Тетяна Жук
"На роздуми була секунда": як двоє маріупольців врятували з пожежі десятки людей
Хлопці їхали до церкви, а в результаті самі стали ангелами-рятівниками
В полудень неділі в Приморському районі на п'ятому поверсі однієї з багатоповерхівок горів балкон. Люди всередині ще не підозрювали, яка небезпека їм загрожує. На щастя, саме в цей час поблизу виявилися два маріупольці — Артем і Микола.
«Східний варіант» розповідає історію хлопців, які врятували відразу кілька життів.
Вибили двері, щоб врятувати від задимлення
23-річний Микола та 25-річний Артем їхали на недільну службу до церкви, коли побачили як полум'я охопило балкон на п'ятому поверсі будинку. Вони попросили припаркувати машину і вибігли до будинку. Якраз в цей час на балконі третього поверху прямо під вогнем стояла жінка. Артем і Микола кричали їй, щоб вона йшла з дому, але жінка не розібрала їх слів.
«Ми бачили, як люди знімають на телефони відео, поки ми бігли туди. У нас на роздуми була секунда. Відразу подумали, що там може бути газова труба або ще що, раптом вибухне щось», — згадує недільний день Микола.
Саме в той момент, коли хлопці підбігли до будинку, з потрібного під'їзду виходила жінка, тож їм не довелося дзвонити в домофон і тарабанити у двері. Хлопці піднялися на потрібний поверх за кілька секунд. Вже на четвертому поверсі було сильне задимлення, дихати стало важко.
Коля згадує, що коли вони відкрили двері до квартири, де була пожежа, вогонь виривався вже в під'їзд. У квартирі знаходилася літня жінка, сама вона не могла рухатися після інсульту. Хлопці винесли її на руках на вулицю і знову повернулися до під'їзду, стукаючи в усі двері та попереджаючи людей про пожежу.
«Сусідка жінки, у якої була пожежа, стукала у двері та просила про допомогу. Вона запанікувала і не могла сама в задимленій квартирі відкрити двері. Ми разом вибили двері, вивели її з дому», — згадує Микола.
Після цього він разом з Артемом ще не раз повернувся в під'їзд, щоб перевірити, чи всіх вдалося врятувати.
«Ми самі не пожежники, нічого не знаємо про те, як потрібно робити. Просто боялися, що там ще хтось залишився у квартирі, полізли навпочіпки, обличчя закрили рукавом. Але там нікого, на щастя, не виявилося», — додає Микола.
На вулиці він віддав своє взуття босій жінці, щоб вона не замерзла. Син потерпілої подякував їм за допомогу і сказав, що навіть якби особисто застав пожежу, то не зміг би допомогти матері самостійно.
Поки невідомо, що послужило причиною пожежі. Загиблих немає, одну з літніх жінок, яку врятували Артем і Коля, госпіталізували медики. Про її стан зараз нічого невідомо. Прибулі на місце рятувальники та поліціянти подякували героям за самовіддачу навіть в небезпечній ситуації.
Прийняли правильне рішення
Маріупольський волонтер, капелан і пастор Альберт Хомяк, який виховує 15 прийомних дітей, також став очевидцем пожежі. Артема і Колю він знає давно — вони сусіди, а в церкві, куди їхали хлопці в неділю, Альберт — пастор.
«Коли вони бігли, це були ще перші хвилини події, поруч нікого не було. Потім до них ніхто не прийшов запитати, чи потрібна якась допомога або ще щось», — згадує Альберт Хомяк.
Він шкодує, що також не подумав в той момент про те, що людям може загрожувати небезпека.
«У ту секунду, коли потрібно було прийняти правильне рішення, я не зміг цього зробити. Я збентежений своїм вчинком, я думав сьогодні про це: я вчинив, як і всі інші — теж почав знімати на телефон. І мені зараз соромно. Адже там були секунди для того, щоб врятувати життя. А хлопці краще вчинили», — розповідає пастор.
Коля та Артем — прийомні діти Геннадія Мохненка, українського релігійного та громадського діяча, пастора «Церкви добрих змін», засновника центру дитячої реабілітації «Республіка Пілігрим». Вони також виховувалися в «Пілігримі».
Альберт, як співробітник центру дитячої реабілітації, пишається, що в «Пілігримі» дітей виховують небайдужими до чужих проблем і вони виростають відповідальними людьми.
«Молодь зараз часто лають, що вони сидять в інтернеті, не цікавляться тим, що відбувається навколо. Але ці хлопці — приклад того, що молодь не така», — зауважив Альберт Хомяк.
Анастасія — знайома Артема і Миколи, яка підвозила їх до церкви, розповідає, що дуже переживала за хлопців.
«Чесно кажучи, коли ми це побачили, рахунок йшов на хвилини, все у вогні й нікого немає. Я дуже переживала, тому що вогонь палав, а там газ, не знала, повернуться живими чи ні. Було страшно, але знаючи їх, я іншого не чекала. Я пишаюся ними», — каже дівчина.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
18
