10 років з обстрілу мікрорайону "Східний" у Маріуполі: як росіяни брехали про трагедію

Російські пропагандисти проводили цілу кампанію дискредитації Збройних сил України. У 10 річницю трагедії Східний Варіант пригадує, як відбувся обстріл, та спростовує багаторічну брехню росіян.

«Син телефоном сказав: “Мам, тут жінка лежить без ніг”. І відключився»

На початку 2015 року на сході України йшли активні бойові дії. Попри Мінські угоди та перемовини з країною-агресоркою, терористи, підконтрольні росії, не припиняли атакувати українські позиції, наступали за «лінію розмежування» та порушували «режим тиші». У січні того року вся увага країни була прикута до Донецького аеропорту, який на той момент уже був вщент розбитий, однак українські захисники до останнього захищали його територію.

Бої йшли й за село Широкине, яке знаходиться за 10 км від Маріуполя в бік міста Новоазовськ. Село було стратегічним пунктом на шляху до Маріуполя, про захоплення якого терористи «днр» не переставали мріяти. Розуміючи значення приазовського міста, навколо нього  українські захисники сформували оборонні пункти, організували блокпости. Їх майже постійно обстрілювали терористи «днр», тож канонада та звуки обстрілів невдовзі стали звичною буденністю для маріупольців.

Субота 24 січня 2015 року мала бути звичайним вихідним днем. Однак стався один із наймасовіших терактів на сході України до початку повномасштабного вторгнення росії.

Того ранку очільниця Координаційного центру патріотичних сил «Новий Маріуполь» Марія Подибайло разом із волонтеркою Валерією Гармаш уже була у їхньому штабі у центрі міста. Організація була заснована у квітні 2014 року, коли на сході почалися перші заворушення проросійських бойовиків. Волонтери «Нового Маріуполя» активно включилися в роботу та допомагали українським захисникам: збирали теплі речі, медикаменти, їжу, припаси, відвозили все на блокпости, підтримували поранених у шпиталях, вивозили постраждалих із зони бойових дій, проводили в місті масові патріотичні акції на підтримку Збройних сил.

Того ранку Марія та Валерія почули вже звичні звуки обстрілів. Перші думки були, що це, як завжди, прилетіло за околиці міста. Ніхто не міг подумати, що терористи наважаться обстріляти цивільні райони. У Марії задзвонив телефон. Це був її 17-річний син Данило, якого вона якраз чекала у штабі. Родина проживала на мікрорайоні «Східний» у Лівобережному районі міста. Звідти Данило мусив приїхати до Центрального району до штабу «Нового Маріуполя».

Піднявши слухавку, Данило повідомив мамі, що їхній мікрорайон обстріляли. На місцях прильотів почалися пожежі, навколо були поранені та загиблі, у багатоквартирних та приватних будинках вибиті вікна та дахи.

«Перші думки були: “Та не може бути. Може розігрує, або проспав”. Ми не могли ще уявити, що вдарили саме по території міста. Данило сказав, що “Східний” обстріляли, потрапили в місцевий Київський ринок. Він якраз йшов повз нього й усе бачив на власні очі. А потім сказав: “Мам, тут жінка лежить без ніг”. І відключився. Це була перша в його житті поранена людина, ця жінка, якій він побіг надавати допомогу», — пригадує Марія Подибайло.

Син Марії, Данило Подибайло, після початку повномасштабного вторгнення росії та виїзду з блокадного Маріуполя долучився до Збройних сил України. Брав участь у захисті Київщини, звільненні Харківщини, тримав оборону Бахмута. Свій останній бій український захисник прийняв біля села Кліщіївка. Данило Подибайло загинув 1 червня 2023 року. За заслуги його нагороджено державною нагородою «Герой України».

***

Терористи так званої «донецької народної республіки» в суботу 24 січня 2015 року обстріляли мікрорайон «Східний» у Маріуполі. Понад 120 осколково-фугасних реактивних снарядів «Граду» впали на житлові будинки та вулиці, якими в той час йшли люди. Перший обстріл того дня прийшовся на ранок 9:15 — час, коли мешканці йшли до магазину або на Київський ринок за покупками. Повторні хвилі обстрілів були о 13:02 та 13:21 по околицях міста. Загинуло 29 людей, понад 90 було поранено.

«За 40 хвилин після обстрілу наші волонтери вже були на місці та надавали допомогу»

Почувши від сина, що стався обстріл жилого мікрорайону, що є загиблі та поранені, Марія разом із волонтерами «Нового Маріуполя» одразу ж почали мобілізовувати всі сили. Чи не першою справою кинули клич допомоги всім маріупольцям: «у кого є автівки, рушайте на “Східний” та допомагайте виїхати тим, хто не може цього зробити власними силами».

