Ірина та Ігор Васильєви не уявляють свого життя без бджіл. Усе починалось із 5 вуликів. За 13 років бджільництва пасіка виросла до 350 вуликів, у сім'ї з'явився агротуризм, медова косметика і своя торгова марка «Медове джерело». Про цілі та труднощі підприємців дізнавався «Східний Варіант».
Подружжя родом із м. Сватове. Пасіка знаходиться у с. Зміївка, що у Сватівському районі Луганської області.
Ірина розповіла, що бджільництво — спочатку хобі чоловіка. За її словами, раніше чоловік був моряком: ходив у закордонне плавання на рибальських рефрижераторах. Після розпаду Радянського Союзу потрібно було шукати роботу. Вибір було зроблено на користь рідної країни. Він працював на різних підприємствах.
«І так склалося, що друг чоловіка запропонував йому взяти 5 вуликів, які дісталися тому у спадок. Ігор спробував. Йому сподобалося. Ось так усе й почалося», — згадує Ірина.
За її словами, з того дня вже 13 років уся родина займається пасікою.
«Коли син має вільний від роботи час, він обов'язково з нами на пасіці. Але переважно нас трійця. Чоловік займається утриманням, доглядом за бджолами. А ми з дочкою — фасуванням, роздрібним продуктом. Ми цим горимо», — ділиться підприємниця.
Ірина поділилася, що її чоловік почав присвячувати весь свій час пасіці, вкладав у неї сили, гроші та самого себе. Це помітили інші бджолярі.
«Побачивши, що молодий чоловік цікавиться мистецтвом бджільництва, місцеві пенсіонери-бджолярі почали дарувати йому свої книги. У нас усі полки забиті літературою про утримання бджіл, про догляд за бджолами, про продукти бджільництва», — уточнює вона.
Також підприємниця доповнила, що в той час її чоловік почав їздити на виставки до Харкова, що також сприяло отриманню нових знань.
«У Харкові двічі на рік проводиться професійна виставка пасічників. Там Ігор теж купував літературу, спілкувався з іншими пасічниками. Коли людина хоче багато дізнатися, вона дізнається багато», — пояснює вона.
За словами Ірини, до того, як повністю присвятити себе бджільництву, вона працювала начальницею служби у справах дітей. І коли треба було допомагати чоловікові на пасіці, вона брала відпустку. Вуликів ставало дедалі більше, навантаження сім'ю зростало. Тому сім'я весь час відпустки проводила на пасіці.
«Період качки меду — це дуже трудомістка справа. Служба у справах дітей це морально дуже важко. Фізичних сил на все не вистачало. Я цілих 2 роки сумнівалася: вибрати пасіку чи залишитися на держслужбі. Пасіка перемогла: просто там серце, там велике кохання», — ділиться з нами бджолярка.
Ірина розповіла, що у 2016-му році вони разом з сином поїхали в Буковель. Там вони відвідали місцевий ринок сувенірів.
«Я побачила у продажу мед. Я вирішила, що ми не гірші. Ми маємо якісну продукцію. І ми зі своїм продуктом можемо виглядати в рази краще ніж побачений мед на цьому ринку сувенірів», — каже вона.
Так прийшла ідея фасування медового продукту.
«Цією ідеєю я горіла: купувала баночки, пристосовувалася. Пробувала і пластик, і скло. Але все ж таки дійшла висновку, що скло — це екологічніше та пристойніше», — поділилася підприємниця.
Вона розповіла, що почала пропонувати мед місцевим магазинам.
«Наді мною місцеві жителі посміювалися, бо стоїть моя баночка об'ємом 100 мл за 40 грн і стоїть пів літра соняшникового меду у звичайній банці з капроновою кришкою за 50 грн. Вони казали: “Ти що не розумієш, що купуватимуть? Що ти ось це поставила?”» — ділиться з нами Ірина.
З її слів, у місцевих магазинах справа не пішла.
«Ми дійшли висновку, що місцевий клієнт – це не наш клієнт. Бо у Сватовому кожен третій пасічник, у кожного свій мед. Ми вирішили спробувати продаж меду у соцмережах. Донька взялася за цю справу: створила сторінку в Інстаграм», — каже бджолярка.
За словами Ірини, працюючи в адміністрації, вона мала свої завдання і з такими сферами, як агро та ведення бізнесу вона не стикалася.
