1334
Валентина Твердохліб
"Октава мого життя": у Києві переселенка з Маріуполя представить перформанс про війну, загибель чоловіка і боротьбу з хворобою
Цієї неділі, 28 квітня, переселенка з Маріуполя Ксенія Гузь представить перформанс “Октава мого життя”. У хореографічному моноспектаклі Ксенія поділиться власною історією проживання тяжкого періоду життя: війни в рідному місті, загибель чоловіка на фронті та боротьбу з важкою хворобою.
Як жінці прийшла ідея створити перформанс та що він має на меті, Ксенія Гузь розповіла Східному Варіанту.
У Маріуполі створили місце сили
До повномасштабної війни Ксенія Гузь жила з родиною в Маріуполі. Разом зі своїм чоловіком Максимом Свєтловим вона організовувала різні івенти, а згодом подружжя відкрило великий артпростір, яке стало місцем сили для маріупольців.
Туди приходили люди, які бажали знайти відповіді на філософські питання та пізнати себе через різні практики.
“Довгий час я була власницею івент-агентства “Майстерня свят”, організовувала і проводила заходи різного формату. А потім ми з моїм чоловіком Максимом Свєтловим перетворили наш будинок на артпростір “Городской Будда”, де різні івенти ми проводили вже на своїй території. Це було справжнє місце сили для Маріуполя і маріупольців. Ми проводили для людей багато заходів духовного, езотеричного і психологічного спрямування. Звичайно були й розважальні івенти: перформанси, йога, медитації. Зазвичай глибокі практики проводив чоловік, а я більше вела перформанси, різні вечірки”, — розповідає Ксенія Гузь.
Повномасштабну війну Ксенія зустріла в Маріуполі разом зі своєю донькою. Чоловіка тоді з ними не було, адже за місяць до цього він виїхав з міста у справах. Ксенія прожила в заблокованому Маріуполі 20 днів. Весь цей час вона шукала можливість евакуюватися.
“Виїжджали ми дивом, адже своєї машини в нас не було. Спочатку ми просилися до друзів, у яких була електромашина, але не знали дотягне, чи не дотягне вона на такі великі відстані. Потім у колишнього чоловіка допомоги просила, але і від нього її не дочекалася. Він пропонував забрати лише доньку, а мене — ні. Загалом було багато складних переживань і руйнування надій. Але потім, за щасливим збігом обставин, з Божою допомогою, моїй подружці один з волонтерів віддав машину, ключі, і сказав: “Виїжджайте”. Якраз був зелений коридор, тому діяти треба було дуже швидко”, — згадує Ксенія.
Завдяки цій волонтерській машині виїхати з Маріуполя вдалося трьом родинам — в одній автівці були вісім людей. Сама дорога в безпечне місце була дуже складною і довгою.
“Виїжджати було дуже складно, ми всі як оселедці в банці сиділи, але головне, що виїхали. З Маріуполя ми 16 годин їхали до Бердянська. По дорозі було багато страху, багато переживань, багато машин і людей. Це все було дуже довго. На кожному блокпосту оглядали чоловіків, а ми, жінки, в цей час мерзли, адже тоді було достатньо холодно”, — ділиться Ксенія.
Після приїзду в Бердянськ Ксенія разом з донькою і друзями переночували там, а наступного дня поїхали в Токмак. Там теж провели одну ніч, а потім вирушили в Запоріжжя. Декілька днів поживши в товариша, жінка разом з донькою вирішили їхати далі — у Львів. Там прожили близько трьох тижні, а потім за запрошенням двоюрідного брата Ксенії виїхали в Естонію. Згодом був переїзд до Бельгії, де зараз Ксенія з донькою живуть на постійній основі.
“Я обрала жити, творити та нічого не відкладати на потім”
Чоловік Ксенії — відомий у Маріуполі волонтер і культурний діяч Максим Свєтлов — продовжував жити в Україні. Він був небайдужий до долі України ще з 2014 року — займався волонтерством і очолював Маріупольську тероборону. Повномасштабну війну він зустрів на Київщині. Там вступив до лав місцевої тероборони, а згодом став бійцем 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
13 лютого 2023 року Максим Свєтлов загинув під Бахмутом. Це стало великим ударом для Ксенії.
Невдовзі після втрати чоловіка доля принесла жінці ще одне випробування. Через 3 місяці після загибелі чоловіка вона дізналася, що хворіє на рак. Це загнало її у важку депресію, але за допомоги психолога їй вдалося вийти з цього пригніченого стану і продовжувати жити та рухатися далі в майбутнє.
“Коли поставили діагноз “рак”, у мене була глибока депресія на фоні всього пережитого. Через деякий час я почала працювати з психологом, яка взяла мене як барон Мюнхгаузен за волосся і витягла з цього стану. Я обрала жити, творити та нічого не відкладати на потім. Позитивно мислити, залишити минуле, йти в майбутнє. Скільки судилося, стільки й проживу. Про це все і є мій перформанс”, — каже Ксенія.
