21 Червня 2021, 19:44
Артур Прихно
Розбір
Як помирити людей після деокупації?Досвід країн, які через це проходять
Яким має бути шлях реінтеграції Донбасу після звільнення від окупантів? Збираємо досвід "братів по нещастю"
Як помирити людей після деокупації?
Досвід країн, які через це проходять
Яким має бути шлях реінтеграції Донбасу після звільнення від окупантів?
Збираємо досвід "братів по нещастю"
Збираємо досвід "братів по нещастю"
Україна — не єдина країна у світі, перед якою стоїть завдання реінтеграції людей з окупованих територій. "Східний варіант"поспілкувався з іноземними експертами та дослідив досвід трьох різних країн — Грузії, Азербайджану та Молдови.
Їхній досвід не можна вважати повністю успішним, однак він наштовхує на роздуми про те, що нас може чекати за того чи іншого сценарію реінтеграції.
Їхній досвід не можна вважати повністю успішним, однак він наштовхує на роздуми про те, що нас може чекати за того чи іншого сценарію реінтеграції.
Грузія
Людям з окупованих територій дають велику грузинську цінність
У Грузії після конфліктів за активної підтримки та прямого втручання Російської Федерації утворилися так звані "республіки" "Абхазія" та "Південна Осетія". В міжнародних документах ООН ці території вважаються частиною Грузії, і лише Росія та ще кілька країн, таких як Нікарагуа, Сирія та Венесуела визнали "незалежність" так званих "республік".
В Грузії, як і в Україні, є лінія розмежування з окупованими територіями, а грузинська влада вже багато років має ту ж саму дилему: як реінтегрувати мирне населення Абхазії та Південної Осетії.
В Грузії, як і в Україні, є лінія розмежування з окупованими територіями, а грузинська влада вже багато років має ту ж саму дилему: як реінтегрувати мирне населення Абхазії та Південної Осетії.
Один із найуспішніших кроків у цьому напрямку — безплатна грузинська медицина для людей з Абхазії та Південної Осетії, що мають грузинський паспорт. У Грузії вважають свою реформовану медицину великою цінністю.
Тут може виникнути зауваження: в Україні теж безплатна медицина і люди з окупованих територій можуть приїхати в українську лікарню за допомогою.
Та насправді в Грузії діє державне медичне страхування, що залежить від рівня доходів. Чим менше дохід, тим більше витрат на лікування покриває держава. А певним категоріям людей, в тому числі пенсіонерам — УСІ медичні послуги надаються безплатно. В тому числі й операції.
Тут може виникнути зауваження: в Україні теж безплатна медицина і люди з окупованих територій можуть приїхати в українську лікарню за допомогою.
Та насправді в Грузії діє державне медичне страхування, що залежить від рівня доходів. Чим менше дохід, тим більше витрат на лікування покриває держава. А певним категоріям людей, в тому числі пенсіонерам — УСІ медичні послуги надаються безплатно. В тому числі й операції.
Арчіл Сіхарулідзе
Саме це державне медичне страхування є доступним для усіх грузинів, в тому числі й з окупованих територій.
Щоб забезпечити доступ до медицини Грузія навіть збудувала біля Абхазії лікарню. В першу чергу — це турбота про людей поважного віку, яким важко долати великі відстані. А до Тбілісі з Абхазії їхати близько 400 км.
"Часто для безпеки людей працівники лікарні не вписують їх прізвища в журнали прийому, щоб у цих людей не було проблем на території так званих республік", — пояснив у коментарі "Східному варіанту" грузинський політолог, лектор Тбіліського національного університету Арчіл Сіхарулідзе.
Щоб забезпечити доступ до медицини Грузія навіть збудувала біля Абхазії лікарню. В першу чергу — це турбота про людей поважного віку, яким важко долати великі відстані. А до Тбілісі з Абхазії їхати близько 400 км.
"Часто для безпеки людей працівники лікарні не вписують їх прізвища в журнали прийому, щоб у цих людей не було проблем на території так званих республік", — пояснив у коментарі "Східному варіанту" грузинський політолог, лектор Тбіліського національного університету Арчіл Сіхарулідзе.
