27 Червня 2021, 13:53
Артур Прихно
Розбір
Чому переселенці в Україні не відчувають себе як вдома? Основні причини та що з цим робити
На восьмий рік після окупації частини Луганської та Донецької областей в Україні залишається багато проблем з інтеграцією вимушених переселенців. Лише половина ВПО відчувають себе повністю інтегрованими. Говоримо про болючу тему, яку все частіше "забувають"
Чому переселенці в Україні не відчувають себе як вдома?
Основні причини та що з цим робити
На восьмий рік після окупації частини Луганської та Донецької областей в Україні залишається багато проблем з інтеграцією вимушених переселенців. Лише половина ВПО відчувають себе повністю інтегрованими. Говоримо про болючу тему, яку все частіше "забувають"
У 2017 році уряд України оголосив про свої наміри відстежувати потреби ВПО та їхній процес інтеграції. Це навіть включили до національної стратегії з 2017 по 2020 рік.
"Східний варіант" оцінив результати стратегії та зібрав проблеми, які за цей час так і не вдалося вирішити.
"Східний варіант" оцінив результати стратегії та зібрав проблеми, які за цей час так і не вдалося вирішити.
Про що говорять цифри
Міжнародна організація з міграції (МОМ) провела дослідження серед ВПО щодо їх інтеграції на підконтрольній Україні території. Організація отримала дані, що 55% вимушених переселенців повністю інтегрувалися в громаду. 34% опитаних заявили, що частково інтегрувалися, а 6% не інтегрувалися взагалі.
Головними умовами успішної інтеграції для опитаних переселенців є наявність житла та постійний дохід — це 85% та 75% опитаних відповідно.
Частка тих, хто вважає важливою умовою інтеграції проживання поруч з родиною та друзями зараз складає 56%. Це більш ніж на 10% вищий показник у порівнянні з третім кварталом 2019 року. Експерти пов'язують зростання з обмеженими умовами пропуску людей через КПВВ.
Також майже половина опитаних ВПО вважає працевлаштування умовою інтеграції. А 44% назвали такою умовою підтримку місцевої громади.
Головними умовами успішної інтеграції для опитаних переселенців є наявність житла та постійний дохід — це 85% та 75% опитаних відповідно.
Частка тих, хто вважає важливою умовою інтеграції проживання поруч з родиною та друзями зараз складає 56%. Це більш ніж на 10% вищий показник у порівнянні з третім кварталом 2019 року. Експерти пов'язують зростання з обмеженими умовами пропуску людей через КПВВ.
Також майже половина опитаних ВПО вважає працевлаштування умовою інтеграції. А 44% назвали такою умовою підтримку місцевої громади.
“
Опитані, які не працюють або, які зустрілися з труднощами під час працевлаштування рідше повідомляли про те, що відчувають себе інтегрованими. Серед тих, хто не працює, 51% повідомили, що відчувають себе інтегрованими, в той час, як серед працевлаштованих таких людей було 59%
Реальна кількість переселенців в Україні залишається невідомою
На сайті Міністерства соціальної політики з легкістю можна знайти оновлювану інформацію про те, скільки офіційно зареєстрованих вимушених переселенців нині проживає в країні. Станом на червень ця цифра складає 1 469 676 вимушено переміщених осіб. Однак, як це часто буває, офіційна інформація відрізняється від реальної.
Річ у тому, що довідки вимушених переселенців отримали також люди, які продовжують проживати на непідконтрольній Україні території. За допомогою таких довідок ці люди отримують соціальні послуги в Україні.
Річ у тому, що довідки вимушених переселенців отримали також люди, які продовжують проживати на непідконтрольній Україні території. За допомогою таких довідок ці люди отримують соціальні послуги в Україні.
