Каштанове пакування: як випускниця маріупольського ліцею придумала новий екологічний матеріал

Випускниця Маріупольського технічного ліцею, студентка Національного університету біоресурсів і природознавства України Аліса Сергєєва придумала екологічне і безпечне пакування з каштана.

«ВВ» дізнався, як її можна використовувати та наскільки вона надійна.

Як виникла ідея

«Моя вчителька біології, Світлана Анатоліївна, помітила, що діти, які грали в футбол каштанами у дворі ліцею, стерли собі черевики та шкарпетки. Ми вирішили перевірити, чи є там якісь міцні волокна і взагалі склад дізнатися. Ми перевірили, виявилося — дуже хороший, до 46 відсотків клейких речовин, що дуже допомагає, там дуже міцні волокна», — розповідає Аліса.

Основу пакувального матеріалу становить не сам каштан, а його навколоплідник — перероблена зелена шпичаста коробочка.

Ідея створювати міцні технічні матеріали з органічних матеріалів не нова. Наприклад, з цегли на основі природних матеріалів будують будівлі. Учителька біології в Маріупольському технічному ліцеї Світлана Шевченко розповідає, що при дослідженнях вони з Алісою звертали увагу саме на природні матеріали:

«Колись, щоб побудувати будинок, використовували саманну цеглу. Для виготовлення саману брали глину, солому, з часом різні “ноу-хау” вносилися. Можна використовувати лушпиння соняшнику і качани від кукурудзи — відходи рослинного походження. І ми подумали про те, чому б не використати ось ці навколоплідники», — говорить вчителька.

Два роки роботи

На основі своїх відкриттів Аліса написала наукову роботу для Малої академії наук (МАН). Над темою дівчина працювала два роки, проводила тести, аналізувала пропорції різних компонентів.

«Раніше ми додавали туди клей ПВА і силікатний клей. Потім ми повністю відійшли від цього. Як ми знаємо, ПВА-клей і при своєму виробництві, і при подальшому використанні не є екологічним. Тому тепер ми його не використовуємо. Зараз — тільки органічні добавки, які збільшують міцність. При тих 46 відсотках його власного клею, ми додаємо ще харчові добавки. Це абсолютно не дефіцитні продукти, ми їх також додаємо до своєї їжі», — пояснює Аліса.

Аліса разом з керівницею провели багато дослідів і згодом розробили цілий комплекс складів: які речовини потрібно додати та в яких пропорціях. Наприклад, органічні речовини проти цвілі.

«Це різні варіації вже досить відомих речовин. Всі їх використовують, вони звичайні, є у нас вдома. При цьому органічні. Я вкладаю в це поняття, що вони — екологічні. Вони ніяк не шкодять ні при виробництві, ні при розкладанні. Воно (пакування — ред.) повністю екологічне і повністю безпечне», — запевняє Аліса.

Щоб перетворити каштан на пакування, його навколоплідник подрібнюють на звичайній ручній м'ясорубці, додають необхідні компоненти та висушують. За словами Аліси, з 200 грамів перероблених навколоплідників можна зробити коробку розміром 15х10х7 сантиметрів.

Свій винахід Аліса тестувала в Приазовському державному технічному університеті на кафедрі матеріалознавства. Дослідним шляхом вдалося з'ясувати, що каштанове пакування з товщиною стінки 1,5 сантиметра витримує 7 кілограмів.

Пакування добре зберігається при стандартних погодних умовах, не має запаху і стійке до вигину. При деформації через час воно відновлює свою первинну форму. Головна перевага матеріалу в тому, що він виготовляється з екологічних матеріалів і розкладається протягом двох тижнів.

Розв'язати проблему сміття

Теоретично, з «каштанового матеріалу» можна виробляти різноманітні предмети: тарілки, піддони, але Аліса сконцентрована на використанні матеріалу як пакування для логістичних компаній.

Результати своєї наукової роботи Аліса представила на V Міжнародному конкурсі інноваційних винаходів iCAN в Канаді та отримала срібну медаль.

За словами Світлани Шевченко, Аліса завжди активно цікавилася екологічною тематикою і брала участь в різних міських конкурсах, що стосуються питань збереження навколишнього середовища.

«Я вважаю, що сміття зараз — це одна з основних проблем, через це виникають інші проблеми. Ми самі порушуємо роботу екосистеми. І це вже дає інші проблеми, з якими ми намагаємося боротися. Спочатку треба вирішити цю», — каже Аліса.