Відтік кадрів в ОРДО: чому залізничники масово їдуть на заробітки

Донецькі залізничники масово їдуть на роботу в Росію. Основна причина робочої міграції — низькі зарплати, які й так виплачують з великими затримками. 

Як розповів сепаратистським ЗМІ «начальник вагонного депо» окупованої Ясинуватої Валерій Ковалевський, люди йдуть відразу після отримання російського паспорта. За його словами, середній розмір зарплати залізничників 12-14 тисяч рублів (4400-5100 гривень). Водночас в Росії за аналогічну роботу співробітники залізниці отримують близько 50 тисяч рублів (18 360 гривень). 

На окупованій території в залізничній сфері гострий дефіцит зварників, слюсарів, токарів і фрезерувальників. 

«За останній час звільнилося 30 осіб, а на зміну прийшло 7», — відзначає Ковалевський.

Як помирала залізниця

Разом зі співзасновником «Східної правозахисної групи» Павлом Лисянським згадаємо хронологію заходу залізниці непідконтрольного Донбасу.  

Основний дохід залізниці — вантажоперевезення. Це перш за все транзит, відвантаження, логістика матеріалів. З початком війни на Донбасі рух поїздів практично по всій східній частині Донецької залізниці припинився. 

Впали обсяги виробництва металу і вугілля. Такі підприємства, як Алчевський і Єнакіївський металургійні заводи, стали випускати менше продукції та, відповідно, менше вугілля споживати, згадує Лисянський.

Все це призвело до промислового колапсу на окупованих територіях. 

У 2017 році оголошена торгова блокада. У січні активісти на чолі з деякими народними депутатами влаштували протести проти торгівлі з окупованими територіями. Будували блок-пости, щоб заблокувати проїзд вантажів для українських підприємств на непідконтрольну частину Донбасу. 

Ситуацією скористалися бойовики та оголосили про так звану «націоналізацію». 

Угруповання захопили 43 підприємства на захопленій ними території. У березні 2017 року РНБО України оголосив офіційну блокаду торгівлі з непідконтрольними територіями. Переміщення вантажів через лінію розмежування зупинено. У залізничній інфраструктурі ОРДЛО пішли зміни.

«Спочатку було дві залізні дороги — в “ДНР” і “ЛНР”. Ще у 2015-17 роках ситуація була плачевна. Коли все стало погіршуватися, бойовики провели першу “оптимізацію”. Зробили замість двох залізниць одну — ДУП “Залізниці Донбасу”. Це єдине підприємство в “ЛДНР”, яке з'явилося у 2019 році», — розповідає Павло Лисянський. 

Відповідно сформувався один апарат управління залізниці. Оптимізація передбачала скорочення посад. Фактично перше скорочення працівників. 

Торік закрилися понад 40 шахт, в цьому — понад 10. Разом понад 50 донбаських шахт на окупованій території закриті та більше не потребують перевезень. Величезна кількість залізничних колій залишилися непотрібними. Галузь починає вмирати. 

За словами правозахисника, генеральні директори «Залізниць Донбасу» зменшувати собі заробітну плату не збиралися, тому почалися планові скорочення зарплати працівників.

«Зараз їх переводять на триденку, потім на дводенку. Частину спеціальностей викликають на 2-3 години роботи. Зарплата стає все менше і менше. Це призводить до масових незадоволень. У них є профспілки залізничників, навіть якісь листи вони писали. Але в окупації протест заборонений, у них там воєнний стан. Відповідно немає демократії й замість страйків люди просто їдуть працювати в РФ», — розповідає Лисянський.

Люди масово виїжджають

З 2006 року в РФ діє програма переселення «Соотечественники». З 2012 року для українців вона продовжена безстроково. Основна мета даної програми — поповнення РФ трудовими ресурсами.  

За даними «Східної правозахисної групи», на 2021 рік визначені такі райони:  

• Забайкальський край
• Камчатський край
• Республіка Бурятія
• Амурський край
• Хабаровський край
• Іркутська і Магаданська область
• Сахалінська область

Учасник програми повинен бути повнолітнім, володіти розмовною та письмовою російською мовою, мати кваліфікацію та досвід роботи по професії шахтар, металург, токар тощо.

