Переселенці не лише у житті, а й на сцені: як маріупольський театр "Conception" виступає у Києві та розповідає про війну

Коли Східний Варіант завітав до театру “Conception”, то потрапив на репетицію пʼєси “Життя переселенське”, прем’єра якої відбулася на початку березня.

До цього в акторів та акторок була “оперативка” разом з режисером Олексієм Анатолійовичем Гнатюком. Разом обговорювали плани на майбутнє.

Пізніше акторка Катерина Салієва розкаже, на обговоренні вирішили відроджувати пʼєси довоєнних часів, хоч це й буде складно через брак матеріальної та технічної підтримки.

Свою діяльність театр відновив у травні 2022 року, коли актори змогли зібратися у Києві. Та вже за цей час встигли представити глядачам пʼєси  “Обличчя кольору війна”, “Тримаємось разом”, “Рентген усміхнених сердець”, “Як Святий Миколай свято врятував” та “Життя переселенське”. 

Незалежний театр авторської пʼєси 

Театр “Conception” почав працювати у Маріуполі з 2019-го року. Спочатку це була студія з акторської майстерності та сценічного мовлення, де вихованці паралельно брали участь у репетиціях та виступах авторських п’єс режисера Олексія Гнатюка.

На один з кастингів до театру у 2020-му році  прийшла маріупольчанка Катерина Салієва, адже завжди мріяла про театр та вступ до театрального вишу. 

“Я пройшла кастинг, була дуже рада. Одні з моїх перших вистав – це пʼєса “Страхи у стилі ню”. Я грала дочку, яку покинула мати. Це психологічна драма, потрібно було показати емоції людини, яку залишила мати, як вона зустріла її потім”, – пригадує Катерина Салієва.

Дебютною виставою театру у Маріуполі була “Рентген усміхнених сердець”. Тут розповідається про кохання, зраду та творчу кризу. Пізніше її будуть показувати вже у Києві, вона стане першою з довоєнного часу, яку театр покаже на новому місці.

Театр давав кожному шанс розкрити свій талант та творче самовизначення. Так сталося у директора театру “Conception” Олександра Пихтіна. 

“Я працював на заводі, але мені там було нудно. І я почав знімати ТікТоки. Думав, ну побалуюся, а потім, коли буду стареньким, посміюся з себе самого. А мене помітив режисер Олексій Анатолійович, запропонував прийти на кастинг. Спочатку два місяці я ходив на заняття з акторської майстерності, а потім мене ввели у виставу “Рентген усміхнених сердець””, – пригадує Олександр Пихтін. 

Олександр каже, театр заманив з першого погляду: 

“Як ступив за поріг, там була червона доріжка. Вона вела до сцени. Усе нагадувало казку. А там… Чорний кабінет, світло, дим. Усе просякнуто творчою енергетикою”. 

У Маріуполі театр “Conception” постійно радував глядачів новими п’єсами, брав участь у культурних подіях міста, долучався до фестивалів. Та все змінилося з початком повномасштабного вторгнення. 

Діяльність театру довелось відновлювати з нуля 

Актори та акторки театру “Conception” пережили жахи війни та блокаду у Маріуполі, але не поклали рук та майже одразу почали відновлювати свою роботу. Режисер Олексій Гнатюк почав збирати всіх у Києві. Дехто був у столиці, але не знав, що тут відновлюється театр, дехто повернувся з-за кордону або приїхав з інших міст України. Ідея відродити діяльність театру надихнула усіх.

Працювати в евакуації завжди важко, особливо, коли втратив усе, що мав. Театр “Conception” майже з нуля відновлював свою роботу, по крихтах збираючи необхідне. Хтось подарував театральні маски, хтось приніс сценічний реквізит, але матеріального та технічного забезпечення все одно не вистачає.

Зараз театр не має власної сцени. Премʼєри та покази проходять усюди, де вийде домовитись – у бібліотеці, театрі на Подолі, у київському академічному театрі ляльок. Та навіть так пʼєси збирають значну кількість глядачів, серед яких маріупольці, кияни, переселенці з інших регіонів. Актори розповідають, часто буває, коли після вистави глядачі зі сльозами на очах підходять дякувати за висвітлення правдивої картини  реалій війни.

Не дивлячись на труднощі, актори та акторки продовжують репетирувати кожного тижня задля нових вистав. Мріють про власну сцену та можливу допомогу від партнерів або спонсорів.  Фактично, театр “Conception” сьогодні – єдиний культурний заклад Маріуполя, який зміг відновити діяльність у майже повному складі на новому місці.

Першою виставою у Києві була “Обличчя кольору війна”, прем’єра відбулась у липні. Це не просто п’єса, це – згадка про пережите під час блокади, розповідає актор та відомий фотограф з Маріуполя Євген Сосновський.

“У цій п’єсі кожен грає сам себе, ми зберегли свої імена: Катруся грає Катрусю, я – Євгена, Дмитро – Дмитра. У Маріуполі не було зв’язку, ми не могли зв’язатися з нашими родичами. Тому записували відеозвернення, сподівались, що побачать рідні. Це ми показали на сцені – у кожного актора та акторки був свій монолог. І цим монологом ми звертаємось, намагаємось передати все, що у нас всередині. Це все з життя, у мене був схожий момент у Маріуполі”, – розповідає Євген Сосновський.

Прем’єра крайньої вистави – “Життя переселенське” – відбулась на початку березня. Це продовження подій, які показувались у виставі “Обличчя кольору війна”, тільки тепер про виїзд маріупольців з блокадного міста, перетин блокпостів та подальшу долю. 

Минулого року була представлена поетична вистава “Тримаємось разом”, яка створена за віршами сучасних українських письменників Петра Маги та Сергія Жадана. З довоєнного репертуару була відновлена поки що п’єса  “Рентген усміхнених сердець”, але у найближчих планах почати готувати ще одну – “Страхи у стилі ню”. 

***

Коли Східний Варіант вже завершував зустріч з акторами та акторками, на репетиції почалося невеличке, але тепле свято до пройдешнього 27 березня Дня театру. Режисеру Олексію Гнатюку подарували тортик та подякували за внесок у розвиток театрального мистецтва.

Тож попри руйнування приазовського Маріуполя, його культура продовжує розвиватись. Зокрема, завдяки роботі театру  “Conception”. І хто знає, можливо зовсім скоро театр покаже свої п’єси у деокупованому та відродженому місті. 

Якщо ви хочете допомогти або звʼязатися з театром, можете скористатися їхньою групою у Facebook.