І хоча офіційно грузинська влада дає безплатну медицину лише громадянам Грузії, але в лікарнях приймають всіх жителів окупованих територій.
Під час пандемії коронавірусу окупаційна влада закрила пункти пропуску зі свого боку — ще одна паралель з реаліями окупованої частини Донбасу.
"Люди, які хотіли отримати якісну медичну допомогу на території Грузії, не могли пройти через лінію розмежування і просто помирали", — говорить Арчіл Сіхарулідзе.
Під час пандемії коронавірусу окупаційна влада закрила пункти пропуску зі свого боку — ще одна паралель з реаліями окупованої частини Донбасу.
"Люди, які хотіли отримати якісну медичну допомогу на території Грузії, не могли пройти через лінію розмежування і просто помирали", — говорить Арчіл Сіхарулідзе.
Гела Васадзе
Інший грузинський політолог Гела Васадзе говорить, що в нормальних умовах проблем з перетином лінії розмежування немає ні в кого — зокрема і в людей без грузинського паспорта.
"З нашого боку ніяких перешкод немає. У нас безвізовий режим з Росією, а ті, хто проходять, мають здебільшого російські паспорти. У кого є грузинський паспорт, то взагалі без проблем", — каже Гела Васадзе.
Щодо глобальних заходів реінтеграції окупованих територій, то складається враження, що в Грузії немає єдиного погляду на це.
Зокрема можна виділити дві основні позиції:
"З нашого боку ніяких перешкод немає. У нас безвізовий режим з Росією, а ті, хто проходять, мають здебільшого російські паспорти. У кого є грузинський паспорт, то взагалі без проблем", — каже Гела Васадзе.
Щодо глобальних заходів реінтеграції окупованих територій, то складається враження, що в Грузії немає єдиного погляду на це.
Зокрема можна виділити дві основні позиції:
- Грузії потрібно налагоджувати міжкультурні звязки із людьми, що проживають на окупованій території;
- Реінтеграція неможлива, поки на окупованих територіях присутня Росія.
"Ініціативи, що стосуються налагодження культурно-особистісних стосунків між людьми, сильно критикуються громадянським суспільством і націоналістами. Зокрема, різкі протести викликали ініціативи про можливість подорожувати громадянам Грузії до Абхазії та Південної Осетії", — зазначив Арчіл Сіхарулідзе.
За його словами, політична боротьба в Грузії протягом останніх років проходить під слоганами про зрадників і необхідності перемоги, а не про те, як налагодити стосунки та зрушити процес реінтеграції з мертвої точки.
"Нинішня влада та західні партнери Грузії говорять про необхідність реінтеграції території та налагодження звязків. Якщо ми вважаємо, що там проживають громадяни Грузії, то ми повинні забезпечувати гарантії їх прав", — додав Арчіл.
За його словами, політична боротьба в Грузії протягом останніх років проходить під слоганами про зрадників і необхідності перемоги, а не про те, як налагодити стосунки та зрушити процес реінтеграції з мертвої точки.
"Нинішня влада та західні партнери Грузії говорять про необхідність реінтеграції території та налагодження звязків. Якщо ми вважаємо, що там проживають громадяни Грузії, то ми повинні забезпечувати гарантії їх прав", — додав Арчіл.
Натомість Гела Васадзе говорить, що в Грузії є законодавчі ініціативи для реінтеграції окупованих територій. Та за його словами, вони не приносять користі та не можуть бути реалізовані, поки на окупованих територіях присутня Росія.
На питання про культурні ініціативи Грузії Гела відповів:
"У 2006-2007 роках було масштабне будівництво в Південній Осетії: відкривалися підприємств, кінотеатри, культурні центри. Аж до 2008 року осетини, які жили з іншого боку, переходили, працювали та відпочивали в Грузії. Однак, це не завадило статися окупації".
Політолог зазначив, що зараз громадянське суспільство не проявляє ненависті ані до осетинів, ані до абхазів.
