Ксенія Новицька
"Тіла людей лежали на дорозі місяць": переселенка з Луганщини про окупацію рідного села
Село Веселе, що на Старобільщині, одне з перших відчуло на собі повномасштабну війну та окупацію. Саме туди наприкінці лютого 2022 року зайшли величезні колони танків, які дислокувалися у селі тижнями. Про «евакуацію», викрадення колишнього військового, тіла загиблих цивільних та інші жахи війни на правах анонімності розповіла мешканка села Веселе, яка жила в окупації пів року
Пів години на “евакуацію” та вкрадений бензовоз
Жителька села Веселе згадує, що у населеному пункті стояло не менше 100 одиниць техніки загарбників.
«Вони приїхали й сказали, що наша сторона, українські захисники, можуть дати «отвєтку», тому населений пункт нібито сильно постраждає. Росіяни сказали, що дають нам пів години на евакуацію по так званому «зеленому коридору», але тільки в сторону росії. Ми виїхали з села, але, звісно, що не в росію. Нас прийняли люди у селі під Марківщиною», — каже жінка.
Також вона згадує, що для їхньої «евакуації» «коридором» росіяни обіцяли навіть дати автобус, але, звісно, що нічого не надали:
«Рашисти так налякали місцевих, що всі, у кого була можливість, почали виїжджати. Ми навіть бачили, що багато людей йшли пішки в надії, що хтось підбере їх по дорозі».
Дорогою на Марківщину, жінка з дітьми спостерігали, як російський бензовоз зламався по дорозі в сторону Старобільська. І російські окупанти просто покинули його на трасі.
«Сусід мені розповів пізніше, що наш місцевий житель, поки росіяни десь їздили, підігнав трактор та повіз той бензовоз у село. Там вони розділили бензин та й потому», — сміючись, розповідає переселенка.
Магазини не працювали
Коли повернулася назад у своє село, то вже почала планувати, як виїхати з окупації, бо «руський мир» докорінно змінив життя селян.
«У перші дні березня 2022 року військова техніка росіян їхала і в день, і в ночі на Старобільськ. Магазини всі були зачинені й купити продукти було ніде, не кажучи вже про медикаменти. Наші фермери та підприємці роздавали безкоштовно молоко, хліб, макарони та інші вироби, які виготовляли самі. Згодом, почали продавати свою продукцію. Приїжджали й прямо з машини реалізовували сир, крупи, молочку за високими цінами», — згадує жінка.
За її словами, у перші дні люди ховалися у підвалі дитячого садочку. Але окупанти «звільнили» їх від більш-менш безпечного місця.
«Вони прийшли у той підвал і сказали, щоб всі розходилися, бо тепер це їхнє місце дислокації», — розповідає жителька Веселого.
Через якийсь час до села стала навідуватися і «прокуратура луганской народной рєспублікі» для допитів. Жінка була свідком, як у місцевого мешканця, який раніше служив в лавах Збройних сил України, декілька днів росіяни перекопували все подвір’я та город.
За їхніми заявами, щось таки вони знайшли там, а тому забрали чоловіка з собою. Вже рік він знаходиться в окупованому Луганську в СІЗО, де очікує на суд за «тероризм».
Не давали забрати тіла
У перші дні повномасштабного вторгнення біля села Вишневе, що на в’їзді у село Чмирівка, окупанти розстріляли та наїхали танком на машину цивільних. Тіла загиблих ледь не місяць лежали просто неба і люди не могли забрати звідти загиблих родичів.
«Я знаю, що при спробі забрати звідти тіла, окупанти декілька разів відкривали вогонь по людях. Все ж через деякий час місцеві змогли добратися до місця трагедії та забрали звідти те, що залишилося від тіл», — говорить вона.
Купи сміття у лісосмугах
У тих лісосмугах, де загарбники ховали свою техніку та відкривали час від часу вогонь, вони залишили звалища непотребу та сміття.
«Усі наші посадки з Веселого до Старобільська вкриті сміттям. Окупанти викидали там пакети зі своїх сухих пайків, шкарпетки, пляшки з-під алкоголю та інше. Така ж ситуація у в лісосмугах на Марківщини, звідки вони гнали колони своєї техніки у бік Старобільщини», — згадує жінка.
Але попри те, що російські загарбники зробили з її селом та життям, вона вірить у перемогу України й хоче повернутися додому.
Фото на обкладинці Володимира Маглени
***
Читайте також: "Навчання під обстрілами та погрози батькам": вчителька зі Старобільська про освіту в окупації
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
7637
