Дмитрий Журавлев
Диджиталізація і культурний центр: як зміниться Слов'янський краєзнавчий музей
У Слов'янського краєзнавчого музею з'явилася нова керівниця. Євгенія Калугіна вірить в його перезавантаження. І тепер музей повинен стати історичним, культурним та освітнім центром. «Східний Варіант» дізнався про стратегію і плани його розвитку
Перш ніж стати директоркою, Євгенія була хранителькою фондів музею. Загалом пропрацювала сімнадцять років в стінах головного сховища міської історії.
«Протягомвсього цього часу — це моє третє повернення в музей. Другий раз я повернулася, коли почалися розкопки Торської фортеці (2006 рік, — ред.). І третій раз
У 2016 році Євгенія координувала проєкт «Музей відкрито на ремонт», ініціювала збір грошей на реставрацію скіфського меча — унікальної історичної пам'ятки V століття до н.е.
Бере участь в розкопках і ексгумації останків воїнів, загиблих у Другій світовій і в нинішній російсько-українській війні, проводить тренування для дітей з тайського боксу.
Але музей — великий шматок її життя, який не відпускає і «болить».
Тепер з'явилася можливість щось змінити. Втілити своє бачення того, як повинен працювати музей міської історії.
«Сьогодні хочу вдихнути нове дихання в таку інституцію як музей. Я людина не марнославна. І я вважаю, що одна людина не може зробити таку величезну роботу, як трансформація музею», — ділиться Євгенія. — «Тому я зібрала команду. Професіоналів, які також небайдужі до свого міста. Які знають, що наша земля має унікальну історію. І ми хочемо її розповісти. Розповісти не тільки самим містянам і гостям нашого міста, а і як можна більшій кількості людей, які ми були і якими ми є».
Комунальні складності культури
Слов'янський краєзнавчий музей відкрив свої двері для відвідувачів у 1974 році. Скоро святкуватиме своє п'ятдесятиріччя. На сьогодні фонд музею — це близько тридцяти тисяч предметів, тринадцять залів. Працюють в музеї одинадцять співробітників, включаючи директора. Велика частина з них люди пенсійного віку.
Як розповідає Євгенія, за всі роки роботи музею, в ньому не проводилося ніяких глобальних змін.
Звичайно, перші кроки трансформації музею почнуться не з заміни експозиції або відновлення колективу. Найперше, як каже Євгенія, — це розв’язання найпростіших побутових проблем.
«Будівля музею — це купецький будинок, який побудовано в кінці 19 століття. Офіційних ремонтів музею за всі роки не проводилось. Ми на сьогодні маємо аварійну будівлю, в якій навіть немає санвузла. Немає приміщення, де співробітники могли б приймати їжу. Погана вентиляція, проблема з покрівлею та електропроводкою. Я вже не кажу про інклюзію, безбар'єрність», — пояснює Євгенія.
Також складна ситуація з опаленням. Воно включається, як і у всіх комунальних установах, із загальним початком опалювального сезону. Але музей потребує своєї власної кліматичної системи.
Це важливо не стільки для людей, як для експонатів. Вони повинні зберігатися в спеціальних умовах, включаючи певну температуру. Є експонати, яким понад 2500 років.
«Приїжджі, які хоч трохи цікавляться історією і відвідують музеї, йдуть вражені, оскільки у нас незвичайна колекція. Всі предмети, які у нас в музеї, вони безпосередньо пов'язані з нашою місцевістю. І жоден предмет не був куплений. Все було подаровано ентузіастами, власниками-містянами, які з тієї чи іншої причини вирішили з ними розлучитися», — розповідає нова директорка музею.
У тренді реформ
Основна проблема краєзнавчих музеїв пострадянського простору — це консерватизм. Постійні та тимчасові виставки досі проводяться за шаблонами тих років і давно вже втратили свою актуальність. І, як наслідок, інтерес більшості звичайних людей.
Та й співробітники існують у своєму замкненому світі й далеко не завжди орієнтовані на сучасні тенденції та на відвідувачів загалом. Особливо в наші дні, коли світ знаходиться на глобальному карантині та не завжди є можливість елементарно проводити екскурсії оффлайн. Це все, на думку Євгенії, потрібно поступово змінювати. До того ж в період державних реформ музей повинен прагнути бути в тренді. Наприклад, просуватися у сфері диджиталізації.
«Нам потрібна більша присутність в соціальних мережах. Потрібно робити більше відеоматеріалів. Видавати більше публікацій. Один з пріоритетних напрямків — це диджиталізація музею. Люди зараз дуже багато часу проводять в мережах, і це потрібно враховувати. Є ідея зробити відеогід музеєм, віртуальні тури. Але це все поступово. Крок за кроком», — розповідає Євгенія.
Іншими словами, потрібно збільшувати присутність музею за стінами самої будівлі.
Водночас необхідно робити сам музей сучасним.Таким, щоб він був комфортним для відвідування і зручним для сприйняття історії. І перш за все впорядкувати те, що зберігають музейні фонди.
«Зараз у нас першочергове завдання — залучити фахівців для оцінки нашої колекції. Тому що цього ніколи не проводилося і ми просто не знаємо, наскільки цінні ті чи інші експонати. Багато експонатів вирвані з контексту. Немає загальної тканини експозиції. У фондах маса інформації, яка лежить мертвим вантажем. Вона не оброблена, ніколи не видавалася».
Краєзнавчий музей — це розвиток багатьох напрямків
Краєзнавчий музей — це місце, де потрібно комплексно показувати історичні пласти, через які проходила територія, де сьогодні знаходиться Слов'янськ.
«Це давня і сучасна історія, період Другої світової війни та інші. Військова тема. Я вважаю, що зараз нам потрібно залучати до співпраці громадські організації, які професійно займаються вивченням цього періоду. На жаль, на сьогодні в музеї немає такого фахівця, який міг би розкрити тему воєн загалом досить глибоко. Мова йде про всі війни, які проходили на нашій території», — пояснює Євгенія. — «Ми плануємо залучати до співпраці місцевих жителів, які можуть розповісти свої сімейні історії, спогади про війну, репресії, Голодомор».
Загалом нова керівниця Слов'янського краєзнавчого музею хоче зробити заклад Центром історико-культурної спадщини, де будуть проводитися круглі столи, лекції, тематичні вечори, громадські обговорення історичних тем. Для цього планується залучати громадські організації та окремих ентузіастів, готових поділитися своїми напрацюваннями у сфері історії рідного краю.
«Я планую приблизно через три тижні провести круглий стіл, де презентую стратегію розвитку музею на рік. Тоді ми зрозуміємо, хто йде з нами. Хто чим нам зможе допомогти. Чи є можливість у влади міста приділити цьому увагу. Якщо немає, тоді будемо домовлятися, щоб хоча б не заважали нам розвиватися», — завершує Євгенія нашу розмову.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
4103