На питання про культурні ініціативи Грузії Гела відповів:
"У 2006-2007 роках було масштабне будівництво в Південній Осетії: відкривалися підприємств, кінотеатри, культурні центри. Аж до 2008 року осетини, які жили з іншого боку, переходили, працювали та відпочивали в Грузії. Однак, це не завадило статися окупації".
Політолог зазначив, що зараз громадянське суспільство не проявляє ненависті ані до осетинів, ані до абхазів.
Азербайджан
«Ласкаво просимо додому»
У 1987 році між Азербайджаном та Вірменією почалася війна за контроль над Нагірним Карабахом. Тоді в Нагірно-Карабахській області вірменське населення переважало азербайджанське, та серед громадськості в Нагірному Карабасі були люди, готові до діалогу з центральною владою Азербайджану. Однак, в 1990-1992 роках ці люди зазнали досить сильного тиску.
Серед лідерів протестного руху, які були готові вести переговори з офіційним Баку, сталися загадкові смерті, і на перший план вийшов тоді ще мало кому відомий Роберт Кочарян. Потім він став другим президентом республіки Вірменія. Кочарян тривалий час був одним з лідерів арцахського руху, який боровся за вихід Нагірного Карабаху зі складу Азербайджану та приєднання до Вірменії.
Серед лідерів протестного руху, які були готові вести переговори з офіційним Баку, сталися загадкові смерті, і на перший план вийшов тоді ще мало кому відомий Роберт Кочарян. Потім він став другим президентом республіки Вірменія. Кочарян тривалий час був одним з лідерів арцахського руху, який боровся за вихід Нагірного Карабаху зі складу Азербайджану та приєднання до Вірменії.
Азад Ісазаде
"Попередні лідери були для азербайджанців теж певною мірою сепаратистами, але це були люди з помірними поглядами та готові на діалог. Після того, як їх не стало фізично, до влади прийшов непримиренний Роберт Кочарян, який мав підтримку націоналістів з Єревана. Конфлікт перейшов у гарячу фазу", — розповів журналісту "Східного варіанту" азербайджанський військовий експерт Азад Ісазаде.
До 1994 року йшли інтенсивні бої, в результаті яких Азербайджан повністю втратив контроль спочатку над Нагірно-Карабаською областю, а потім ще й над сімома прилеглими районами.
До 1994 року йшли інтенсивні бої, в результаті яких Азербайджан повністю втратив контроль спочатку над Нагірно-Карабаською областю, а потім ще й над сімома прилеглими районами.
"Після поразки переважна більшість населення Азербайджану дотримувалася думки, що на території Нагірного Карабаху живуть громадяни Азербайджану вірменської національності. Так, серед них є злочинці, так, серед них є люди, які приїхали з Вірменії та інших країн, але ми їх розглядали як своїх громадян. Ми розуміли, що проводити етнічну чистку, яку вони провели, ми не будемо", — зазначив Азад Ісазаде.
У листопаді 2020 року Азербайджан та Вірменія підписали мирну угоду, яку в Азербайджані назвали "звільненням від окупації". По факту Азербайджан звільнив частину територій, які втратив під час першої карабаської війни.
Під час гарячої фази війни багато людей залишили свої домівки. Більшість будинків не піддалися бомбардуванню і вціліли. Тепер Азербайджан готовий прийняти людей, які стали біженцями під час війни, аби вони повернулися додому. При чому це стосується не лише азербайджанців, а й вірменів.
У листопаді 2020 року Азербайджан та Вірменія підписали мирну угоду, яку в Азербайджані назвали "звільненням від окупації". По факту Азербайджан звільнив частину територій, які втратив під час першої карабаської війни.
Під час гарячої фази війни багато людей залишили свої домівки. Більшість будинків не піддалися бомбардуванню і вціліли. Тепер Азербайджан готовий прийняти людей, які стали біженцями під час війни, аби вони повернулися додому. При чому це стосується не лише азербайджанців, а й вірменів.