"Відбулася досить погана річ з переселенцями — їх узагальнили. Тобто довідка про внутрішньо переміщену особу видається усім людям, які прийшли та зареєструвалися. Говорячи про проблеми переселенців, їх потрібно розділяти на групи. Є ті, хто вже придбав житло на підконтрольній Україні території, ті, хто орендують житло, і ті, хто проживають на непідконтрольній території", — говорить переселенка Олена Степова, яка нині живе в Черкаській області.
За словами пані Олени, таке узагальнення заважає розв'язувати нагальні проблеми переселенців, оскільки держава навіть не знає, з якою кількістю людей має працювати на підконтрольній території, а яка кількість людей користуються послугами з непідконтрольної території.
За словами пані Олени, таке узагальнення заважає розв'язувати нагальні проблеми переселенців, оскільки держава навіть не знає, з якою кількістю людей має працювати на підконтрольній території, а яка кількість людей користуються послугами з непідконтрольної території.
Юлія Каплан, аналітик центру «Фабрика думки «Донбас»
З цією думкою погоджується аналітик центру "Фабрика думки "Донбас" Юлія Каплан:
"Ми достеменно не знаємо демографічний склад переселенців: діти, молодь, пенсіонери. Відповідно цілеспрямовану державну політику реалізовувати в таких умовах досить складно. Коли ми дізнаємось, скільки їх, яка їх основна потреба, то тоді можна говорити про якусь національну програму".
Зазначимо, що розподіл вимушених переселенців на групи, а також відокремлення тих, хто проживає на окупованій території, потрібне не для того, аби позбавити когось права користуватися певними послугами. А для того, аби держава могла цілеспрямовано допомагати людям.
Ось, наприклад: люди, які постійно проживають на окупованих територіях не потребують програми з працевлаштування на підконтрольній Україні території у першу чергу. Тоді як вони потребують численних послуг та умов на КПВВ, а також на наближеній території до лінії розмежування.
"Ми достеменно не знаємо демографічний склад переселенців: діти, молодь, пенсіонери. Відповідно цілеспрямовану державну політику реалізовувати в таких умовах досить складно. Коли ми дізнаємось, скільки їх, яка їх основна потреба, то тоді можна говорити про якусь національну програму".
Зазначимо, що розподіл вимушених переселенців на групи, а також відокремлення тих, хто проживає на окупованій території, потрібне не для того, аби позбавити когось права користуватися певними послугами. А для того, аби держава могла цілеспрямовано допомагати людям.
Ось, наприклад: люди, які постійно проживають на окупованих територіях не потребують програми з працевлаштування на підконтрольній Україні території у першу чергу. Тоді як вони потребують численних послуг та умов на КПВВ, а також на наближеній території до лінії розмежування.
Люди ж, які "осіли" в різних містах України, мають іншу проблему — з працевлаштуванням, житлом, отриманням соціальних виплат тощо. Тоді як зараз всі ці люди з різними потребами та проблемами для держави є єдиною групою під назвою ВПО.
Можливо, ситуацію зможуть вирішити цифрові інструменти, про які так багато говорять останнім часом.
Можливо, ситуацію зможуть вирішити цифрові інструменти, про які так багато говорять останнім часом.
Снавер Сейтхалілєв, заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України
Заступник Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Снавер Сейтхалілєв зазначив:
"Наше міністерство разом з Мінцифрою та Мінсоцполітики вже впровадило електронну довідку ВПО, якою зараз користується близько 4% користувачів Дії. Зараз активно працюємо над запровадженням електронної заяви для отримання грошової компенсації. Також в черзі є дистанційна ідентифікація та багато проєктів. Ми бачимо в цифрових інструментах великий потенціал для того, щоб підвищувати ефективність інтеграції ВПО".
Та просто під час виступу заступника міністра відразу кілька людей в коментарях до трансляції зазначили: далеко не всі вимушені переселенці, зокрема люди похилого віку, мають змогу користуватися цифровими технологіями.