«Я не знала, чим живуть ці сфери. А тут почала звертати увагу на те, що у великій залі адміністрації збираються підприємці, приїжджають донори.
Таким чином я з'ясувала, що там проводиться навчання основ бізнесу: як написати бізнес-план, заявку на грант», — ділиться з нами Ірина.
Вона доповнила, що ідея розширення та фасування вимагала суттєвого капіталовкладення. Крім цього, з'явилася ідея з агротуризмом, яка також пов'язана з пасікою. Тому хазяйка пасіки вирішила, що їй також потрібно пройти це навчання.
«Через 3 роки після поїздки до Буковеля я почала навчання. Я надсилала 2 проєкти в ПРООН: фасування меду та медова косметика. Ці проєкти не підтримали. Я написала проєкт з агротуризму. І тут моя мета була досягнута — ПРООН його підтримав», — каже Ірина.
Ірина поділилася, що вона брала участь у місцевому проєкті, який запустила «Агенція регіонального розвитку».
«АРР займається гендерною рівністю, правовою освітою та розвитком самозайнятості жінок у селах. З учасницями працювали ментори. Також була підтримка написання програми. Я стала бенефіціаром у цьому проєкті», — пояснює підприємниця.
З її слів, з'явилося розуміння, як рухатися далі. Кожному надавалася необхідна допомога.
«ПРООН організує дуже класні речі, на яких я зрозуміла, що таке B2B, B2C як вести переговори. Це величезний досвід. Завдяки цьому проєкту та навчанню мій проєкт дійшов до логічного кінця», — каже Ірина.
Також пасічниця розповіла, що ПРООН проводить виставки для підприємців та тренінги з виставкової діяльності.
За її словами, «Схід експо» — це велика виставка бізнесів України. Спочатку її проводили окремо у своїх регіонах. Перша виставка проходила у Сєвєродонецьку. Родина Васильєвих брала у ній участь.
«Зараз виставка “Схід експо” виросла у представлення бізнесів Сходу, що межують з окупованими територіями, областями», — пояснює підприємниця.
За словами Ірини, разом з іншими представниками бізнесу із Луганської Донецької, Херсонської та Запорізької областей, вони разом із цією виставкою були у Львові та вже тричі у Києві.
Пасічниця вважає, що найцінніше вкладення в себе — це нові знання. Коли вона це зрозуміла, то почала реєструватись на всі навчання від USAID.
«Я відвідала курси професійного бджільництва, курс електронної комерції, курси маркетингу. USAID дають класний інтелектуальний внесок усім, хто хоче його отримати», — каже Ірина.
За її словами, за цей час вона оформила свою торгову марку та свідоцтво. А також сім'я бджолярів створила свою етикетку та логотип.
Ірина розповіла, що USAID пропонували пасічникам, які мають свою торгову марку, передати свій мед на фасування. Для цього потрібно було знайти сертифіковане за ХАССП (Система контролю за якістю харчової продукції — ред.) підприємство, яке може надати послуги фасування їхнього продукту.
«USAID збирали охочих, хто може відвезти свою сировину для фасування і потім уже сертифіковану продукцію самим реалізувати мережами. Я знайшла наше місцеве підприємство, яке готове на своїх потужностях цей цех реалізувати, лише треба закупити обладнання», — ділиться з нами пасічниця.
Підприємниця поділилася, що навіть не передбачала, коли та де пазли поставленого нею завдання складуться, але бачить, що в майбутньому все може статися.
«Ми прорахуємо, як вийти на полиці магазинів. Сподіваємось, вийде фасувати та, можливо, ми підемо на експорт із нашими колоритними баночками, а не безликими двохсоткілограмовими бочками», — ділиться з нами хазяйка ТМ «Медовий джерело».
Також Ірина наголосила, що їхня родина працює через ФОП та підтримує чесний бізнес.
Ірина розповіла, що USAID та низка інших донорів підтримує ГО «Українська продовольча долина». За її словами, ця організація виграла грант на проведення зимової школи для аграріїв. У школі є пріоритет — жінки та незахищені категорії (учасники АТО, переселенці).
«Серед нас є чоловіки, але не дуже багато. Жінок більше. Чому зимова школа? Тому що у сільському господарстві сезонна робота. Взимку ми маємо більше часу на навчання», — каже підприємниця.