Азад Ісазаде
Ще раз: Азербайджан вважає Вірменію окупантом, який тривалий час окупував їх територію. На цій території проживали вірмени, що вимушені були залишити дім та втікати, в тому числі й до Вірменії. Та після фактичної деокупації Азербайджан готовий прийняти цих людей на території, яку вважає своєю.
Але не все так просто. У мирного населення, яке проживало на території Нагірного Карабаху під час присутності Вірменії, здебільшого вірменські паспорти. А визначити, хто з них уродженець Нагірного Карабаху, а хто сторонній, досить складно.
"Зараз людина може бути уродженцем Лівану, Сирії або Єревана, але прописана в Нагірному Карабасі. Таку людину ми не розглядаємо як громадянина Азербайджану. Вона прописалася там вже після окупації, і якщо вона хоче прийняти громадянство Азербайджану, то має зробити це за іншим механізмом як іноземний громадянин, який просить громадянства Азербайджану. Ті ж громадяни, які народилися на території Нагірного Карабаху в радянський період або після, повинні мати полегшену систему прийняття громадянства", — зазначив Азад Ісазаде.
Але не все так просто. У мирного населення, яке проживало на території Нагірного Карабаху під час присутності Вірменії, здебільшого вірменські паспорти. А визначити, хто з них уродженець Нагірного Карабаху, а хто сторонній, досить складно.
"Зараз людина може бути уродженцем Лівану, Сирії або Єревана, але прописана в Нагірному Карабасі. Таку людину ми не розглядаємо як громадянина Азербайджану. Вона прописалася там вже після окупації, і якщо вона хоче прийняти громадянство Азербайджану, то має зробити це за іншим механізмом як іноземний громадянин, який просить громадянства Азербайджану. Ті ж громадяни, які народилися на території Нагірного Карабаху в радянський період або після, повинні мати полегшену систему прийняття громадянства", — зазначив Азад Ісазаде.
Таким чином, для отримання громадянства Азербайджану за спрощеною процедурою людині потрібно довести, що вона жила на території Нагірного Карабаху до окупації. Звичайно, громадянство не зможуть отримати люди, які скоювали воєнні злочини.
Крім того, азербайджанський уряд допускає формування на території Нагірного Карабаху місцевої міліції, що складалася б з громадян вірменської національності. А в муніципалітетах населених пунктів, де живуть вірмени, також працюватимуть вірмени. Хоча, варто зазначити, ці механізми лише озвучуються владою і ще не реалізовані повною мірою.
Великою проблемою для повернення людей в їх домівки і їх реінтеграції є велика кількість мін на території Нагірного Карабаху та прилеглих районах.
Крім того, азербайджанський уряд допускає формування на території Нагірного Карабаху місцевої міліції, що складалася б з громадян вірменської національності. А в муніципалітетах населених пунктів, де живуть вірмени, також працюватимуть вірмени. Хоча, варто зазначити, ці механізми лише озвучуються владою і ще не реалізовані повною мірою.
Великою проблемою для повернення людей в їх домівки і їх реінтеграції є велика кількість мін на території Нагірного Карабаху та прилеглих районах.
За пів року після підписання миру Вірменія дала Азербайджану карту тільки одного району. Його територія складає трохи понад 100 кв.км, а кількість мін, зазначених на карті, — 97 тисяч. Близько 1 тисячі мін на 1 кв.км. Всього Азербайджан звільнив сім окупованих районів. Таким чином ще шість залишаються повністю не розмінованими.
"Я, як звичайний громадянин, не член уряду, думаю, що наше завдання створити на звільнених територіях високий рівень життя з розвиненою інфраструктурою: зі школами, з робочими місцями, з газифікацією, електрифікацією, і зокрема, з розвитком туризму. Тоді наші сусіди бачили б різницю. Невизнані території не можуть інтегруватися ні в яке суспільство, не можуть залучати інвестиції, не можуть розвиватися. Те ж саме стосується й України. Уже зараз ми можемо спостерігати по відео і по фото різницю між не окупованим Маріуполем і окупованим Донецьком", — зазначив політолог Ісазаде.
