал, де публікує новини та апдейти щодо законодавчих змін.
«Одного разу звернулася людина, яку ми безкоштовно супроводжували у суді. Суд першої інстанції прийняв рішення не на користь цієї людини та потрібно було подавати апеляцію. Коштів на апеляцію в людини не було і ми оплатили самі.
Саме через такі дієві кроки люди вдячні нам. Вони можуть у нас взяти якусь інформацію, ми у них», — зазначив Павло Лисянський.
На думку Павла, Україна повинна посилювати українську ідеологію в ОРДЛО. Наприклад, створювати непублічні осередки, які будуть не риторикою, а діями допомагати українцям в ОРДЛО і поширювати позитивні уявлення про Україну серед інших жителів, що залишаються в окупації.
«Ми ж не називаємось «осередок за любов до України проти «ЛНР» та «ДНР». І так всім ясно, що ми за організація. А люди не бояться до нас звертатися, тому що ми надаємо конкретну користь», — наголосив Павло Лисянський.
Боротися за молодь через комп'ютерні ігри
Активіст з Покровська Денис Шиленко разом з колегами розробляє платформу, на якій діти з підконтрольної та непідконтрольної Україні території разом зможуть грати в популярні комп'ютерні ігри Minecraft та Roblox.
«Моя родина — переселенці. Ми переїхали до Покровська. А в 2019 році витягнули друзів з дітьми з Донецька також в Покровськ. Двоє моїх дітей і двоє їх дітей спілкувалися між собою, але було помітно, що є якийсь бар’єр. Бо в них різна історія війни. А я знаю, що і мої діти, і діти моїх друзів захоплюються Майнкрафтом. Ось навіть зараз я кажу «Майнкрафт», а вони поруч і оживилися відразу», — розповів Денис.
Мета платформи — зробити безпечний майданчик, де діти з окупованих і вільних територій зможуть спілкуватися між собою. Фінансування на проєкт активісти отримали від ПРООН.
Ігри Minecraft та Roblox є так званими пісочницями — у них можна створювати власні ігри за власними сценаріями. Відтак, дітям готують ігри, де вони будуть паралельно проходити певні освітні курси, зокрема щодо небезпеки розриву мін і можливостей її уникнення.
Але найголовніше, переконує Денис, це те, що діти зможуть вже зараз без упереджень та інформаційних шумів взаємодіяти один з одним і сприймати один одного на рівні.
Зараз над платформою крім Дениса також працюють двоє студентів-переселенців з Донецька. Платформу вже випробували перші користувачі. А на широкий загал її планують випустити вже у жовтні.
В майбутньому засновник платформи розглядає можливість і офлайн зустрічей тих, хто активно користуватиметься платформою та спілкуватиметься з іншими.
Однак, така ініціатива не може повністю уникнути труднощів та загроз. Онлайн ігри — часто стають майданчиком для вербування, особливо дітей, а також для донесення до них своїх наративів, які пропагують насилля, тероризм та інші подібні речі. Відтак, щоб повністю уникнути подібних загроз, каже Денис, їм довелося якісно продумати систему керування майбутньою платформою.
«Коли ми прописували заявку, ми вивчали дослідження того, як працюють різні радикальні організації, залучаючи дітей у свої злочинні організації. В січні цього року арештували дитину 14 чи 15 років, яка готувала теракт через онлайн ігри. Ця дитина була «капітаном» крила з 50—60 людей. Ми це глибоко дослідили. А тому залишаємо за собою можливість керувати процесом. Наприклад, поставити заборону на певні слова і відстежувати кожен рух. А також блокувати користувачів, які порушують правила», — пояснив Денис.
Він переконує, що всі процеси на платформі будуть під пильним наглядом розробників, оскільки вони розуміють відповідальність та небезпеку.
Денис резюмував, що комунікація дітей з окупованих і неокупованих територій може допомогти Україні налагоджувати зв’язок з дітьми в окупації та стимулювати їх до вступу в українські ВНЗ.
Де брати якісну інформацію
📌 Видання «Східний варіант» регулярно публікує матеріали на тему реінтеграції окупованих територій. Щотижня ви можете знаходити нові тексти про життя в ОРДЛО та дій влади щодо їх повернення та реінтеграції.
📌 «Східна правозахисна група» публікує новини та поради щодо прав людини.
📌 «Схід—SOS» також пишуть про корисні поради для людей в ОРДЛО, про проблеми, з якими звертаються жителі Луганщини та Донеччини.
📌 «Право на захист» — на сайті організації можна знайти інформацію про перетин КПВВ, аналіз змін в законодавстві та поради.
Проєкт реалізується онлайн-виданням "Східний Варіант" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
13431
