"Відчуття, наче щойно вижив": у Маріуполі покажуть документальний фільм про війну

Стрічка зібрана з відеоматеріалів, які знімали військові на Донбасі. Над фільмом працювали п’ять років. 

«Східний варіант» поговорив з режисером про головний меседж кінофільму та про моменти, які його найбільше вразили.

Відео з фронту

Кінооб’єднання Babylon’13 утворилося під час Майдану в листопаді 2013 року. Робота саме над «War Note» почалася, коли режисер Роман Любий звернув увагу на папку, у якій були зібрані особисті записи солдат.

«Мене вразило, наскільки це самостійна річ. Я спочатку робив музичне відео, але вже через кілька днів мені здалось, що там значно більше матеріалу, ніж на кліп. Ми змонтували відео, виклали його у мережу і попросили надсилати нам ще подібні відео», — згадує Роман.

За п’ять років, доки Роман збирав матеріали, лише близько 10 людей звернулись на пошту. Особисто Роману подзвонив Олексій Болдирєв з позивним «Малиш» (загинув 9 грудня 2015 року, підірвавшись на вибуховому пристрої) і повідомив, що має багато відео з фронту і дуже хотів, щоб з них щось вийшло. Усе інше учасники Babylon’13 шукали самостійно.

Відеофрагменти у «War Note» зняті на камери телефонів, GoPro, фотокамери, планшети.

«Дехто з цих людей знімав спеціально. Євген Шевченко (боєць батальйону «Донбас») носив в себе на грудях GoPro. Він знімав цільними шматками та все скидував. Його друзі гинули та при цьому не було жодних свідчень і згадок про них. Він пояснював, що йому хотілося, щоб таку відеозгадку про них зробили», — пояснює Роман.

Дехто взагалі не думав знімати, але опинявся у таких ситуаціях, коли, як каже сам режисер, «неможливо було не знімати».

«Мене навіть сам цей феномен цікавить: люди в умовах, в яких їм би краще сховатись, голову закрити руками, а вони, чомусь, знімають, їм це важливіше. Це цікаво, відповіді досі в мене немає, чому цей парадокс відбувається», — говорить Роман.

Феномен побратимства

Загалом, нічого у фільмі не було зняте спеціально для нього. Усі кадри — це архівні відео, змонтовані в одну повнометражну кінострічку. Її тривалість — 72 хвилини.

Роман зазначає, що у фільмі є кадри, які б не варто було дивитись неповнолітнім.

«Я уникав шокуючого матеріалу. Безпосередньо в невикористаних фрагментах його набагато більше. Я цього свідомо уникав, тому що хотілося аудиторію розришити максимально. В принципі, все, що ми робили з цим матеріалом — це намагались розширити аудиторію, зробити матеріал актуальним і цікавим для якомога ширшої аудиторії», — зазначає режисер.

Не дивлячись на те, що фільм зібраний з різноманітних фрагментів, в ньому є своєрідний сюжет, але не в класичному розумінні. Фільм починається з того, як якийсь солдат їде в автобусі на війну.

«У “War Note” немає головного героя, це збірний образ, зітканий з усіх героїв, такий образ українського солдата. І цей абстрактний герой потрапляє на війну», — говорить Роман.

Фільм демонструє життя і побут військових, мирні моменти та обстріли, моменти радощів і горя. Окрім самих військових у фільмі є і цивільні, що залишилися жити у населених пунктах на лінії фронту.

За словами Романа, у фільмі багато вражаючих моментів: «Все побудовано насправді на цих моментах. Найчастіше ці моменти пов’язані з найгострішим питанням яке тільки може бути — це моменти, в яких люди дивом залишились живі або загинули. Цей фільм обігрує ці моменти, навколо них все крутиться. Мене вражало, як люди поводяться в цих обставинах якоїсь небезпеки для життя. А інше, що мене абсолютно вражає, це вже не моменти, а загалом фон і настрій. Цей феномен побратимства, як люди, вже перебуваючи весь час в цих умовах небезпеки, як вони спілкуються, жартують, їхні стосунки».

Особливе відчуття

Роман вперше матиме змогу поспілкуватись з глядачами особисто після показу. Він очікує від них особливої реакції.

«Мій викладач завжди казав, що треба задаватися питанням, про що фільм. Все будується навколо відповіді на це запитання. В мене не виходило відповісти, про що цей фільм. Тоді я поставив собі трохи інше запитання і все спрацювало. Я почав будувати запитання навколо ефекту, якого я хочу досягти. Я хочу, щоб глядач виходив із залу з відчуттям, наче він щойно вижив. Це дуже яскраве відчуття. В нашому звичайному повсякденному житті це можна порівняти з тим, як нас ледь не збила машина. Для тебе все трошки змінюється в цей момент. Коли це трапляється в військових умовах — і психіка, і на біологічному рівні ти змінюєшся після цього. Я трішки цього дорогоцінного відчуття хочу передати глядачу», — каже Роман.

У фільмі майже немає музичного супроводу, окрім музики що звучить в кадрі — грає з телефона на платівках у самих відео, і двох інструментальних версій композицій виконавиці Світлани Няньо та гурту «Лінія Маннергейму». Хоча Роман каже, що під час роботи над фільмом творча група фільму намагалися написати музичне оформлення до фільму, але не вдалося зробити нічого, що пасувало б відеоряду.

За словами режисера, з матеріалу, який був надісланий групі Babylon’13, можна зробити цілу серію фільмів, про що він та інші учасники вже зараз думають.

Роман вперше побуває в Маріуполі, хоча вже добре знайомий з місцевими пейзажами, оскільки раніше працював над документальним фільмом «10 секунд» про обстріл мікрорайону «Східний» у 2015 році.

Відкритий показ відбудеться 30 листопада о 18:00 у Платформі «ТЮ» за адресою вул. Митрополітська, 19. 

Вхід безкоштовний, кількість місць обмежена.
Показ фільму реалізується в рамках 17-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.