
Історія
Зруйнована культура: памʼятки Донеччини та Луганщини, які постраждали через війну
З 2014 року російська федерація обстрілює не лише військові й цивільні обʼєкти, а ще й культурні. Ворог цілеспрямовано руйнує українські цінності, щоб стерти самобутність нашої культури. Сьогодні розповідаємо про найвідоміші історичні памʼятки Донецької та Луганської областей, які постраждали або були знищені через початок російської війни.
18 квітня в Україні відзначається День памʼяток історії та культури. Східний Варіант розповідає про визначні обʼєкти Донеччини та Луганщини, які постраждали через російську війну.
Свято-Успенська Святогірська лавра
Свято-Успенська Святогірська лавра, розташована у Святогірську Донецької області, є однією з візитівок регіону. Перші письмові згадки про монастир датуються 16 століттям, хоча за відомостями академіка Дмитра Багалія, церква тут існувала ще в передмонгольський період.
За сучасності Святогірський монастир та його прилегла територія, яка відкриває неймовірний краєвид на басейн Сіверського Донця та національний парк «Святі гори», щороку збирали тисячі відвідувачів з усієї країни та з-за кордону.

Попри належність лаври до Української православної церкви Московського патріархату, російська армія все одно прицільно обстрілює територію монастиря, руйнуючи його визначну архітектуру та історичні памʼятки. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, через обстріли були пошкоджені або зруйновані готель монастиря, Георгіївська церква Георгіївського скиту, Церква ікони «Всіх Скорботних Радість», Скит Іоанна Шанхайського. Повністю згорів Деревʼяний Всіхсвятський скит Свято-Успенської Святогірської лаври.

Бельгійська спадщина Лисичанська — зразок унікальної забудови на Луганщини
Наприкінці 19 століття в Лисичанську почали будувати так зване «бельгійське містечко». У ті часи підприємець та розробник революційного способу отримання соди Ернест Сольве разом із пермським купцем Іваном Любімовим заснували товариство «Любімов, Сольве і К». Біля крейдяної гори в селищі Верхнє вони побудували содовий завод. Це селище, як і завод, пізніше увійшли до складу Лисичанська.
Щоб забезпечити заводи й шахти робітниками, для них збудували житловий район із червоної цегли. Тут були їдальня, школа, кінозал, заводська лікарня, готель для приїжджих, адміністрація заводу, а також житлові багатоквартирні будинки. Загалом бельгійці звели 33 будівлі. Одна з найвідоміших будівель, заводська лікарня, працювала до 2010 року, але була зачинена через банкрутство та ліквідацію содового заводу.

У 2022 році поблизу Лисичанська проходили важкі бої. Місто було сильно зруйновано, постраждали й будинки бельгійської спадщини. Є підтвердження руйнування Лисичанської багатопрофільної гімназії та протитуберкульозного диспансеру, які входили в альянс бельгійського «містечка».
Мозаїки сходу
У 1967 році мисткиня Алла Горська брала участь у створенні ряду мозаїк у Маріуполі. Разом з іншими художниками-монументалістами розписала ресторан «Україна», створивши панно «Боривітер» та «Дерево життя».
«Дерево життя» — мозаїчне панно, розміщене на 35 квадратних метрах. Творчий колектив звернувся до традиційної української культури. Зображення дерева тут представляється як символ всесвітнього ладу. Його корені занурені в землю, стовбур, який символізує теперішнє і поєднання між минулим і майбутнім.


Друга мозаїка в маріупольському ресторані — «Боривітер», розміщена на 18 кв. м. Авторами є Алла Горська, Віктор Зарецький, Галина Зубченко, Григорій Пришедько, Борис Плаксій. Виконувалася разом з авторами Василем Парахіним та Надією Світличною.


Зруйнований музей Архипа Куїнджі в Маріуполі та вивезені картини до росії
У Маріуполі, місті народження видатного художника Архипа Куїнджі, працював Художній музей, Художня школа та Міський центр сучасного мистецтва імені відомого художника. Художній музей почав працювати у 2010 році. Окрім цього, у музеї завжди проходили виставки й інших видатних художників України, всеукраїнські та міжнародні культурні проєкти.

Картини художника були сховані в самому музеї. З 24 лютого 2022 року неможливо було їх евакуювати через сильні обстріли. 2 березня був перший «прильот» у Художній музей, унаслідок чого була зруйнована одна зі стін будівлі. У 20-х числах березня в будівлю прилетіла ракета. Був зруйнований дах, вилетіли всі вікна, двері.
У квітні оригінальні картини художника, зокрема «Червоний захід», «Осінь. Крим», «Ельбрус» та інші, окупанти вивезли на територію «днр». Їхня доля досі невідома.
Зруйнований Маріупольський музей та цінні столітні експонати
Маріупольський краєзнавчий музей є одним із найстаріших на сході — його заснували в 1920 році. Заклад мав 7 експозиційних залів, наукову бібліотеку з 17 тисячами книг. У фонді зберігалося понад 53 тисячі експонатів.

У колекції зберігалися унікальні памʼятки: монети Римської імперії, Візантії, античних міст Північного Причорноморʼя. прадавні речі Амвросіївської стоянки, Маріупольського могильника епохи неоліту, знарядь праці, знаки влади, прикраси, колекція кам’яних статуй («кам’яних баб») стародавніх і середньовічних кочівників.


За попередніми оцінками, через російське повномасштабне вторгнення в Маріупольському музеї було знищено близько 50 тисяч експонатів або 95 % музейного фонду. Додатково окупанти викрали ще 2 тисячі експонатів.
Унікальна міська архітектура Бахмута
Бахмут — місто з козацькою історією. До початку повномасштабного вторгнення росії мало унікальну міську забудову та численні будинки часів 19 століття. Через важкі бої за місто всі вони були знищені.

Залізничний вокзал Бахмута (станція Бахмут І) був відкритий ще в 1878 році. Саме через першу станцію в місті переправляли донбаське вугілля, сіль, металургію та інші корисні копалини, видобуті в регіоні. Станція Бахмут ІІ була відкрита в 1913 році й теж має своєрідну вокзальну побудову. Її історична будівля потрапила на відому світлину 1918 року, коли козаки 1-го Запорізького пішого полку імені Гетьмана Дорошенка Армії УНР входили до міста.


Під час російського наступу в Бахмуті вщент зруйнована будівля Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури. Саме над цією будівлею підняли український національний прапор після проголошення Української Народної Республіки в 1917 році.


Так само зруйновані будівлі Бахмутської школи мистецтв (найстаріша на Донеччині, заснована в 1903 році випускницею Віденської консерваторії Аделью Мерейнес, розташована у двох старовинних будівлях у центрі міста), Бахмутської філії Азовсько-Донського банку, Палацу культури тощо.


Це — лише частина пам’яток сходу України, які постраждали від російських атак. російська федерація подає свою війну як «визвольну», та насправді все, що вона сіє, це руйнування та спустошення. На місті колись гучних та жвавих населених пунктів Донеччини та Луганщини, до яких дійшов російський солдат, залишаються лише залишки стін та вигорілі коріння дерев, які свідчать про те, що колись тут жили люди.
Захопивши міста та їхні культурні памʼятки, росіяни не спішать їх відновлювати. Усе, що для них має значення, це зруйнувати, а залишки — вивезти на свої території, щоб якомога більше архівів стерти про українську спадщину.
***




