"Я, як звичайний громадянин, не член уряду, думаю, що наше завдання створити на звільнених територіях високий рівень життя з розвиненою інфраструктурою: зі школами, з робочими місцями, з газифікацією, електрифікацією, і зокрема, з розвитком туризму. Тоді наші сусіди бачили б різницю. Невизнані території не можуть інтегруватися ні в яке суспільство, не можуть залучати інвестиції, не можуть розвиватися. Те ж саме стосується й України. Уже зараз ми можемо спостерігати по відео і по фото різницю між не окупованим Маріуполем і окупованим Донецьком", — зазначив політолог Ісазаде.
За його словами, азербайджанці ніколи не ставилися погано до людей, які вели мирний спосіб життя на території Нагірного Карабаху. В тому числі й до вірменів.
"Немає поганих націй — є погані люди. Я представник старшого покоління, народився в Радянському Союзі, пройшов комсомол, мені вже зараз за 60. У мене були однокласники вірмени, однокурсники вірмени, друзі теж вірмени. Я їх досі вважаю своїми друзями. Життя нас розвело, контакти втратилися, але я б із задоволенням з ними зустрівся. Тобто конкретної ворожнечі на міжособистісному контакті немає.
Тут є певна ворожнеча влади, навіть, якщо точніше сказати, настороженість. Стереотипи азербайджанців стосовно вірмен і навпаки приблизно однакові. Все те, в чому звинувачують вірмени азербайджанців, можна почути й від азербайджанця про вірмен. Але це не на рівні кровожерливої ворожнечі. І це показує спільний бізнес вірмен і азербайджанців, які проживають в Україні і в Росії, або десь ще. Більш того за межами Вірменії та Азербайджану ми чуємо про міжнаціональні шлюби. Говорити про глибинну ворожнечі не доводиться. Але безумовно ці тридцять років міждержавної ворожнечі позначилися на громадянському суспільстві теж", — пояснив Азад Ісазаде.
"Немає поганих націй — є погані люди. Я представник старшого покоління, народився в Радянському Союзі, пройшов комсомол, мені вже зараз за 60. У мене були однокласники вірмени, однокурсники вірмени, друзі теж вірмени. Я їх досі вважаю своїми друзями. Життя нас розвело, контакти втратилися, але я б із задоволенням з ними зустрівся. Тобто конкретної ворожнечі на міжособистісному контакті немає.
Тут є певна ворожнеча влади, навіть, якщо точніше сказати, настороженість. Стереотипи азербайджанців стосовно вірмен і навпаки приблизно однакові. Все те, в чому звинувачують вірмени азербайджанців, можна почути й від азербайджанця про вірмен. Але це не на рівні кровожерливої ворожнечі. І це показує спільний бізнес вірмен і азербайджанців, які проживають в Україні і в Росії, або десь ще. Більш того за межами Вірменії та Азербайджану ми чуємо про міжнаціональні шлюби. Говорити про глибинну ворожнечі не доводиться. Але безумовно ці тридцять років міждержавної ворожнечі позначилися на громадянському суспільстві теж", — пояснив Азад Ісазаде.
Якщо ставлення азербайджанців до своїх людей, що жили під окупацією, захоплює і викликає повагу, то ставлення до Вірменії як до держави в геополітичному сенсі відверто дивує.
Вже після підписання миру на газопроводі з Росії до Вірменії відбувалися ремонтні роботи, і понад місяць газопровід не працював. Тоді Азербайджан дозволив, щоб через його територію транзитом газ пройшов на територію Вірменії.
В Азербайджані вважають, що вони можуть собі це дозволити, тому що вони перемогли Вірменію, а "лежачого не б'ють".
Тепер уявімо, що Росія потерпає від нестачі життєво важливого ресурсу і його забезпечення виключно в руках України. Допомогли б ми агресору?
Вже після підписання миру на газопроводі з Росії до Вірменії відбувалися ремонтні роботи, і понад місяць газопровід не працював. Тоді Азербайджан дозволив, щоб через його територію транзитом газ пройшов на територію Вірменії.
