Чоловіки теж потребують допомоги, або чому турбуватися про ментальне здоров’я не соромно

Світ, в якому ми живемо, не такий дружній, як би цього хотілося. Вже сім років на сході країни тривають бойові дії. Гинуть не тільки військові, але й цивільне населення. Люди втрачають домівки і можливості себе забезпечувати. Це все несе за собою страх, невпевненість, відчуття безвиході.

Майже два роки тому світ почув про COVID-19. Ще через кілька місяців всі країни зіткнулися із цим захворюванням. І слово «пандемія», яке донедавна використовували лише науковці, стало звичним для всіх. Обмежте контакти, носіть маски, без потреби не виходьте з дому – хвороба і супутні карантинні заходи стали ще одним фактором стресу для мільйонів українців.

Це лише в голові, нікому не шкодить і само собою мине? Ні. За півтора року пандемії і в Україні, і в світі зросла кількість повідомлень про домашнє насильство та випадки самогубств. Психологи відзначають, що на 50% збільшилась кількість людей із депресіями та тривожними станами. Психічне здоров’я у таких кризових умовах виходить на перший план. Але чи дбають про нього українці?

Поговорити про проблеми з оточуючими не завжди вихід із ситуації. Люди часто не готові відкриватися перед рідними чи друзями, оскільки бояться, що їх не зрозуміють. В Україні досі не надто популярна теза, що психічне здоров’я не менш важливе ніж фізичне. Коли болить спина, люди зазвичай звертаються до лікаря по допомогу. А стресові чи депресивні стани українці переважно сприймають як щось не надто критичне.

Особливо неохоче звертаються за психологічною допомогою чоловіки. А все через стереотипи. Роками нав’язувалася думка, що чоловік повинен виглядати сильним та тримати ситуацію під контролем. Хіба такий може звернутися по допомогу? Це ж сприймуть за слабкість, а слабким бути не прийнято.

Інформація від Міжнародної організації міграції, яка організувала гарячу лінію надання психосоціальної підтримки, підтверджує той факт, що чоловіки значно рідше звертаються по допомогу. Їх частка серед тих, хто подзвонив на гарячу лінію, становить лише 18%. Чоловіки, які поспілкувалися з операторами, повідомляли, що їм дуже соромно телефонувати, бо так не прийнято.

Чи варто жертвувати власним психічним здоров’ям заради того, щоб відповідати чиїмось чи власним уявленням про маскулінність? Звісно ж ні. Чи потрібно тиснути на чоловіків, які вирішили звернутися по допомогу до психолога, називаючи їх слабкими? Категорично ні. Адже депресія та самогубство є одними з найпоширеніших причин смертності серед чоловіків.

Як знати, коли потрібно звернутися по допомогу? Безсоння, тривожність, відчуття безвиході, постійна дратівливість – це не норма. Якщо такий стан триває понад місяць і нічого не допомагає, пора звернутися по допомогу. Міжнародна організація міграції запустила безкоштовну гарячу лінію емоційної підтримки (0 800 211 444), куди може зателефонувати кожен, хто цього потребує. Незалежно від віку, статі і проблеми, яка його чи її турбує.

Завдяки гарячій лінії можна отримати безпосередню консультацію професійного психолога. За неї не потрібно платити. Розв'язання психологічних проблем не потрібно відкладати, бо як і з фізичним здоров’ям, може бути просто запізно. Що довше не звертатися до спеціаліста, то складніше потім лікувати розлади. Особливо це стосується чоловіків, серед яких кількість тих, хто звертається по допомогу, в рази менша за кількість тих, хто її потребує.

Про проблеми з психічним здоров’ям потрібно знати й говорити. Саме тому Міжнародна організація міграції створила сторінку https://pochny-govoryty.in.ua/, де можна почитати про симптоми, коли потрібно звернутися по психологічну допомогу, отримати відповіді на найпоширеніші запитання, дізнатися про досвід людей, які вже отримали допомогу. 

Коли є проблеми зі здоров’ям – їх потрібно вирішувати. І не важливо – чи це фізичне, чи психічне здоров’я. Вони рівноцінно важливі.

1978

Поділитись: