ПДЧ у НАТО: що це значить для України та чим допоможе Донбасу

У червні поточного року в Брюсселі лідери НАТО провели щорічний саміт, за підсумками якого був зроблений ряд заяв. Одна з них безпосередньо стосується України та перспективи її членства в Альянсі: пункт 69 фінального комюніке підтверджує рішення Бухарестського саміту 2008 року, і стверджує, що Україна стане членом НАТО. Головним механізмом реалізації цього пункту названий так званий План дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО. 

Про те, що таке ПДЧ, навіщо він потрібен Україні та чи позначиться це на Донбасі — розбираємося в цій статті.

У чому суть ПДЧ?

ПДЧ — це процедура, розроблена в 1999 році, щоб допомогти країнам, що бажають вступити до НАТО, підготуватися до самого вступу. 

Суть ПДЧ полягає в тому, що країні-кандидату пропонується самостійно скласти список завдань, які необхідно виконати для підготовки до членства в НАТО. 

Такі завдання діляться на 5 категорій: політичні та економічні питання, оборонні/військові питання, питання ресурсів, питання безпеки, і юридичні питання. 

У кожній з 5 категорій країна, яка отримала ПДЧ, формує щорічну програму, в яку включаються конкретні цілі та механізми їх реалізації. Ця програма стає основою для відстеження прогресу країни-кандидата з боку НАТО. 

Щорічно НАТО готує звіт для країни-кандидата, в якому оцінює її прогрес і дає поради щодо нових цілей і їх реалізації. Водночас НАТО не може вимагати від країни-кандидата виконання певного переліку умов — тільки країна-кандидат має право вирішувати, які саме реформи та зобов'язання вона бере на себе в рамках реалізації ПДЧ. 

Усі ці кроки необхідні для того, щоб упевнитися, що в кожній з 5 категорій завдань країна-кандидат зможе виконати зобов'язання члена НАТО. Наприклад, до цього переліку входить встановлення цивільного контролю над збройними силами, можливість виділити достатню кількість ресурсів для участі в тих чи інших операціях під егідою НАТО та багато іншого. 

Гарантія або проста декларація?

Важливо уточнити: ПДЧ не є гарантією того, що країна-кандидат стане членом НАТО, як і не встановлює часових рамок на ухвалення рішення про членство. 

У кожному окремому випадку члени НАТО самостійно вирішують, коли запросити країну-кандидата до переговорів про вступ до Альянсу. На цей час 7 держав приєдналися до НАТО через отримання ПДЧ і подальше запрошення до членства в Альянсі, і кожній з них знадобилася різна кількість часу на це. 

Наприклад, Чорногорія отримала ПДЧ у 2009 році та стала повноцінним членом НАТО у 2017, тоді як Північна Македонія отримала ПДЧ ще в 1999, а стала членом НАТО — тільки у 2020 році. Наразі єдиною державою, що має ПДЧ в НАТО, є Боснія і Герцеговина. Країна має цей статус з 2010 року. 

Сам по собі ПДЧ лише допомагає країні підготуватися до членства в НАТО, однак скільки часу займе цей шлях — і чи зможе країна взагалі пройти його, — залежить від самої країни-кандидата. 

Навіщо Україні ПДЧ?

На даному етапі, Україна має статус партнера з розширеними можливостями — лише 5 інших держав у світі (Австралія, Грузія, Йорданія, Швеція, Фінляндія) мають такий статус. 

З 2014 року НАТО і держави-члени надають Україні підтримку в конфлікті на сході України на дипломатичному рівні. Крім цього, з 2016 року НАТО надає Комплексний пакет допомоги для України. Він включає допомогу в реформі логістики та стандартизації військ, кібербезпеки, навчанні та реабілітації військового персоналу, і багато іншого. 

Крім того, НАТО допомагає Україні в гуманітарному розмінуванні на сході країни, утилізації застарілих вибухонебезпечних боєприпасів і допомагає Україні протидіяти використанню саморобних вибухових пристроїв. 

Попри те, що План дій щодо членства не дає нам ніяких гарантій, участь у ньому дасть можливість Україні проводити та імплементувати необхідні реформи за підтримки партнерів. 

Цілком ймовірно, що шлях України в НАТО займе певний час, але ПДЧ стане реальним підтвердженням того, що Україна може і хоче проводити реальні реформи, і чіткий шлях до цієї мети вже намічений. 

7 з 8 держав, що коли-небудь отримали цей статус, вже стали членами НАТО; 8-я країна з ПДЧ, Боснія і Герцеговина, має цей статус з 2010 і все ще проводить необхідні реформи. 

За допомогою щорічних звітів Альянс консультує країну з питань проведення необхідних реформ. У військовій сфері, наприклад, це означає застосування стандартів і процедур, що існують в НАТО. Однак реформи, що проводяться в рамках ПДЧ, точно не обмежуються лише оборонною сферою. Наприклад, ключовим питанням у переговорах з Боснією і Герцеговиною залишається реєстрація військових об'єктів нерухомості з їхньою подальшою передачею в розпорядження держави.

У випадку з Україною, досить імовірно, що в рамках ПДЧ на Україну чекатиме проведення цілого ряду антикорупційних реформ. Усе це зрештою допоможе посилити обороноздатність держави, більш ефективно управляти армією, адже реформи проводяться для того, щоб Україна стала демократичною, стабільною, заснованою на верховенстві права країною. 

Поки що Україна не отримала ПДЧ в НАТО — міністр оборони України Андрій Таран заявив, що ми розраховуємо отримати його в поточному році. Якщо це дійсно станеться, то попереду на нас чекають роки, а то й десятки років роботи над впровадженням реформ. Проте, надання ПДЧ — вкрай важлива подія, що має як символічне, так і практичне значення для України. 

Автор: Данило Герасимов

Читайте також:

Ядерна зброя, ЄС і багато грошей: 7 міфів про НАТО, в які вірять на Донбасі

Стандарти НАТО в українських реаліях: що це означає для військових та цивільних

Медична реабілітація військових. До чого треба прагнути Україні та навіщо нам підтримка НАТО