Без роботи, прав і доріг. Головні проблеми жителів ОРДЛО

Ми зібрали думки правозахисників і місцевих жителів про основні проблеми та порушення в окупації.

Права людини — їх там немає

На окупованій території немає механізму захисту і реалізації прав людини, вважає виконавчий директор фонду «Восток SOS» Костянтин Рєуцький. Одне з кричущих порушень — порушення свободи та недоторканності. Будь-який житель, навіть який неухильно дотримується так званих законів «республіки», може бути затриманий.

«Практикуються політичні затримання, дисциплінарні затримання, коли людей тримають в непристосованих для цього місцях. Особливо це було поширено у 2014-15 роках. На думку українських правозахисників, через такі затримання пройшли не менше 15 тисяч осіб. Більшість з них хапали й кидали «на підвал» за незначні вчинки — порушення комендантської години, поява на вулиці напідпитку. Такі люди утримувалися в полоні від доби до декількох місяців. Як правило, залучалися до примусових робіт — це ще одне грубе порушення. Їх змушували рити окопи, розгрібати завали, іноді під обстрілами», — перераховує Костянтин.

Переслідують людей і з політичних мотивів — за проукраїнську позицію або критику режиму.

Багато з цих людей також піддавалися тортурам і жорстокому поводженню. Варто згадати хоча б «Ізоляцію» в Донецьку, назва якої асоціюється з нелюдськими знущаннями з полонених.

«Іноді це були по-справжньому жахливі тортури. Кілька сотень людей їх не пережили. Ще одне порушення прав людини та гуманітарного права — це позасудові страти. Людей просто вбивали, приймаючи за агентів української армії, або в процесі заволодіння майном. Точна кількість таких жертв не відома, але, ймовірно, що це також сотні людей. Ми припускаємо, що багато хто, хто досі вважається зниклим безвісти, були вбиті саме так», — розповідає виконавчий директор фонду.

Серед затриманих є і так звані «комерційні» полонені — люди, яких викрадають, щоб вимагати викуп. За оцінками правозахисників, таких не менше декількох тисяч. Серед бойовиків в принципі поширені незаконні види заробітку: можуть відібрати бізнес, житло, авто. Тобто про право власності та недоторканності майна і мова не йде:

«Іноді власність цілеспрямовано відбирають у політичних опонентів: як у приватних осіб, так і громадських чи релігійних організацій. Тут ми торкаємося і релігійних свобод, про дотримання яких там теж говорити не доводиться. Широкі преференції має російська православна церква, а представників всіх інших конфесій обмежують».

Повністю відсутня свобода вираження думок, свобода слова (незалежні медіа розгромили ще у 2014-му році), неможлива політична конкуренція, свобода зібрань, діяльність громадських організацій.

«Будь-яку громадянську активність окупаційна влада сприймає як загрозу для себе. Навіть займатися гуманітарною діяльністю без їхньої пильної уваги неможливо. Зареєструвати громадську організацію, не маючи на це «благословення» Пушиліна або Пасічника, а насправді російських кураторів, теж не можна. Спроби провести мирні протестні акції завжди закінчувалися розгоном, іноді збройним. Тоді як у провладних акціях деякі категорії людей брати участь змушені, їх насильно звозять на такі заходи. Ми говоримо про працівників бюджетної сфери, великих підприємств», — додає Костянтин.

КПВВ — без права виїзду

Понад рік на Донбасі повноцінно не можуть працювати КПВВ, і це для жителів є однією з наболілих проблем, підкреслює адвокаційний координатор БФ «Право на захист» Еліна Шишкіна. Щодня працює тільки пункт пропуску в Станиці Луганській, а «Новотроїцьке» — тільки в понеділок і п'ятницю. Решта КПВВ фактично залишаються заблокованими.

Людям, які виїжджають з окупованої території, потрібно пройти двотижневу самоізоляцію або обсервацію. Або здати тест на коронавірус і отримати негативний результат. Такі тести держава робить безплатно. Але ця можливість спершу з'явилася на «Новотроїцькому», де рахунок йде на сотні, а не тисячі людей. І тільки через 2 місяці — в Станиці Луганській.

«На КПВВ “Станиця Луганська” не було безплатних тестів. Ми, як правозахисники, зверталися до міністерств, Луганської ОДА, писали колективний лист. Відсутність тестів не сприяла належному проходженню КПВВ. Люди повинні були платити приватним лабораторіям до 2 тисяч гривень. Але річ у тім, що для Луганської області було закуплено безплатні тести. Чому жодного тесту не розподілили на Станицю Луганську — довгий час було для нас загадкою», — говорить юристка.

Цю проблему в результаті розв’язали, хоча тестів поки всім охочим не вистачає, і правозахисники повідомляли, що люди іноді сваряться через них. Але залишається проблемою те, що решта 5 КПВВ все ще заблоковані. Люди іноді змушені їздити через Росію, порушуючи цим українські закони та отримуючи штрафи. Межі між так званими «ЛНР» і «ДНР» також закриті. Люди з окупованої Донеччини їдуть через непідконтрольну ділянку українсько-російського кордону: виїжджають до Росії, роблять «гак», а потім вже через контрольований кордон в'їжджають в Україну.

«Люди змушені так чинити, бо “Новотроїцьке” працює двічі на тиждень, а якщо щось термінове. І вони порушують кодекс України про адміністративні правопорушення. Українські прикордонники бачать, що людина, наприклад, з пропискою в Донецьку їде не через КПВВ, а з Росії, складають протокол. Хоча в багатьох випадках це лише усне попередження. Якщо є протокол, штраф 1700 гривень, а повторно і більше. Люди часто не оскаржують ці протоколи в судах, у них на це немає часу і можливості, вони просто платять. Хоча судова практика переважно на боці людей», — додає Еліна Шишкіна.

Залишаються обмеженням і штрафи за перевищення допустимого ліміту з перевезення готівки через лінію розмежування: це максимум 50 тисяч гривень.

Глас народу

Критичних сюжетів або статей місцевих «ЗМІ» не зустрінеш, але про багато проблем жителі самі повідомляють в соцмережах. Особливо в групах, де це можна зробити анонімно і не боячись наслідків.

Комунальні проблеми — явно поміж наболілих. Це дахи, що протікають, під'їзди у цвілі, пориви труб.

Окрема тема — транспорт і дороги, також загальний стані вулиць і дворів.

Також, люди скаржаться на роботу так званих державних органів і служб.

І, звичайно, хвилює людей відсутність нормальних робочих місць і зарплат.

Такой “урожай” жалоб можно собрать буквально за 15 минут в соцсетях. Развиваются “республики”, видимо, только в фантазиях боевиков.