"Наше міністерство разом з Мінцифрою та Мінсоцполітики вже впровадило електронну довідку ВПО, якою зараз користується близько 4% користувачів Дії. Зараз активно працюємо над запровадженням електронної заяви для отримання грошової компенсації. Також в черзі є дистанційна ідентифікація та багато проєктів. Ми бачимо в цифрових інструментах великий потенціал для того, щоб підвищувати ефективність інтеграції ВПО".
Та просто під час виступу заступника міністра відразу кілька людей в коментарях до трансляції зазначили: далеко не всі вимушені переселенці, зокрема люди похилого віку, мають змогу користуватися цифровими технологіями.
Найголовніше — це житло
"Опитані, які проживали у власному житлі частіше повідомляли про те, що відчувають себе інтегрованими. Майже три чверті ВПО надали такі відповіді", — зазначив фахівець МОМ Роман Лунін.
Олексій Біда, переселенець, координатор Центру документування Української Гельсінської спілки з прав людини
Показово, що з п'яти вимушених переселенців, до яких "Східний варіант" звернувся за коментарями щодо головних проблем ВПО, усі 5 відповіли: найголовніша проблема — відсутність власного житла. Зазначимо, що дехто з цих переселенців мають житло, але придбали його за власні кошти без сторонньої допомоги.
"Переселенцям в першу чергу потрібне житло. Родина, яка живе в орендованій квартирі, вона постійно "на валізах". У будь-який момент господарі можуть попросити звільнити це житло. Важливо дати людям інструмент, аби вони могли придбати житло. Зараз є програми, але гроші в цьому фонді досить маленькі, щоб дати житло всім хто його потребує", — сказав переселенець, координатор Центру документування Української Гельсінської спілки з прав людини Олексій Біда.
Родина переселенки Олени Степової змогла придбати будинок в селі власним коштом, без допомоги держави чи громади.
"Переселенцям в першу чергу потрібне житло. Родина, яка живе в орендованій квартирі, вона постійно "на валізах". У будь-який момент господарі можуть попросити звільнити це житло. Важливо дати людям інструмент, аби вони могли придбати житло. Зараз є програми, але гроші в цьому фонді досить маленькі, щоб дати житло всім хто його потребує", — сказав переселенець, координатор Центру документування Української Гельсінської спілки з прав людини Олексій Біда.
Родина переселенки Олени Степової змогла придбати будинок в селі власним коштом, без допомоги держави чи громади.
“
Дуже часто кажуть: приїхали в село, то беріть будь-яку покинуту хату і живіть. Але як же право власності? В будь-якої навіть покинутої хати є господар. Якщо хата простояла 10—20 років, то вона розібрана, гнила, без води та світла. Там не може жити людина, в якої теж нічого немає
На її переконання, частина переселенців з радістю погодилася б на власне житло в селі, якби держава активно розвивала відповідну програму та спростила б процедуру приватизації житла (більше про програми житла для ВПЛ читайте на нашому сайті).
Інший варіант — виділення рівної суми коштів для всіх вимушених переселенців на придбання житла. Однак тоді, побоюється пані Олена, може виникнути інша несправедливість.
"У нас сім років війни. Я приїхала на підконтрольну Україні територію в грудні 2014 року. Наша родина самостійно купила житло і ми не отримували допомоги. І якщо зараз приймають закон для переселенців, що сьогодні їм будуть виплачувати кошти за житло, то ці люди, які приїхали 7 років, 5 років, 2 роки тому — вони залишаються за бортом законодавства", — зазначає Олена.
Інший варіант — виділення рівної суми коштів для всіх вимушених переселенців на придбання житла. Однак тоді, побоюється пані Олена, може виникнути інша несправедливість.
"У нас сім років війни. Я приїхала на підконтрольну Україні територію в грудні 2014 року. Наша родина самостійно купила житло і ми не отримували допомоги. І якщо зараз приймають закон для переселенців, що сьогодні їм будуть виплачувати кошти за житло, то ці люди, які приїхали 7 років, 5 років, 2 роки тому — вони залишаються за бортом законодавства", — зазначає Олена.
