Український Нью-Йорк. Чи повернуть німецькому поселенню на Донеччині колишнє ім'я

Про те, що в Донецькій області колись був свій Нью-Йорк мало хто знає. Походження цієї назви покрито таємницею і зараз в сучасному селищі Новгородське мало що нагадує про історію з іноземним корінням. Але місцеві жителі хочуть це змінити.

Новгородське знаходиться недалеко від лінії фронту поряд з містом Торецьк. Тут живе трохи більше ніж 10 тисяч осіб, є своє «містотворче» підприємство — фенольний завод і залізнична станція. В іншому воно мало чим відрізняється від інших невеликих населених пунктів Донецького регіону. Однак Новгородське має свою унікальну історію, пов'язану з переселенням сюди німців.

Про минуле та сьогодення селища ми поговорили з секретаркою Новгородської селищної ради Тетяною Красько.

Німецька історія Нью-Йорка

За її словами, Катерина II почала запрошувати на територію сучасної України німців, які отримували відповідні пільги, щоб вкоренитися. Спочатку вони селилися в центрі України, а потім почали розселятися тут на сході.

На місці сучасного Новгородського була одна з найбільших колоній німців-менонітів — Нью-Йорк. Чесно кажучи, ніхто точно зараз не знає, чому саме «Нью-Йорк». Але є мінімум дві легенди про це. Обидві пов'язані все з тими ж німцями.

Перша версія свідчить: в одного з власників першого підприємства в місті — парового млина — німця, на прізвище Унгерн була подорож до США. В цей час там був промисловий і економічний підйом: освоювалися нові західні райони, на сході велося будівництво фабрик і заводів.

Перебуваючи в повному захваті від побаченого, Унгерн повернувся до себе, в німецьку колонію менонітів. Це було невеличке селище, де проживало всього до 100 робітників, які працювали на млиновому виробництві та прилеглих майстернях. У нього ще не було офіційної назви, лише в деяких документах воно згадується як селище Заводське. І Унгер виніс пропозицію про іменування німецького поселення Нью-Йорком.

За іншою версією, таку назву запропонував промисловець, власник машинобудівного заводу Яків Нібур, який був одружений з американкою. Перша дружина Якова Нібура померла, і під час однієї зі своїх подорожей Європою Яків познайомився з американкою Мері, яка надалі стала його другою дружиною.

Сам Нібур був майже на 20 років старше своєї нової дружини, а Мері, бувши дуже красивою, звичайно, нудьгувала за своєю батьківщиною — Америкою. Одного разу, на її день народження, в 1891 році, Яків Нібур приніс підписану губернатором грамоту. У ній було написано, що заводське селище Якова Нібура з цього дня матиме назву «Нью-Йорк». Це був його подарунок дружині, який їй припав дуже до вподоби. Мері було приємно, що тепер на її новій батьківщині, був «шматочок» старої.

«Але обидві ці легенди не цілком правдоподібні. Оскільки й Унгер, і Нібур жили в другій половині 19-го століття, а назву Нью-Йорк наші краєзнавці знайшли на мапах вже початку 1800-х років. Ми вважаємо, що селище отримало свою назву ще в 18 столітті від своїх засновників, які переїхали в ці краї на запрошення Катерини II», — пояснює Тетяна Красько.

Хто такі меноніти та чим вони займалися?

Колись за часів правління Катерини II виникла проблема освоєння нових земель, до числа яких входить сучасна Донецька область. Тому на постійне проживання сюди були запрошені переселенці, які отримували гарну винагороду.

Територіально вони були зібрані з безлічі країн Європи: Німеччина, Болгарія, Польща, Італія та інші. Серед них велика частина — це німці з менонітським віросповіданням. Меноніт тоді — це закрита громада, і за релігійною і за національною ознакою. Серед них вважалося — чим більше дітей, тим більше Бог прихильний до вірян, тому було нормальним, коли в родині було 10 дітей і більше.

Крім того, меноніти через свою віру відмовлялися служити в армії, тому охоче пристали на пропозицію Катерини переселитися, оскільки одним із привілеїв було непритягнення їх до військ.
На території нинішньої Донецької області селище Нью-Йорк було найбільшою менонітською колонією. Тут активно розвивалася як промисловість, так і сільське господарство. Практично всі вулиці донецького Нью-Йорка були вимощені тротуарною цеглою, були свої заводи, школи.