Волонтерів поділили на групи: хтось поїхав скуповувати будівельну плівку, хтось — медикаменти. Тоді видався напрочуд холодний січень, було очевидно, що постраждале житло необхідно «законсервувати» на перший час. У якийсь момент, пригадує Марія Подибайло, будівельна плівка стала найдорожчим матеріалом у місті. Під вечір того дня її вже неможливо було знайти в місцевих магазинах. Тоді волонтери почали їздити на закупівлі до Запоріжжя.

Уже за 40 хвилин після ранкового обстрілу волонтери «Нового Маріуполя» були на «Східному» та надавали допомогу. Марія Подибайло пригадує, що перші хвилини після приїзду були важкими. Вона знала кожну вуличку, кожний будинок та магазин на рідному мікрорайоні. Тут зростали її діти, ходили до школи, тут вони родиною гуляли по вечорах. Але в той момент ці спогади перервала холодна реальність: дірки в будинках від влучань снарядів, розбиті вікна та дахи, пожежі на місцях прильотів, згорілі автівки, асфальт, вкритий склом та кров’ю, та найстрашніше — поранені та вбиті люди.

Волонтери розбили намети біля місцевої церкви, яка дивом не постраждала. Сюди звозили усю допомогу та організували видачу необхідних речей: теплі ковдри, одяг, будівельну плівку. Поруч влаштували польову кухню: людей поїли гарячим чаєм, давали воду та канапки, надавали першу медичну допомогу.

Поліціянти та рятувальники відвозили поранених до лікарень, забирали тіла загиблих. Учасники Самооборони Маріуполя долучилися до патрулювання району, щоб уникнути грабежів та мародерства.

«Це був приклад величезного єднання людей, небайдужості, сміливості. Тому що обстріли повторювалися в той день, і це було небезпечно, і страшно, бо не знали, куди воно летить. У такі моменти людей охоплює паніка, починається хаос, з’являються мародери. Тому Самооборона Маріуполя разом з іншими організаціями почали патрулювання. Хлопці виконували подвійну задачу: розбили район на квадрати й патрулювали, а також забезпечували плівкою постраждалих і допомагали їм забивати розбиті вікна. Дівчата роз’їхалися в госпіталі, допомагали медичним працівникам», — розповідає Марія Подибайло.

Громадський активіст Максим Бородін у той день приїхав на «Східний» ближче до вечора. Разом з іншими волонтерами він збирав інформацію, що потрібно людям для екстреної допомоги.

«Ввечері світла майже не було на вулицях “Східного”. Це виглядало, як закинута частина міста. Але завдяки патрулюванням мародерства не було. Першого вечора ми побули там десь пів години, подивилися, що потрібно на завтра, спланували роздачу допомогу та почали готуватися до наступного дня», — пригадує Максим Бородін.

У неділю Максим та інші волонтери, у тому числі з «Нового Маріуполя», повернулися на «Східний», щоби продовжувати долати наслідки теракту. Комунальні служби вже прибирали вулиці, а люди знали, де організовано отримати допомогу.

«Наступного дня наші волонтери вже із самого ранку приїхали на “Східний”, у тому числі багато чоловіків з інструментами, які зголосилися допомагати забивати вікна та дірки. Хтось ходив до людей, записував, що їм потрібно, скільки людей тут проживає, які в них проблеми, щоби потім направити туди людей. Ми розуміли, що в найкоротші часи ніхто не зможе встановити вікна, тому треба їх закрити. Люди тоді дуже обʼєдналися: хтось прибирав у хатах та на вулицях, хтось забивав вікна, хтось щось ремонтував, хтось взагалі просто приходив перевірити стареньких людей та їхній стан», — ділиться спогадами волонтерка «Нового Маріуполя» Валерія Гармаш.

Водночас поруч набирав обертів ще один ворог — дезінформація.

«Хвости снарядів чітко показували в бік тимчасово окупованих росією територій»

Уже в перші години після обстрілу 24 січня волонтери стикнулися з дезінформацією, яка зі швидкістю світла поширювалася серед маріупольців. Терористи так званої «днр» та проросійськи налаштовані мешканці міста почали поширювати чутки, що «Східний» обстріляли українські військові.

«Були дивні випадки. Один чоловік, який підійшов до волонтерів та отримав будівельну плівку, відійшов у бік, а потім закричав до нас: “А ми все одно знаємо, що це ви, хохли, нас обстріляли”. Звичайно, що це викликало злість. Ми тобі допомагаємо, а ти нас звинувачуєш», — пригадує Марія Подибайло.