Довідка вимушеного переселенця ускладнює життя?
Статус переселенця і відповідна довідка не поліпшують умови для вимушених переселенців. На цьому наголошує Олексій Біда.
"Це лише дискримінаційна норма, яка дозволяє накладати якісь обмеження. Наприклад, замінити паперовий паспорт на ID-картку будь-яка людина може за 2 тижні, тоді як переселенця будуть перевіряти протягом двох місяців. Будь-які соціальні виплати теж прив'язуються до довідки ВПО", — зазначив Олексій.
Зокрема, для отримання пенсії люди мають регулярно підтверджувати свою особу. Якщо ж людина хоче відмовитися від довідки та отримувати пенсію за загальними правилами, то їй у пенсійному фонді скоріш за все відмовлять через відсутність паперової особової справи, що знаходиться на непідконтрольній території.
"Це лише дискримінаційна норма, яка дозволяє накладати якісь обмеження. Наприклад, замінити паперовий паспорт на ID-картку будь-яка людина може за 2 тижні, тоді як переселенця будуть перевіряти протягом двох місяців. Будь-які соціальні виплати теж прив'язуються до довідки ВПО", — зазначив Олексій.
Зокрема, для отримання пенсії люди мають регулярно підтверджувати свою особу. Якщо ж людина хоче відмовитися від довідки та отримувати пенсію за загальними правилами, то їй у пенсійному фонді скоріш за все відмовлять через відсутність паперової особової справи, що знаходиться на непідконтрольній території.
Спеціалістка з правових питань Агентства ООН у справах біженців в Україні Олена Тишкевич наголосила, що держава має "відв'язати" отримання соціальних послуг від довідки ВПО.
"Вимушені переселенці мають отримувати послуги безвідносно до довідки ВПО, а ця довідка має бути лише для сигналу владі, що є люди, які потребують особливого ставлення та додаткової допомоги", — зазначила пані Олена.
"Вимушені переселенці мають отримувати послуги безвідносно до довідки ВПО, а ця довідка має бути лише для сигналу владі, що є люди, які потребують особливого ставлення та додаткової допомоги", — зазначила пані Олена.
Відчути себе "своїм": поради від тих, кому вдалося
Так, у вимушених переселенців досі лишається багато проблем з адаптацією та задоволенням базових потреб. І якщо цей факт радує когось із прихильників думки, що в Україні для переселенців все погано і сенсу переїжджати немає, то далі їх чекає розчарування.
Велика частина вимушених переселенців не тільки змогла інтегруватися в нових для себе містах, а й стати для них в пригоді, розвиваючи свої громади, відкриваючи власні підприємства, створюючи громадські організації.
Велика частина вимушених переселенців не тільки змогла інтегруватися в нових для себе містах, а й стати для них в пригоді, розвиваючи свої громади, відкриваючи власні підприємства, створюючи громадські організації.
Олена Ольшанська, поетеса з Луганської області. Після початку війни переїхала в Запоріжжі
Поетка Олена Ольшанська після початку війни переїхала з Луганщини до Запоріжжя. Там стала волонтеркою безкоштовних курсів української мови, почала організовувати літературні вечори, а згодом видала книгу поезій "Перепрошивка". Вірші Олени — про власний досвід, пов'язаний з переїздом. При цьому Олена дуже не любить, коли її називають переселенкою чи біженкою.
"Мені досі дискомфортно, коли люди акцентують на цьому. Таке враження, що я не маю жодних здобутків у житті, а головний "здобуток" — те, що я переселенка", — зазначила Олена.
Вона розповіла, що порівняно легко інтегрувалася у новому місті. Дівчина це частково пов'язує з молодим віком, а також з тим, що відчула себе корисною.