Як не дивно, Нью-Йорком селище Новгородське проіснувало не один десяток років і при СРСР. Селище мало свою історичну назву до 1951 року. Потім, на хвилі холодної війни, його перейменували в Новгородське.

З Новгородського знову в Нью-Йорк?

Сьогодні про старий Нью-Йорку в селищі нагадують лише нечисленні старовинні будівлі та назви комерційних об'єктів.

Водночас місцева громада активно розвиває туристичний напрямок в місті останні кілька років.

Ініціативою селищної ради відновили одну з будівель, що може стати візитною карткою Новгородського. Колишній кооперативний магазин, побудований німцем Тіссеном на початку 20-го століття, що пустував останні роки, може стати місцевим культурним центром.

«У нас прифронтове селище і через те, що занадто близько бойові дії суспільне життя тут, звичайно, помітно притишилося, — розповідає Тетяна Красько, — Але ми не сумуємо. Ось вирішили опрацьовувати туристичний напрямок. Адже у нас є, що і розповісти, і показати в цьому сенсі. Через наш благодійний фонд викупили історичну будівлю — колишній кооперативний магазин. Хочемо зробити тут своєрідний хаб, де могли б збиратися громадські організації, проходити культурні заходи. Виграли грант по лінії ООН, з його допомогою робимо зараз тут ремонт».

Історія будівлі досить цікава, як і все, що пов'язано з промисловим розвитком Донецького краю.

Побудований на початку 20-го століття магазин став центром селища, що розвивалося. Тут знаходилися такі відділи як: ювелірна і годинникова майстерня, кредитно-ломбардна контора, невеликий готель і тризальний книжковий магазин, в якому вівся продаж книг, що поставляються безпосередньо з усієї Європи. У магазині був представлений багатющий вибір наукової, загальної, довідкової, духовної та художньої літератури.

Останнім часом будівля занепадала, оскільки власник нічого не робив в цьому напрямку. Зараз же історичний об'єкт Новгородського можна вважати врятованим.

У 2016 році в селищі провели перші громадські слухання, на яких було прийнято звернення до Верховної Ради з проханням про повернення селищу історичної назви. Рішення громади тоді підтримала і селищна рада.

«Так, дійсно, з'явилася така ідея. Все це в тему все тієї ж туристичної програми, адже це так незвично мати свій Нью-Йорк. Та й в цілому було б непогано повернути селищу історичну назву», — говорить Тетяна Красько. — «Спочатку ми хотіли зробити це в рамках декомунізації, але обладміністрація не схвалила, адже назва Новгородське не несе в собі ніякої комуністичної пропаганди.

Трохи переробивши концепцію вирішили піти по лінії відновлення історичної справедливості. Зі свого боку ми оформили всі необхідні документи, вони пройшли всі інстанції та зараз знаходяться на розгляді у Верховній Раді. Але, треба сказати, там поки ніхто цим питанням займатися не поспішає», — з жалем додає секретарка селищної ради.

Також ініціатори перейменування побоюються і того, як на цьому процесі позначиться децентралізація. Адже тепер Новгородське влилося у підпорядкування Торецької громади. А там, за словами Тетяни Красько, до ідеї повернути селищу стару назву ставляться без захвату, вважають, що це не так важливо.

Тому про те, коли в Україні знову з'явиться свій Нью-Йорк говорити поки рано.

«За» і «проти» перейменування. Позиція місцевих жителів

2019 року в Новгородському відбувся мітинг, де кілька десятків людей зібралися для того, щоб висловитися проти перейменування. Організатором виступила рада ветеранів фенольного заводу.

За словами секретарки селищної ради Тетяни Красько, на мітинг прийшли здебільшого літні жителі, пенсіонери. До того ж виявилося, що переважна більшість з них ті, хто переїхав до Новгородського з інших міст приблизно у 1970-і роки для роботи на фенольному заводі.

«Вони всі, переважно, не місцеві, тому їм не близька давня історія селища. До того ж через вік люди консервативні і їм просто нічого не хотілося змінювати», — вважає Тетяна.

На той же мітинг тоді зібралася і молодь, яка висловилася за перейменування. Оскільки повернути історичну назву «Нью-Йорк» вони вважають справедливим і виправданим.