В Азербайджані вважають, що вони можуть собі це дозволити, тому що вони перемогли Вірменію, а "лежачого не б'ють".
Тепер уявімо, що Росія потерпає від нестачі життєво важливого ресурсу і його забезпечення виключно в руках України. Допомогли б ми агресору?
Молдова
Життя на "два табори"
З правової точки зору у Молдови немає визначення Придністров'я як окупованої території. Але є рішення Європейського суду з прав людини, з якими Росія визнається відповідальною за стан справ у Придністровському регіоні.
Також 2 травня 2017 року Конституційний суд Молдови визнав неконституційним перебування на території Молдови російського військового контингенту і визначив, що близько 11% території Молдови є окупованими. Але це судове рішення ще не лягло в основу жодного закону.
Ще у 2005 році Молдова ухвалила закон та заснувала "автономне територіальне утворення з правовим статусом" Придністров'я. Найвищий законодавчий орган — Верховна Рада з правом ухвалення законів на місцевому рівні. Повноваження цієї Верховної ради та функції виконавчого органу в Придністров'ї визначаються на основі переговорного процесу. Суди, прокуратура, управління внутрішніх справ мають діяти в рамках єдиної молдовської системи правоохоронних органів. Також Придністров'я має право на власну символіку.
Тобто Молдова погоджується на особливий статус Придністров'я. Тоді як там молдовський закон не визнають і заявляють, що прагнуть незалежності та подальшої інтеграції з Росією. А з Молдовою Придністров'я готове вести перемовини "як держава з державою".
Також 2 травня 2017 року Конституційний суд Молдови визнав неконституційним перебування на території Молдови російського військового контингенту і визначив, що близько 11% території Молдови є окупованими. Але це судове рішення ще не лягло в основу жодного закону.
Ще у 2005 році Молдова ухвалила закон та заснувала "автономне територіальне утворення з правовим статусом" Придністров'я. Найвищий законодавчий орган — Верховна Рада з правом ухвалення законів на місцевому рівні. Повноваження цієї Верховної ради та функції виконавчого органу в Придністров'ї визначаються на основі переговорного процесу. Суди, прокуратура, управління внутрішніх справ мають діяти в рамках єдиної молдовської системи правоохоронних органів. Також Придністров'я має право на власну символіку.
Тобто Молдова погоджується на особливий статус Придністров'я. Тоді як там молдовський закон не визнають і заявляють, що прагнуть незалежності та подальшої інтеграції з Росією. А з Молдовою Придністров'я готове вести перемовини "як держава з державою".
Артем Филипенко
"Станом на сьогодні вся влада в Придністров'ї належить одній економічній структурі, а саме холдингу "Шериф". Він фактично є монополістом на ринку телекомунікацій та нафтопродуктів у Придністров'ї, йому належить низка потужних підприємств в Придністров'ї. На останніх виборах, що відбулися в листопаді минулого року, всі обрані депутати пов'язані з холдингом. Тому опозиції як такої в Придністров'ї немає", — говорить експерт Національного інституту стратегічних досліджень Артем Филипенко.
Оскільки Придністров'я наголошує, що хоче бути частиною Росії, своїми діями місцева влада копіює закони РФ. У 2007 році ухвалили закон про протидію екстремістській діяльності з введенням відповідної статті в кримінальному кодексі. Вже є перші кримінальні справи проти людей, яких у Придністров'ї вважають екстремістами.
Оскільки Придністров'я наголошує, що хоче бути частиною Росії, своїми діями місцева влада копіює закони РФ. У 2007 році ухвалили закон про протидію екстремістській діяльності з введенням відповідної статті в кримінальному кодексі. Вже є перші кримінальні справи проти людей, яких у Придністров'ї вважають екстремістами.
Придністров'я. Залишки укріплень на берегах Дністра до сих пір нагадують про війну в 1990-х роках / Фото DW
Наприклад, відкрили кримінальну справу проти журналістки Лариси Калик, уродженки Тирасполю, за книгу "Рік молодості". В книгу увійшли анонімні інтерв'ю людей, які пройшли придністровську армію. Лариса Калик була змушена залишити Молдову взагалі, оскільки їй загрожувала тюрма.
