"Спільнота Відновлення": як мешканка Волновахи заснувала організацію, яка виготовляє вироби для ЗСУ й об’єднує переселенок

“Спільнота Відновлення” — засноване Східним Варіантом ком'юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до “Спільноти Відновлення” та  підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

“У 2022 році, як і у 2014, я чекала на повернення додому, але цього разу вже не повернулася”

Вікторія Самійленко родом із міста Волноваха, що на Донеччині. У місті вона проживала до початку повномасштабного вторгнення.

Жінка розповіла, що жила декілька днів у гуртожитку в Новоселівці. Вона чекала на звістку від родичів, що залишилися в Волновасі. З 27 лютого вже не було зв’язку із містом. 

“Мій сусід заряджав телефон від акумулятора автомобіля, тому я змогла йому додзвонитися. Він повідомив, що мого будинку більше немає. Був авіаудар, й все зруйновано. Розповів, що не знає, де мої родичі. Тому що взагалі не може вийти на вулицю, навіть пройти 200 метрів — це небезпечно”, — поділилася Вікторія.

Проте ближче до 1 березня 2022 року сім’я Вікторії вийшла на зв’язок. Їм вдалося виїхати до сусіднього села. І вже після 5 березня вони всі разом виїхали до Дніпра, а 8 березня були у Вінниці. У Вікторії із 2014 року у місті проживає син із сім’єю, тому родині було до кого поїхати. 

Громадська організація “Скриня ідей та дій”

“Я приїхала у Вінницю, й спробувала зайнятися громадською діяльністю. Тому що до повномасштабного вторгнення була співзасновницею громадської організації. Брала участь в фестивалі “З країни в Україну” із  БФ “Слов'янське серце”. Розуміла, що потрібно застосовувати свої навички та досвід, й допомагати людям, які переїхали. Моя адаптація була більш лагідною, тому, що мій син жив у Вінниці, й зміг мене прийняти. Але у багатьох ситуація була складнішою, тому я шукала можливості допомагати ВПО”, — пригадала Вікторія.  

Засновниця “Скрині ідей та дій” розповіла, що пропонувала свою допомогу місцевим організаціям, але вони не дуже довіряли стороннім. Тому жінка вирішила відвідувати різні заходи для ВПО. Вони стосувалися психології, майстеркласів із рукоділля тощо. На цих подіях Вікторія познайомилася із переселенцями та переселенками із Волновахи, після чого створила спільний онлайн чат.

“І одного разу мій чоловік попросив зв’язати йому шкарпетки. А я не вмію робити щось руками, проте гарно організую людей. В той момент була на психологічному заході для ВПО. І дивлюся, а жінки зовсім сумні сидять, ніби без надії в очах. Тому запропонувала їм робити щось корисне разом! Декілька людей погодилися!” — розповіла Вікторія. 

Зі слів жінки, вона швидко згадала місцеву бібліотеку, яка надавала простір для арттерапії для ВПО. Звернулася до них, й отримала можливість працювати з ініціативною групою. Також розмістила оголошення у фейсбук групі “Білий Список Вінниця”. Запропонувала приносити непотрібні нитки або вовняний одяг в бібліотеку. І це спрацювало: привезли речі, які люди віддавали на гуманітарну допомогу, але їх не брали переселенці через наявність плям або дірок. Жінки почали їх розпускати, й в’язати шкарпетки для воїнів ЗСУ.

Окрім шкарпеток, також плетуть килимки для військових та нашоломники. Тому що не всі речі, що їм передавали, годилися для шкарпеток. Були занадто яскраві або із малюнками. І так назбирався надлишок. Жінки знайшли вихід — плести килимки “як у бабусі”. Вікторія розповіла, що це також корисно для військових. Ці килимки можна постелити на каремат або в машину, щоб було тепліше. 

Вікторія пояснила, що перший час вироби вони відправляли її чоловіку та його бригаді. Але згодом вона познайомилася із жінкою, яка виготовляє обіди для військових. І зараз організація разом із нею передає свої вироби. 

Ініціативна група почала працювати із жовтня 2022 року. А як громадська організація “Скриня ідей та дій” була офіційно зареєстрована 16 серпня 2023 року.

“Жінки ходили весь рік, не пропускаючи. Зустрічалися в читальній залі бібліотеки та в’язали шкарпетки. Навіть коли була тривога, ми ходили разом в укриття, й теж щось розпускали, в’язали, спілкувалися!” — пригадала засновниця. 

Вікторія розповіла, що згодом їм дозволили збиратися та в’язати в кафе. Спочатку в організації були тільки переселенки, проте ініціативна група почала організовувати публічні події, й стали долучатися місцеві.

Вікторія розповіла, що побачила допис у фейсбуці від організації “Крим SOS”. Вони шукали ініціативні групи, які утворилися після повномасштабного вторгнення. Наразі мета цієї організації допомагати ВПО. Вікторія відгукнулася на запит, і регіональна менеджерка організації запросила на співбесіду.