Перформанс поставить жирну крапку в тяжкому періоді життя
Початкова ідея перформансу “Октава мого життя” полягала в тому, щоб показати переживання людини, яка опинилася в епіцентрі війни. Бажання показати всі ці переживання прийшло до Ксенії під час виїзду з Маріуполя. Та на реалізацію цієї початкової ідеї мисткиня не мала ні часу, ні ресурсу. Згодом, після ще двох важких пережитих моментів, ідея перформансу трансформувалася. Тепер його головний меседж — показати незламність людини, важливість відпускати важкі емоції та продовжувати жити життя.
“Перформанс розповідає про період, який розпочався з початком повномасштабної війни, окупації Маріуполя і триває до сьогодні. Коли я виїжджала з окупації, у мене зародилася ідея показати перформанс про те, що я проживала, як це важко, що таке війна, як цю війну проживає людина, опинившись в епіцентрі подій, жінка, душа. Але коли я виїхала та емігрувала, в мене не було на це ресурсу. Потім чоловік пішов в армію, а я за нього дуже сильно переживала, потім він загинув, потім у мене через 3 місяці виявили рак. Коротше, було не до перформансу. За цей час сталося багато різних життєвих подій, тому перформанс і має таку назву — “Октава мого життя”. Я думала, що виїхавши з окупації, моя війна закінчиться, а насправді вона лише почалася.
Це був лише початок складних ситуацій і тяжкого періоду життя. Перформанс і є про це все, про те, що мені довелося прожити за 2 роки та 2 місяці”, — каже Ксенія Гузь.
Прем’єра перформансу відбулася у Брюсселі. Його першими глядачами стали біженки, які з власного досвіду знають, що таке війна.
“Прем’єра перформансу відбулася в Бельгійському центрі для жінок, який підтримує біженців. Там були не лише українки, а й багато мусульманок. Тоді вони якраз відзначали закінчення місяця Рамадан. У цей вечір мене і запросили показати свій перформанс, бо вони теж знають, що таке війна і що таке бути біженцем. Я погодилася, але в мене були переживання, що в нас є мовний бар’єр, мало місця… Та вони виявилися марними, все пройшло чудово. Люди реагували, плакали, підходили та говорили “дякую” за те, що подарувала їм надію. Цим самим вони дали мені розуміння, що я не дарма це роблю, і що це теж комусь треба окрім мене”, — зазначає Ксенія.
Тепер Ксенія Гузь хоче показати свій перформанс в Україні. Та відбудеться він лише один раз.
“Я хочу показати його і на своїй рідній землі. Та в Україні це буде перший і останній показ. Я хочу закрити цю тему, і більше не буду його показувати. Це для мене дуже болісно і важко — проживати все заново. Ця октава мого життя, як і називається перформанс, добігла кінця. Цей показ — це така собі жирна крапка цього періоду у 2 роки та 2 місяці”, — каже Ксенія.
Після перформансу — стародавня практика відпускання болів і емоцій
“Октава мого життя” — це театрально-танцювальний спектакль. Це історія про мрії, страх, кохання, втрати та надію однієї жінки, доля якої відображає долю тисяч жінок нашої країни. У спектаклі є сценарний план, але також присутні й моменти імпровізації. У ході вистави мисткиня також взаємодіятиме із залом.
Загалом захід складатиметься з двох етапів — самої вистави і практичної частини. Після перегляду вистави всі бажаючі зможуть взяти участь у стародавній практиці відпускання болів. Так відвідувачі зможуть позбавитися негативних і важких емоцій, щоб мати бажання далі жити своє життя.
“Друга частина перформансу буде практична — відпускання болів і емоцій, які піднімуться у людей. А вони точно піднімуться. Адже історія наче моя, але насправді війна — це наша спільна історія, і кожен може побачити в ній себе. Після спектаклю відбудеться стародавня практика, яку проведе моя подруга, психологиня, моя духовна вчителька. Називається ця практика “танці Ботхі”. Вона призначена для людей, які хочуть прожити, відпустити та трансформувати свої важкі емоції. Ця практика дуже глибока і цікава”, — розповідає Ксенія Гузь.
Як відвідати перформанс “Октава мого життя”
Перформанс “Октава мого життя” відбудеться цієї неділі, 28 квітня, у Signal Event Hall за адресою: вул. Жилянська, 97. Триватиме перформанс з 16:00 до 19:00.
Вартість відвідування — донат від 200 гривень. Зробити його можна буде по прибуттю на захід.
***
Читайте також: Кулони з символами міст і прикраси з мемами: як переселенка з Донецька виготовляє авторські прикраси у Гостомелі
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
1334
