Шаурма "як в Маріуполі" і комбуча власного виробництва. Переселенці відкрили кафе у Львові

Кафе «0629» відкрилося у Львові три місяці тому. Його співвласники — маріупольці Костянтин Понедільченко, Володимир Мігас та житель Чернігівської области Олексій Корж.

Назва підібрана не просто так: у кафе все нагадує про Маріуполь. А у меню є відомі містянам позиції, зокрема, шаурма «як на 23-му мікрорайоні».

Як хлопці збираються підкорювати перенасичений гастроринок Львова і чи є вже перші успіхи, дізнався «Східний Варіант».

Ризикнули запуститися під час війни

Костянтин Понедільченко народився і виріс в Маріуполі. Навчався у Маріупольському фаховому коледжі Донецького національного університету економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, де до того навчалися і його родичі. Втім, він перший, хто пішов у гостинну сферу.

Костянтин працював у багатьох закладах Маріуполя, як мережевих, так і локальних проєктах. Кілька років тому переїхав до Києва, де познайомився зі своїм майбутнім бізнес-партнером з Ніжина Олексієм Коржем.

Якийсь час вони разом працювали за баром, а потім продовжили товаришувати поза роботою.

Коли почалося вторгнення, Костя був у Києві. Він одразу написав своїм рідним і друзям, що з Маріуполя треба негайно евакуюватися, але вони не встигли. Сам Костянтин виїхав до Ужгорода, а потім до Львова.  

Його бізнес-партнер Олексій Корж — не з Маріуполя (і мало не єдиний такий з усієї команди). Він на собі відчув окупацію, коли Ніжин, де він мешкав разом з дружиною і маленькою дитиною, оточили російські загарбники.

«Майже кожен хлопець у нас пішов в тероборону. У кого не було зброї, робив коктейль Молотова. Спротив був. Але з містом не було ніякої логістики. Не привозили ні продуктів, ні дитячого харчування, нічого. Через деякий час я зрозумів, що мені нічим готувати дитину і ми вирішили їхати геть», — згадує Олексій.

Родину Олексія вивозили волонтери. Вони одразу попередили, що їдуть майже «на смерть», бо прорватися крізь облогу не так просто.

«Росіяни порозбігалися по лісах, тому могли стріляти по машинах мирних людей. Перед поїздкою нам сказали, що якщо по автівці нашій відкриють вогонь, якщо навіть проб’ють колеса, то ми ні в якому разі не зупиняємося», — додає Олексій.

З Ніжина до Києва вони доїхали майже за 6 годин. Але і там родина Льоші надовго не затрималися, згодом вони поїхали до Львова.

Вже тут він дізнався, що його друг і колишній колега також у Львові. І запропонував зустрітися.

Незабаром вони говоритимуть про відкриття власної справи у сфері, де обидва мають 

досвід. Спочатку здаватиметься, що наважитись на таке під час війни — означає одразу приректи бізнес на закриття. Тим більше, що Львов, це популярне місце, де багато різноманітних закладів.

Але водночас, хлопці подумали про те, що багато закладів закрилося, не витримавши воєнних реалій і на ринку гастрокультури з’явилися нові місця.

Вулична їжа і десерти

У меню кафе є шаурма «як на 23-му мікрорайоні». Також її часто називають «шаурма у Турала» на ім’я кухаря, що готував її у місті. Вона має особливий смак і, за словами Костянтина, нагадує про Маріуполь.

«Ми разом ходили туди колись і разом куштували її. Це була найсмачніша шаурма в Маріуполі. Колись…», — зазначає співвласник кафе.

Кухар «0629» намагався відтворити той самий смак, але у його варіанті є й авторські доповнення.

«Ти приходиш на 23-ий, просиш найбільшу шаурму з подвійним сиром, подвійними грибами і так далі. Ми тільки трохи змінили соус і салат. Але, плюс-мінус, це те, що ти отримував у Турала: велика шаурма з великою кількістю інгредієнтів», — розповідає Костя.

Кілька разів до закладу навіть дзвонили та запитували, невже в них працює той самий кухар з Маріуполя, що робив цю шаурму.

Ще одна цікава позиція у меню — авторська комбуча. Комбуча — це органічний напій на основі чайного гриба. Для потреб кафе його команда навіть відкрила окреме підприємство для виробництва напою, де також працюють маріупольці.

Це вже напрацьована сфера, але виробництво довелося перевезти з Києва до Львова, хоча у столиці були сотні точок, де продавався напій.

Але тільки вуличною їжею команда себе не обмежила. На вітрині — багато солодких десертів, а у меню — багато кави.

«Ми хотіли зробити комплексний заклад, бо коли ми приїжджаємо у Львів, то каву п’ємо в одному місці, їмо — в іншому, у третьому замовляємо алкоголь, а дизайном милуємось ще десь. Хотілося все це поєднати. І щоб був сервіс! Бо у нас багато закладів, де він відсутній або ти “сам собі режисер”. Сам підходиш, сам замовляєш, сам забираєш», — пояснює Костянтин.

Маріуполь в усьому

Оренда у центрі Львова недешева. Костянтин не називає точну цифру, але це близько 2000 доларів. Втім, з розташуванням не помилилися. Місце привертає увагу.

Сама назва закладу «0629» — це телефонний код міста. Знайомі цифри написані на синьо-жовтому прапорі, що майорить над закладом.

Більша частина працівників закладу — вихідці з Маріуполя:

«Всі, хто докладав руку до цього проєкту, всі з Маріуполя. Це і дизайн, і концепція, і меню бару і кухні. Все зроблене нашими руками, тому “0629” — це знак того, що Маріуполь і маріупольці тут», — каже Костянтин Понедільченко.

У дизайні закладу відчувається Маріуполь. Наприклад, в одному із залів кафе на стіні намальовані кордони міста у синьо-жовтих кольорах. А на поличках розкладені поштівки зі знайомими кожному маріупольцю видами. Ось будинок лікаря Гампера на Слободці, а ось море, а ось Драматичний театр Маріуполя…

Також у кафе продається мерч від різних митців. На товарах можна впізнати не лише Маріуполь, а й Донецьк. Гроші від реалізації худі, листівок і картин митці передають на потреби Збройних сил України та волонтерам.

Костя розповідає, що коли люди з Маріуполя бачать знайомі цифри, то одразу заходять дізнатися, що тут відбувається. Львів'яни та українці, що тимчасово оселилися тут, переселенці зараз вже теж впізнають кафе. Частково це завдяки журналістам, які активно розповідали про це місце у Львові.

«Зараз з туризмом тут трохи складніше, багато хто не приїжджає сюди зовсім. Але є дуже багато тих, хто був вимушений сюди переселитись, і ось це саме і є наша цільова авдиторія. Я майже не бачив мешканців інших країн, але тут дуже багато тут харків’ян, киян, маріупольців і так далі», — зазначає Костя.

Гості висловлюють подяку хлопцям за їхній заклад, а маріупольці дякують, бо для них це щось рідне.

Заклад вже виходить на перший невеликий прибуток, але хлопці запевняють, що вкладають його у подальший розвиток. Не вдаючись у подробиці, Костянтин розповів, що нещодавно на гроші від чистого прибутку було закуплене обладнання для кухні.

Але він зізнається, що їхній спільний досвід роботи у цій сфері зараз дуже допомагає:

«Як би не це, ми робили б щось інше. Але я не знаю що. Бо робити щось смачне ми вміємо». 

Де шукати?

Адреса закладу: вулиця Жижки, 7

Instagram

***