Небойові втрати. Як військовим допомагають пройти психологічну реабілітацію в інших країнах

У 2019, ветеран бойових дій на Донбасі Олексій Белько заблокував рух на мосту метро в Києві. Чоловік погрожував підірвати міст і відкрив стрілянину. Згодом виявилося, що вибухівки в чоловіка не було. Пізніше судово-психіатрична експертиза визнала його неосудним і чоловіка відправили до психіатричного закладу на лікування.

У 2016 році в поїзді Київ–Маріуполь військовий, що їхав до Волновахи на службу, порізав собі вени. Його доставили до медзакладу, де чоловіка вдалося врятувати, але зараз про його долю нічого не відомо.

Жовтневої вночі 2020-го року активіст Майдану і ветеран АТО Микола Микитенко вчинив акт самоспалення на головній вулиці країни — на Хрещатику. Через два дні він помер в лікарні.

Все це — лише кілька історій людей, що виявилися неспроможними пережити жах війни. Насправді ж подібних трагедій набагато більше, але сказати точну кількість складно.

Українські ЗМІ зверталися до Мінветеранів, щоб дізнатися про кількість суїцидів серед українських військових, які брали участь в боях на Донбасі. Однак у міністерстві повідомили, що на цю інформацію СБУ накладено гриф «секретно».

А як в інших країнах зі збройним конфліктом допомагають військовим з психологічною реабілітацією? «Східний Варіант» докладно вивчив це питання.

Азербайджан: в 90-ті психологів в країні ще не було

Первая Карабахская война длилась с 1988 по 1994 год. Психолог Азад Исазаде вспоминает, что в то время психологическая работа велась и с гражданским населением, и с ветеранами войны. Последним в основном помогали местные общественные организации.

 

 

Допомога інших країн в психологічній реабілітації військових на той момент могла б розцінюватися мало не як участь цієї країни в конфлікті. Якась стороння держава допомагає громадянам реабілітуватися, а потім вони знову можуть поїхати воювати.

Також Ісазаде зазначає, що у той час було дуже складно знайти психологів. Ця наука тільки починала розвиватися в Азербайджані. 

«Так вийшло, що на відміну від України чи Грузії, в радянський період в Азербайджані не було факультетів психології. В Азербайджані факультет психології відкрився десь в кінці 80-х років, практично до розпаду Союзу. І коли почалися ось ці проблеми, дуже важко було знайти готових сформованих психологів для роботи з травмою, а це досить серйозна проблема. Тому в той період цю роботу на себе взяли лікарі-психіатри, психотерапевти і якась частина психологів, які навчалися поза межами Азербайджану», — згадує експерт.

У період Другої Карабаської війни (2020 рік) роботу з психосоціальної реабілітації на себе взяли вже місцеві психологи, хоч і молоді, але з уже досить напрацьованою практикою.

Державні програми реабілітації були, але Азад Ісазаде каже, що вони скоріше були орієнтовані на розв'язання соціальних проблем. Відповідно, більше ресурсів виділялося на пенсії, компенсації, працевлаштування, забезпечення житлом і так далі. Психологічною реабілітацією здебільшого займалися громадські організації.

«Але була одна програма в рамках Міністерства надзвичайних ситуацій. Була запрошена група турецьких психологів для роботи з ветеранами. Не можу сказати, що вона була дуже ефективною. Фахівці приїхали, відпрацювали, поїхали. Відпрацювали на хорошому рівні, але все ж це був короткий період. А коли ми говоримо про ПТСР, про травму війни, потрібен більш тривалий період втручання», — коментує Азад Ісазаде.

Грузія: до допомоги залучають міжнародних партнерів і допомагають іншим країнам

Грузія приділяє величезну увагу реабілітації своїх військових. У 2020 році в селі Церовані, що розташоване поблизу столиці країни Тбілісі, відкрився реабілітаційний центр імені національної героїні Грузії Маро Макашвілі.

Будівництво одного з найсучасніших світових реабілітаційних центрів профінансував уряд США. Вони виділили 4,5 мільйона доларів. Влада Грузії виділили для оснащення центру 347 тисяч доларів.

У центрі військові проходять як фізичну, так і психологічну реабілітацію. До речі, українські солдати теж їздять на реабілітацію до Грузії. Ще у квітні 2015 року, між міністерствами оборони України та Грузії було підписано відповідний меморандум.

Важливо відзначити, що США давно допомагають Грузії. Це пов'язано з тим, що військовий контингент Грузії з 2004 по 2014 рік брав участь в ISAF (Міжнародні сили сприяння безпеці) в Афганістані. Власне кажучи, багато в чому, що стосується психологічної реабілітації, в Грузії спираються на досвід США.

Наприклад, з 2015 року в рамках проєкту Міністерства оборони Грузії «Підтримка для підтримки» психологічний стан військовослужбовців, що беруть участь в міжнародних миротворчих місіях, постійно перевіряється і контролюється. Обстеження проводять психіатри та клінічні психологи відділу психологічного моніторингу, а сама процедура проводиться за протоколами США, що включає індивідуальну співбесіду.

Але крім цього в Грузії існують й інші способи реабілітації. Це можуть бути археологічні розкопки та інші подібні дослідження. Причому беруть участь в них не тільки грузини, але і ветерани Британії, які вивчають археологію в університеті.

Ця програма ресоціалізації грузинських військовослужбовців здійснюється на основі меморандуму про співпрацю між Національним агентством збереження культурної спадщини та Міністерством оборони Грузії.

У 2018 році в Грузії також впроваджували програму «Подаруй годину». Це відома в США і Великобританії програма, коли кваліфіковані психологи-волонтери використовують годину на тиждень, для того, щоб безплатно попрацювати з військовими, які потребують допомоги.

Ізраїль: діяти на випередження

Ізраїль має одну з найбільш успішних систем психологічної реабілітації своїх військовослужбовців. Наприклад, в ізраїльській армії є спеціальне звання — офіцер з психічного здоров'я. Така людина на постійній основі стежить за психологічним станом військовослужбовців, точно так само, як, наприклад, медичні офіцери.

Оскільки служба в ізраїльській армії є обов'язковою для всіх дівчат і хлопців, не дивно, що Ізраїлю необхідно приділяти багато уваги психічному здоров'ю своїх солдатів.

Кожен потенційний військовослужбовець отримує медичний профіль, який є сукупною оцінкою його фізичного і психічного здоров'я за 100-бальною шкалою. Абсолютно здорова людина отримує 97 балів.

Військовозобов'язані з 22-го по 97-ой профіль розподіляються до різних родів військ, в залежності від того, куди людина найкращим чином підходить. Тобто, людині намагаються створити найбільш комфортні умови для служби.

Система психологічної допомоги військовослужбовцям та психологічної реабілітації демобілізованих в Ізраїлі будувалася одночасно з формуванням збройних сил країни. Спочатку, армійські психологи (дослівний переклад з івриту «офіцер із захисту душі») забезпечували реабілітацію військовослужбовців після поранень.  

Після проведення будь-якої військової операції або навчань, на яких стався хоча б один травматичний випадок застосовується післякризове тестування. Тестування проходять всі особи, які контактували з подією. Післякризове тестування включає вербальну співбесіду і тестування за спеціально підготовленим синопсисом.

Причому кризовою ситуацією можна вважати зміщення командира, його вихід у відставку, порушення статуту. Приводом може послужити навіть два або більше звернень до спеццентру, наприклад, через сексуальні домагання або щось подібне.

Як бачимо, в Ізраїлі працюють з психотравмою не тільки війни, а й взагалі з психологічним станом всіх військовослужбовців. Психологічна підтримка намагається діяти на випередження.

 

 

Що в Україні?

У нашій країні існує державний механізм психологічної реабілітації українських ветеранів. Більше про нього можна дізнатися на сайті Міністерства у справах ветеранів.

Як розповів «Східному варіанту» заступник Міністра у справах ветеранів Ігор Безкаравайний, програми психологічної допомоги існують з початку війни в такому вигляді, в якому їх створили тоді. Але вони потребують оновлення.

На цей час Мінветеранів розробляють інший, більш комплексний підхід до психологічної реабілітації, який буде орієнтований на всіх ветеранів.

Ігор Безкаравайний вбачає в чинній системі кілька елементів, які ускладнюють роботу психологів і психотерапевтів з військовими й колишніми військовими, яким необхідна психологічна допомога.

 

 

«Я схиляюся до думки, що скринінг [аналіз  психологічного стану — «Східний варіант»] повинен бути обов'язково. Коли щось відбувається, нам потрібно зрозуміти, в якому місці стався розрив, де шукати проблему. Я думаю, що після кожної ротації повинен бути скринінг, щоб зрозуміти, як і що вплинуло на людину», — каже Ігор Безкаравайний.

Як приклад він наводить досвід США. Американські військові після участі в бойових діях в Афганістані, Іраку або Сирії повертаються через авіабазу ВПС США Рамштайн у Німеччині. Там вони проходять декомпресію, консультації та відпочивають.

Зараз Мінветеранів працює у двох напрямках. 

Перше — зміна філософії отримання психологічної допомоги.

«Ключовим фактором буде доступність. Зараз для того, щоб отримати психологічну допомогу, потрібно прийти в орган соцзахисту, принести документи, написати заяву, прийти в медустанову, чекати. Але коли людині погано, у неї просто немає часу на це. Коли їй погано, вона по дорозі додому планує візит до психолога, бронює собі час у кваліфікованого психолога, приходить до нього й отримує допомогау. А все, що відбувається на папері, оплата, оформлення документів, ветерана не повинно стосуватися. Адже якщо дійсно все погано, то всі ці довідки — додаткові тригери для травми», — вважає заступник міністра.

 

 

Але, звичайно, такий проєкт вимагає витрати ресурсів — грошових і кадрових. Потрібно, щоб дані про військових були ретельно зібрані й захищені від витоку або розкрадання третіми особами.

«Яка швидкість реалізації буде, важко сказати. Але ідея існує: відійти від паперової звітності та створити ринок послуг, який буде конкурувати за пацієнтів, а фахівці будуть зацікавлені в наданні допомоги», — резюмував Ігор Безкаравайний.

На чий досвід спиратися Україні?

Досвід різних країн може сильно відрізнятися в залежності від обставин. Тут велику роль відіграє те, на чиїй території відбуваються бойові дії, наскільки розвинена сфера медичних послуг в країні, наскільки сильна стигма психологічної допомоги, хто стратегічні партнери держави й так далі.

Україна може запитувати допомогу міжнародних організацій і партнерів. Але важливо загалом змінювати ставлення до ментального здоров'я у населення.

Зараз процедура отримання психологічної допомоги військовими дуже непроста і сповнена бюрократії. Чи зміниться це надалі і як саме, ми дізнаємося лише згодом.