Анастасия Дашко
Повернути Донбас: що думають українці і як це допоможе владі
Жителі країни не проти відкриття нових КПВВ та готові пробачити тих, хто відмовився від співпраці з владою ОРДЛО. Це лише частина дослідження громадської думки, які проводили Фонд “Демократичні ініціативи” та Школа політичної аналітики. Як за рік змінилися думки українців та які висновки можуть зробити можновладці — розповість “Східний варіант”.
Спільне дослідження Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та Школи політичної аналітики Національного університету “Києво-Могилянська Академія” “Війна і мир на Донбасі: як змінилися настрої українців за рік після Паризького саміту нормандської четвірки” підсумовує результати опитувань громадської думки з вересня 2019 по листопад 2020 року.
“Яструбів” і “голубів” порівну
Згідно з дослідженнями, 70% українців згодні, що Росія — агресор. А ось як досягти миру, у середині цієї групи є розподіл на три основні думки. Цікаво, що відсоткове співвідношення цих поглядів майже не змінюється з 2014 року. Отже, приблизно 20% опитаних вважають, що мир потрібен за будь-яку ціну. Стільки ж вважають, що конфлікт завершиться тільки силовим протистоянням і перемогою однієї зі сторін. А приблизно 50% готові на компроміси, але не всі. Наприклад, на торгівлю з ОРДЛО згодні, але на зміну зовнішньополітичного курсу країни — ні.
“Ці групи мають різні погляди, але що їх може об’єднати? Перше — неконфліктний шлях, який усі групи називають найчастіше. Це успішне відновлення нормального життя на територіях Донбасу, контрольованих Україною. Другий магістральний напрям роботи — це міжнародний тиск на Росію, щоб вона припинила втручання в конфлікт”, — каже аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” Сергій Шаповалов.
Натомість яку саме політику обирає держава українці не дуже певні. Наприклад, у вересні 2020 року на запитання “Як ви оцінюєте ефективність політики держави з реінтеграції ТОТ” найпопулярніші відповіді були такі:
- середньо-ефективна 25,1%
- цілком неефективна 23,9%
- частково неефективна 21,2%
- важко сказати 20,3%
А цілком ефективною державну політику у цьому питання назвали лише 1,9% опитаних.
“Ми маємо певну ситуацію невизначеності саме у сприйнятті населенням того, щоб ми назвали державною політикою. Тому її ефективність оцінити важко”, — зауважує директор Школи політичної аналітики НаУКМА Максим Яковлев.
Він також підкреслив, що люди краще сприймають будь-які стратегії та кроки влади, коли є достатня комунікація, усе пояснили та обгрунтували. Щодо політики реінтеграції Донбасу наразі цього не відбувається.
Можна пробачити й бойовиків?
Щодо ставлення українців до жителів окупованих територій, результати опитування говорять про зменшення радикалізація. Наприклад, коли питали, чи згодні люди з тим, що жителі ОРДЛО отримали російські паспорти, бо не мали вибору, більшість опитаних виявились незгодні. Але, якщо порівнювати вересень 2019 та вересень 2020 року, відсоток незгодних став менше, а все більше людей дотримуються середнього варіанту “і так, і ні”.
“Найцікавіше, що і на сході люди так само не погоджуються з цим, як і в інших регіонах. Єдиний регіон, який має інший баланс — це південь. Також у вересні 2020 року ми опитували людей, що влада має робити з людьми, які співпрацювали з органами влади “ДНР” та “ЛНР”. Це були два окремі питання, чи згодні ви з твердженням. І різниці практично не було. 46% не погодилися, що людей не треба обмежувати в правах, бо вони були вимушені співпрацювати”, — каже наукова директорка Школи політичної аналітики НаУКМА Анна Осипчук.
Натомість більша частина опитаних вважають, що варто підтримувати тих, хто співпрацював з окупантами, але свідомо відмовився від цього та перейшов на бік України. І майже 50 відсотків опитаних виступають за підтримку навіть тих, хто був у складі збройних формувань, але також змінив переконання та перейшов на українську сторону. Тобто питання свідомого вибору та переходу важливе для людей.
Дослідників здивувало те, що найбільш “жорстко” налаштовані жителі північної України, а найбільш поблажливі — мешканці південних регіонів. Цікавим виявився і територіальний розподіл опитаних, які підтримали відкриття нових КПВВ на Донбасі (загалом це підтримують понад 50% респондентів).
“Цікаво, що найменшу підтримку ця ідея має в східному макрорегіоні. Але треба зважати, що цей рік позначений ковідом, тому частина аргументації може стосуватися цієї небезпеки”, пояснює — аналітик Школи політичної аналітики НаУКМА Антон Суслов.
Чого чекати від Росії
Суспільні настрої частково відбивають ідеї, які транслюють перші обличчя держави, додає політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна. Зокрема, у 2020 році більше людей стали схвально ставитися до прямих переговорів з представниками так званих “ЛНР” та “ДНР”. А це може стати фактично їхнім визнанням. Цього ж, прогнозує експертка, добиватиметься наступного року і Росія, поступово нав’язуючи свої умови.
“Ідея прямих переговорів і прямого контакту нікуди не зникає. Вона буде просуватися на рівні Мінську та ТКГ за допомогою прихованих елементів. Наприклад, досі не відпрацьовано координаційний механізм під егідою СЦКК, і Росія все робитиме, щоб цей механізм доповнити представниками так званих “ДНР/ЛНР” замість росіян. Другий момент — історія з розмінуванням… щоб цю ініціативу реалізувати, очевидно, доведеться підписувати новий документ, і швидше за все це буде рамкова угода на кшталт тієї, яка стосувалася розведення сил і військ. Тому треба слідкувати, щоб під цим новим документом про розмінування "випадково" не з’явилися підписи якихось представників "ДНР/ЛНР"”, — зазначає Марія Золкіна.
На її думку, Україні ж варто наполягати на перегляді Мінських домовленостей. Зокрема, у визначенні того, коли саме має бути відведений іноземний контингент.
Поради владі
Експерти сформулювали ще кілька порад владі
1. Президенту пропонують ініціювати розробку проєкту резолюції Ради безпеки ООН та проєкту указу з вимогами України до запровадження міжнародної миротворчої місії ООН на Донбасі.
“Для нас це насправді найкращий варіант — така місія. Ми маємо використовувати те, що було вже зроблено, та проштовхувати цю ідею. Якщо Росія буде це зривати — а вона буде, ми отримаємо додаткові козирі. Але ми не можемо виводити цю ідею з нашого інформаційного простору”, — вважає науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА Олексій Гарань.
2. Голові держави також рекомендують утриматися від оголошення чи ухвалення політичних рішень, які призводять до поглиблення поділу в українському суспільстві, а також проводити кадрову політику щодо членів Тристоронньої контактної групи, яка враховуватиме репутацію кандидатів.
3. Верховній Раді та уряду рекомендують оновити редакцію закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” та ухвалити зміни до законодавства, які врегулюють питання перехідного правосуддя у разі відновлення контролю над ОРДЛО.
4. Представникам влади радять створювати ефективну комунікацію щодо стратегії реінтеграції Донбасу.
“Період 2021–2022 років може бути “вікном можливостей” для України, щоб підготувати та запровадити продуману, прийнятну для більшості громадян політику деокупації та реінтеграції ОРДЛО”, — йдеться в аналітичній записці дослідження.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
1358