Вона доповнила, що у грудні у їхній зимовій школі буде випускний проєкт, у якому 6 пасічників об'єднано в одну групу.
«Наше завдання — передбачити та прописати, як вийти на полиці магазинів», — уточнює Ірина.
Пасічниця розповіла, що за обсягами експорту меду Україна посідає друге, максимум, п'яте місце після Китаю. Але при цьому, якщо до Європи їде український мед, то країна-виробник на ньому не вказується.
«На тарі з медом не вказано “Made in Ukraine”. Там цього нема. Там просто вказано, що це мед із Європи або що це мед не з Європи. Це дуже прикро», — каже Ірина.
Вона уточнила, що Україна є виробником якісного меду на відміну від китайського.
«Якщо продавати наш мед у Європі, то в гарних баночках з національним колоритом. Це означає поважати та любити свою країну. Ось така мрія. І, можливо, вона колись здійсниться завдяки донорам, пасічникам, які це розуміють, і всьому оточенню», — ділиться з нами пасічниця.
Ірина зазначила, що у всьому світі спостерігається масове вимирання бджіл. Це пов’язано з пестицидами. З її слів, ринок пестицидів в Україні не контролюється державою.
«Є контрабанди, які завозять на територію України пестициди для продажу. І фермери шукають дешеві продукти. Вони вважають, чим менші витрати на пестициди, тим більша маржинальність. Але дешево — не означає якісно та екологічно. У цьому є величезна проблема», — пояснює бджолярка.
Пасічниця доповнила, що ще однією причиною вимирання бджіл є їхня захворюваність. Найбільш поширена проблема — кліщ.
«На мед може погано впливати профілактика захворювань бджіл. Є такі препарати, які містять антибіотик. Європа, наприклад, мед із вмістом антибіотика не приймає», — каже Ірина.
Також вона уточнила, що у зв'язку з кліматичними змінами фермерам та пасічникам потрібно докладати зусиль для того, щоб зберегти ґрунт та місцеву екосистему.
«У нас же фермери найчастіше через прибутковість можуть 5 років поспіль сіяти соняшник на одному й тому самому полі. Відбувається виснаження землі: немає вже того, що вона може взагалі дати рослинам. Тому велике завдання пасічників і фермерів спрацювати так, щоб медоноси були окрім соняшника», — зазначає бджолярка.
Ірина розповіла, що є членкинею асоціації пасічників Луганської області «Медова Артель». У Сватовому їхня команда створила ГО «Спілка пасічників Сватівщини». Ірина у ній секретар.
«Зараз ми розпочали співпрацю з продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН ФАО. Наше завдання навчити пасічників та фермерів посіву конкретних видів медоносів. Це дасть знання та вміння розрахувати, коли та в який період є голодування бджіл, щоб забезпечити цю харчову базу», — каже підприємниця.
Вона пояснює, що є такі медоноси, які благотворно впливають на відновлення ґрунтів. Наприклад, після двох років проростання фацелії поле стає дуже м'яким і сприятливим для посіву пшениці та дає великий урожай.
На її думку, у людини, яка починає пізнавати бджіл ближче, змінюється філософія життя. Люди починають думати та жити екологічніше.
«Можна хоча б почати сортувати сміття. Це хоч якийсь, але прогрес. Є багато моментів, у які потрібно вникати, вчитися та решту вчити. Важливо розуміти — ми не житимемо, як раніше. Природа — вичерпна. А якщо бджоли вимруть, через чотири роки людства не стане», — зазначає Ірина.
Продукцію ТМ «Медове Джерело» можна придбати на сторінці Інстаграм або Фейсбук.
Болткова Ірина Іванівна — родом з Сєвєродонецька, за освітою економіст. Тривалий час працювала у приватному… Read More
Мешканці Донецька обурені: виконання обіцянок росіян про «покращення життя» вони вже не очікують. Проте виживати… Read More
На тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей розпочалася нова хвиля “націоналізації” житла українців. Так… Read More
«Варіанти» — нова YouTube-програма Східного Варіанта, де ми розбиратимемо фейки, боротимемося з дезінформацією й відновлюватимемо… Read More
14 квітня минув рік із відкриття центру «Superhumans». У ньому безплатно надають послуги з протезування,… Read More
Ще за півтора року до настання української незалежності в Донецьку запрацювала організація, члени якої виступали… Read More
This website uses cookies.