"Приблизно через рік після переїзду в мене з'явилися друзі в новому місті. І тоді в одного мого друга трапилася біда, йому потрібна була допомога. І він попросив саме мене. І тоді я відчула, що я потрібна в цьому новому для мене місці. Те ж саме стосується і професійної діяльності. Моя робота пов'язана з викладанням української мови, з організацією заходів, і коли я отримую такі запити, це надає підтримку і відчуття потрібності", — поділилася Олена.
"Мені досі дискомфортно, коли люди акцентують на цьому. Таке враження, що я не маю жодних здобутків у житті, а головний "здобуток" — те, що я переселенка", — зазначила Олена.
Вона розповіла, що порівняно легко інтегрувалася у новому місті. Дівчина це частково пов'язує з молодим віком, а також з тим, що відчула себе корисною.
"Приблизно через рік після переїзду в мене з'явилися друзі в новому місті. І тоді в одного мого друга трапилася біда, йому потрібна була допомога. І він попросив саме мене. І тоді я відчула, що я потрібна в цьому новому для мене місці. Те ж саме стосується і професійної діяльності. Моя робота пов'язана з викладанням української мови, з організацією заходів, і коли я отримую такі запити, це надає підтримку і відчуття потрібності", — поділилася Олена.
Інші вимушені переселенці з Горлівки Євген та Дарина (прізвище не вказується на прохання героїв) нині живуть в Харківській області та мають власний бізнес з виготовлення м'яких іграшок.
"Коли ми переїхали, деякі громадські організації та просто звичайні люди нам допомогали. Зокрема, допомогли відкрити бізнес. Діти наших сусідів приходили і шили іграшки. Звичайно, без цієї підтримки, без власної справи було б складніше. Можливо, думали б про повернення в Горлівку. Там у нас квартира, а тут свого житла немає. Але ми тут прижилися, платимо податки. А дітям, які нам тоді допомагали, періодично робимо подарунки, бо вже можемо собі дозволити", — розповіла Дарина.
Експертка Юлія Каплан зазначає, що в деяких регіонах ще залишається популярним наратив про те, що переселенці погіршують життя громади — через них дорожчає житло, на них витрачаються гроші. Тоді як насправді переселенці — не проблема, а виграш для громади.
Через окупацію в невеликі міста та села приїхали талановиті лікарі, яких там ніколи не було б. Фахові спеціалісти почали працювати та вчити молодь. Підприємці — відкривати бізнес та платити податки. Університети-"переселенці" створили нові місця для навчання, і до речі, теж сплачують податки на новому місці.
"І від цього місцеві громади тільки виграли", — резюмувала пані Юлія.
"Коли ми переїхали, деякі громадські організації та просто звичайні люди нам допомогали. Зокрема, допомогли відкрити бізнес. Діти наших сусідів приходили і шили іграшки. Звичайно, без цієї підтримки, без власної справи було б складніше. Можливо, думали б про повернення в Горлівку. Там у нас квартира, а тут свого житла немає. Але ми тут прижилися, платимо податки. А дітям, які нам тоді допомагали, періодично робимо подарунки, бо вже можемо собі дозволити", — розповіла Дарина.
Експертка Юлія Каплан зазначає, що в деяких регіонах ще залишається популярним наратив про те, що переселенці погіршують життя громади — через них дорожчає житло, на них витрачаються гроші. Тоді як насправді переселенці — не проблема, а виграш для громади.
Через окупацію в невеликі міста та села приїхали талановиті лікарі, яких там ніколи не було б. Фахові спеціалісти почали працювати та вчити молодь. Підприємці — відкривати бізнес та платити податки. Університети-"переселенці" створили нові місця для навчання, і до речі, теж сплачують податки на новому місці.
"І від цього місцеві громади тільки виграли", — резюмувала пані Юлія.
Проєкт реалізується онлайн-виданням "Східний Варіант" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Підписуйтесь на телеграм-канал Східного варіанту
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
187