Подібні теорії від постраждалих людей чув і Максим Бородін, коли збирав інформацію про руйнування:

«Російська пропаганда почала масово поширюватися містом. Казали, що це нібито стріляли українці зі Старого Криму, потім казали, що з Виноградного. Хтось казав, що “бачив, як летіли ракети”. Однак фізично це побачити неможливо, як воно летить і з якої сторони. Коли стало зрозуміло, що це набуває просто фантастичних масштабів, і багато людей, на жаль, починали вірити, я вирішив задокументувати місця прильотів і зафіксувати, звідки воно дійсно прилетіло».

Максим Бородін повторно їздив по місцях влучань та фотографував воронки, які залишилися від снарядів. Для певності та доказовості використовував компас, вбудований у смартфон, щоб чітко показати напрям, звідки летіли «гради» — зі сходу, тобто зі сторони росії та тимчасово окупованих територій Донеччини. Результати власного розслідування та аналізу Максим публікував на онлайн-ресурсах та в місцевих ЗМІ. Бо хотів, щоб якомога більше людей дізналися правду та не піддавалися російській пропаганді.

Спостерігачі ОБСЄ у звіті також підтвердили, що обстріл Маріуполя вівся з північно-східного напрямку.

«Спостерігачі СММ провели аналіз воронки, попередня оцінка якого показала, що удари були завдані ракетами “Град” і “Ураган”. Згідно з аналізом зони попадання снаряда, ракети “Град” були випущені з північно-східного напрямку, з району села Октябр (19 км на північний схід від Олімпійської вулиці), а ракети “Ураган” — зі східного напрямку, з району села Заїченко (15 км на схід від вулиці Олімпійської), обидва населені пункти контролюються “донецькою народною республікою”».

В якості «підтвердження», що обстріл вели українські військові, російські пропагандисти висували факт, що за годину до нього на «Східному» вимкнули світло, воду та опалення. Та як стало відомо пізніше, під час ще більш ранніх обстрілів того дня у Павлопільському районі, о 8 ранку, були перебиті високовольтні лінії, які забезпечували мікрорайон. Через це призупинили роботу котелень та помп. Саме тому того ранку не було світла, води та опалення.  

Проросійські терористи ж після обстрілу цивільного мікрорайону вдалися до стандартної для них схеми. Напередодні обстрілу «Східного» та одразу ж після нього так званий очільник так званої «днр» заявив про початок наступу на Маріуполь. Обстріл околиць міста мав стати його «гучним» початком. Однак дізнавшись про кількість цивільних жертв та масштаби трагедії, терорист відмовився від своїх слів і повідомив, що «ніякого наступу не планувалося і немає».

Коригувальником обстрілу «Східного» виявився один із його мешканців — маріуполець Валерій Кірсанов. Його затримали на наступний день після теракту. Під час слідства він зізнався, що співпрацював із військовими рф. У 2018 році Приморський районний суд Маріуполя визнав Кірсанова винним та засудив до 9 років позбавлення волі. Наступного року він вийшов на волю через так званий «закон Савченко». Під час блокади Маріуполя у 2022 році Валерій Кірсанов загинув від обстрілів російської армії.

У день обстрілу прокуратура Донецької області кваліфікувала його як теракт. Під час досудового розслідування заочно повідомлено про підозру в його організації 8 громадянам росії та 4 громадянам України, зокрема Максиму Власову, Олександру Грунчєву, Грайру Єгіазаряну, Сергію Лісаю, Олександру Муратову, Олександру Цаплюку, Сергію Юрченку, Степану Ярощуку, Сергію Пономаренку, Артему Ступаку, Олександру Мельнику та Олександру Євтодію. Наразі досудове розслідування в провадженні зупинено у звʼязку з розшуком підозрюваних, повідомили «Східному Варіанту» в Донецькій обласній прокуратурі.

***

Якщо залишаються сумніви, хто обстріляв Маріуполь, варто подивитися, як російські окупанти реагують на цю трагедію. У червні 2015 року на мікрорайоні «Східний» встановили памʼятний знак загиблим під час обстрілу 24 січня 2015 року. Після окупації у 2022 році росіяни цей знак прибрали.

Так само прибрали й стінопис «Мілана», який виднівся в центрі міста та був присвячений дівчинці, яка постраждала від обстрілів «Східного». У грудні 2022 року одну з найвпізнаваніших картинок міста зафарбували. Виникає питання, навіщо росіяни знищують памʼятні знаки обстрілу, до якого нібито непричетні?

До початку повномасштабного вторгнення росії обстріл мікрорайону «Східний» був однією з найбільших трагедій Маріуполя. На жаль, ніхто з мешканців не знав, що їх очікує надалі.У цей день згадуємо тих, хто загинув під час обстрілу «Східного».

Пам’ятаймо всіх, хто загинув від військової агресії російської федерації.

***