Після розмови, “Крим SOS” запропонувала взяти “опіку” над ініціативною групою, й допомагати фінансово та експертно. Таким чином Вікторія отримала можливість проводити заходи для переселенців й переселенок. Наприклад, “Крим SOS” виділяє регулярно кошти на чаювання, щоб підтримувати ресурс жінок під час в’язання. Також проходять різноманітні заходи, такі як майстер-класи із виготовлення ляльок мотанок та оберегів.

Вікторія розповіла, що в організацію залучені жінки середнього та старшого віку: 

“До нас постійно приїздить жінка 74 років із Херсона. І вона не вміє в’язати, але дуже хоче допомогти. Кожен раз їде спеціально до нас 1 годину, щоб спілкуватися й бути потрібною. Вона нарізає смужечки для виробів. І дуже задоволена тим, що є корисною. Жінки, із якими ми працюємо, більше не підуть на роботу. У багатьох із них немає рідних. І вони дуже щасливі, що знайшли одна одну. Вже як сестри”. 

Зі  слів засновниці організації, вони не тільки допомагають ЗСУ, а ще й підтримують власні ресурси спілкуванням та обміном інформації.

“Жінки діляться, де взяти гуманітарну допомогу та до якого краще лікаря звернутися. Наприклад, в стоматології була акція з безкоштовного протезування для ВПО похилого віку. І одна із наших майстринь сходила, а слідом всі інші змогли розв’язати свої проблеми”, — розповіла подробиці роботи організації. 

Вікторія додала, що жінки насилають у спільну групу у вайбері цікаву та корисну інформацію. Наприклад, про лікарні, концерти в філармонії або екскурсії. 

“Я зрозуміла, що жінки можуть не тільки в’язати та допомагати цим ЗСУ, а й розв'язувати власні проблеми. Наприклад, я познайомилася із лікаркою інфекціоністкою, й запросила її до нас. І в процесі живої розмови, вони змогли почути відповіді на питання, що їх турбували. Також до нас приходила юристка. І поки дівчата різали смужечки або в’язали, вона їм відповіла на питання. Наприклад, як документи правильно оформити або поновити. Жінки від цього стають менш тривожні”, — зазначила засновниця організації.

Вікторія розповіла, що згодом їй зателефонували із “Крим SOS” й запропонували не тільки підтримку, а й створити цілий проєкт. Вікторія одразу погодилася, й написала проєкт “Пишаюся, що я українка”. Його основна мета — це адаптація переселенок в місцеву громаду.

“Жінки, що відвідували наші події, мали власні будинки та родини. Але через повномасштабне вторгнення все втратили. І вони не розуміють, чому в їхньому поважному віці це сталося, та як далі із цим жити”, — поділилася засновниця організації.  

Для того, щоб допомогти жінкам адаптуватися в новому місті, громадська організація проводила багато різноманітних заходів. Наприклад, кінопокази історичних фільмів, поетичні вечори та фольклорні події. 

“Я знайшла жінок, які із Донеччини переїхали у Вінницю область. І ми разом організували дуже гарний фольклорний захід. На ньому були присутні не тільки переселенки, а й багато місцевих. Загалом близько 40 людей. Ми співали старовинні народні пісні, які гурт сам збирав ще понад 20 років тому. Намагалися повернутися до своїх коренів…” — розповіла Вікторія. 

Засновниця “Скрині ідей та дій” розповіла, що проєкт  “Пишаюся, що я українка” завершений. Проте їхні заняття продовжуються. Жінки збираються разом на майстеркласи, поспілкуватися та виготовити вироби для ЗСУ. 

“Ми продовжуємо працювати на ентузіазмі жінок. Малюємо кавою,  займаємося арттерапією та, звісно, в’яжемо. Кожна із нас ділиться своїм досвідом, й ми наповнюємо одна одну на безкоштовних засадах. Попри те, чи є у нас проєкт, ми продовжуємо працювати”, — наголосила Вікторія.

Зі слів Вікторії, утворилася дружня команда. Вони разом вивчають проєктний менеджмент та стратегічне планування. 

А нещодавно громадську організацію “Скриня ідей та дій” запросили у спільний простір “Місто в місті” у Вінниці. Це дає можливість мати власне приміщення та регулярно там зустрічатися командою. Вікторія наголосила, що громадська організація існує всього третій місяць. Проте ініціативна група, яка існує понад рік, змогла себе гарно зарекомендувати та отримати довіру серед місцевих. 

“Дуже важливо бути корисним або корисною. Направити свою злість на ворога в допомогу іншим. Так, ми втратили все, але ми не стоїмо на місці! Ми живимо! Деякі із дівчат живуть в гуртожитку, але у них є сили на те, щоб допомагати іншим. І це є сила нашої громадської організації”, — резюмувала Вікторія. 

Як долучитися до в’язання нашоломників та килимків?

Якщо бажаєте долучитися до в’язання нашоломників та килимків для військових, слідкуйте за анонсами зустрічей в Instagram громадської організації “Скриня ідей та дій”. На сторінці кожен тиждень виходить розклад подій, а в’язання традиційно проходить щовівторка.

***