Програма «переселенців співвітчизників» з України в Росію у 2021 році зобов'язує учасника, який прожив на території РФ менш як 2 роки та покинув країну, відшкодувати всі кошти, витрачені державою, на інтеграцію переселенця в суспільство на своїй території.

За інформацією джерел «Східної правозахисної групи», в підрозділах міграційної служби НЗФ «ЛНР» і «ДНР» за останні 2,5 року близько 900 тисяч жителів ОРДЛО скористалися цією програмою.

«Робочих рук в РФ не вистачає, а бідні робітники, які натомилися, намучилися, не отримували вчасно зарплату. Їх із задоволенням забирає російська залізниця», — пояснює Лисянський. 

До слова, з 2017 року управління Донецької залізниці, що знаходиться на підконтрольній території, базується в місті Лиман. Після введення торгової блокади структура оголосила про працевлаштування своїх співробітників з окупованої частини області. Багато залізничників переїхали жити та працювати на вільний Донбас.

Тепер окупаційній владі вільна роздача російських паспортів виходить боком. Місцеві жителі вже 7 років живуть як заручники ситуації та червоні книжечки з двоголовим орлом розглядають як порятунок. У пошуках кращого життя виїжджають представники різних вікових груп і різних професій. 

Зараз донецькі шахтарі працюють в Якутії. Тенденція не нова, але вже знайшла масовість. У 2016 році російська вуглевидобувна компанія «Колмар» прийняла на роботу 200 шахтарів з Донбасу. Зараз, через 5 років, ця кількість збільшилася в 10 разів. 

Як заявив голова «Колмару» на одному з російських економічних форумів, в промисловому холдингу було ухвалено рішення позбутися від вахтового методу. Для цього знайшли доступну робочу силу. Донбаським шахтарям допомогли з російськими паспортами та поселили в Нерюнгрі. Мова про 2000 гірників.

Самі шахтарі розцінюють це як шанс — намагаються зберегти свою посаду і перевезти з собою родину. 

Вулиці окупованих міст «прикрашають» такі оголошення про роботу в РФ. 

На тлі ситуації на місцях пропозиції виглядають цілком вигідно:

А хто «республіку» будуватиме?

Кадровий голод на непідконтрольних територіях відчувається у всіх сферах.

Катастрофічна нестача медиків, вчителів, будівельників і різноробочих. Це навіть визнали окупаційні адміністрації. Так звані чиновники в ефірах місцевих пропагандистських телеканалів закликають жителів не залишати окуповану територію.

Ось так званий «мер» Макіївки благає жінок не відпускати своїх чоловіків на заробітки в Росію: 

https://youtu.be/WLiHe2Hb4HI?t=841

Ніким не обраний «голова» Макіївки Сергій Голощапов заявляє про високі зарплати на місцевих підприємствах. Нібито можна спокійно заробити близько 20 000 рублів, це приблизно 7 400 гривень. 

Ось що пишуть місцеві жителі в обговореннях до цього відео:

Крім благань в телеефірах, бойовики почали діяти через тиск. 

Окупаційні адміністрації видали указ: батьки, що їдуть на заробітки, можуть залишити дітей на найближчих родичів (бабусь, дідусів і т.д.) тільки з дозволу так званого відділу у справах сім'ї. Потрібно подати прохання, вказати точні терміни та поважну причину. В іншому випадку дітей заберуть органи опіки. Чи вважатимуть бойовики виїзд на заробітки поважною причиною? Приводів для відмови може бути маса.

Також в соціальних мережах люди публікують фото оголошень про працевлаштування:

Як ми бачимо, найвища заробітна плата в трамвайному депо Донецька у коваля на молотах і пресах — від 6 600 рублів. Це близько 2 400 гривень, коли мінімальна зарплата в Україні на сьогодні — 6000 грн і з грудня буде підвищуватися. 

Тим часом на підконтрольній території ситуація із зарплатами в цій самій сфері така: 

Повертаючись до роботи на залізниці. Ми спеціально переглянули актуальні вакансії в різних містах України.

Пропозиції є, і наймінімальніша заробітна плата — 10 000 гривень. Наприклад, в тій же Донецькій області, в Покровську (колишній Красноармійськ) машиніст електровозу отримує від 19 до 35 тисяч гривень на місяць. 

Читайте також: Вибори без вибору: навіщо Кремлю голоси Донбасу