Є також дані про те, що придніпровську пару пенсіонерів засудили на три роки за негативні висловлювання на адресу президента Придністров'я.
У Молдові вважають, що на землях Придністров'я живуть їх громадяни. При цьому великий відсоток громадян там має кілька паспортів.
"Я особисто знаю дівчину, яка по придністровському паспорту заїжджала в Придністров'я. В неї був молдовський паспорт по якому вона жила і працювала в Республіці Молдова. І в неї був російський паспорт, за яким вона врешті-решт виїхала в Росію. Це загальноприйнята практика. В Молдові є багато людей з подвійним чи потрійним громадянством", — пояснює Артем Филипенко.
Є також дані про те, що придніпровську пару пенсіонерів засудили на три роки за негативні висловлювання на адресу президента Придністров'я.
У Молдові вважають, що на землях Придністров'я живуть їх громадяни. При цьому великий відсоток громадян там має кілька паспортів.
"Я особисто знаю дівчину, яка по придністровському паспорту заїжджала в Придністров'я. В неї був молдовський паспорт по якому вона жила і працювала в Республіці Молдова. І в неї був російський паспорт, за яким вона врешті-решт виїхала в Росію. Це загальноприйнята практика. В Молдові є багато людей з подвійним чи потрійним громадянством", — пояснює Артем Филипенко.
Артем Филипенко
До карантину люди з Придністров'я не мали особливих обмежень в пересуванні. Звісно, крім тих, кого Молдова вважає злочинцями. Але це не стосується мирного населення.
"Цілком нормально, коли громадяни Молдови з правого берега живуть в Придністров'ї. Є навіть випадки, коли поліціянти працюють в Молдові, а живуть на лівому березі. Або навіть ветерани війни 1992 року (що воювали на боці Молдови, — ред.). Тобто цілком нормально жити в Придністров'ї, а працювати в Молдові", — наголосив Артем Филипенко.
За його словами, це пов'язано з тим, що в Придністров'ї закуповують російський газ і продають своїм споживачам за ціною в три рази меншою, ніж Молдова. І завдяки цьому комунальні послуги на лівому березі значно дешевші, ніж на правому.
"Цілком нормально, коли громадяни Молдови з правого берега живуть в Придністров'ї. Є навіть випадки, коли поліціянти працюють в Молдові, а живуть на лівому березі. Або навіть ветерани війни 1992 року (що воювали на боці Молдови, — ред.). Тобто цілком нормально жити в Придністров'ї, а працювати в Молдові", — наголосив Артем Филипенко.
За його словами, це пов'язано з тим, що в Придністров'ї закуповують російський газ і продають своїм споживачам за ціною в три рази меншою, ніж Молдова. І завдяки цьому комунальні послуги на лівому березі значно дешевші, ніж на правому.
Тирасполь — столиця невизнаної "Придністровської Молдавської Республіки" / Фото DW
Коли почалася пандемія, Придністров'я взагалі заборонило пересування через кордон. Спочатку пропускали за спецперепустками, а потім скасували і їх. Відповідно люди, які живуть на території Придністров'я, а працюють на території Молдови за більшу зарплату, опинилися у пастці. Вони мали обирати: або залишати житло і працювати на території Молдови, або залишатися вдома в Придністров'ї, але кидати роботу в Молдові.
Коли фактично за один день попередили про скасування перепустки на лівий берег Дністра, люди почали протест. Керівника цієї акції протесту Генадія Чорбу арештували.
"Різні соціологічні дослідження показують, що від 2% до 5% жителів Придністров'я прагнуть об'єднання з Молдовою, всі інші допускають можливість поєднання з Росією. При тому, що сьогодні Євросоюз є головним торговельним партнером Придністров'я. Третина експорту припадає на Євросоюз. І при всьому тому громадяни Придністров'я вважають найкращим партнером РФ", — зазначив Артем Филипенко.
Громадянське суспільство Молдови, за словами експерта, стримано ставиться до людей з Придністров'я. На перший план виходить економічне питання — де є робота, там людина і залишиться.
"Наприклад, радниця колишнього президента Молдови спочатку кілька років працювала в Придністров'ї на телебаченні, при цьому переїхала туди з Молдови, а потім переїхала в Молдову і працювала радницею президента. Це такий негласний консенсус", — додав Артем Филипенко.
Коли фактично за один день попередили про скасування перепустки на лівий берег Дністра, люди почали протест. Керівника цієї акції протесту Генадія Чорбу арештували.
"Різні соціологічні дослідження показують, що від 2% до 5% жителів Придністров'я прагнуть об'єднання з Молдовою, всі інші допускають можливість поєднання з Росією. При тому, що сьогодні Євросоюз є головним торговельним партнером Придністров'я. Третина експорту припадає на Євросоюз. І при всьому тому громадяни Придністров'я вважають найкращим партнером РФ", — зазначив Артем Филипенко.
Громадянське суспільство Молдови, за словами експерта, стримано ставиться до людей з Придністров'я. На перший план виходить економічне питання — де є робота, там людина і залишиться.
"Наприклад, радниця колишнього президента Молдови спочатку кілька років працювала в Придністров'ї на телебаченні, при цьому переїхала туди з Молдови, а потім переїхала в Молдову і працювала радницею президента. Це такий негласний консенсус", — додав Артем Филипенко.
Як не повторити чужих помилок?
Артем Филипенко визначив основні моменти з досвіду Молдови, на яких Україні варто повчитися.
Перше: Україна не повинна визнавати сепаратистів стороною переговорів. Це зробила Молдова під тиском Росії. Те ж саме Росія вимагає і від України — визнати "внутрішній конфлікт": "сідайте, домовляйтеся, а ми — посередники".
"Як тільки це станеться, буде одвічно заморожений конфлікт, який не вирішуватиметься жодним чином", — говорить Артем Филипенко.
Друге: супроводжувати свої плани економічного розвитку нашої підконтрольної території на Донбасі масивною інформаційною кампанією.
"Інформаційно-культурну політику ніхто не скасовував. Наше завдання — перебити російське інформування", - зазначив експерт.
Третє: в Молдові, попри тривалий процес врегулювання конфлікту, досі немає стратегії реінтеграції.
"Росія прагне нав'язати Молдові автономію Придністров'я. Ця модель може бути використана і в Україні. Нам потрібно відповідати потужною стратегією реінтеграції", — вважає політолог.
Він додав, що придністровський конфлікт є найрелевантнішим для України з усіх конфліктів. І є певним відображенням того, що буде з нами, якщо ми підемо шляхом Молдови.
Перше: Україна не повинна визнавати сепаратистів стороною переговорів. Це зробила Молдова під тиском Росії. Те ж саме Росія вимагає і від України — визнати "внутрішній конфлікт": "сідайте, домовляйтеся, а ми — посередники".
"Як тільки це станеться, буде одвічно заморожений конфлікт, який не вирішуватиметься жодним чином", — говорить Артем Филипенко.
Друге: супроводжувати свої плани економічного розвитку нашої підконтрольної території на Донбасі масивною інформаційною кампанією.
"Інформаційно-культурну політику ніхто не скасовував. Наше завдання — перебити російське інформування", - зазначив експерт.
Третє: в Молдові, попри тривалий процес врегулювання конфлікту, досі немає стратегії реінтеграції.
"Росія прагне нав'язати Молдові автономію Придністров'я. Ця модель може бути використана і в Україні. Нам потрібно відповідати потужною стратегією реінтеграції", — вважає політолог.
Він додав, що придністровський конфлікт є найрелевантнішим для України з усіх конфліктів. І є певним відображенням того, що буде з нами, якщо ми підемо шляхом Молдови.
Проєкт реалізується онлайн-виданням "Східний Варіант" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Підписуйтесь на телеграм-канал Східного варіанту
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
1012
