Вдруге "переселенка": як Луганська бібліотека переїхала до Черкас та змінила формат роботи

Після евакуації до Старобільська весь книжковий фонд Луганської обласної бібліотеки залишився в Луганську. Починаючи з 2015 року працівникам  на новому місці  вдалося зібрати майже 12 тисяч книг. Однак набуті книжки знову опинилися в окупації. 

Потім була евакуація на Черкащину. Цього разу працівникам довелося змінити звичний  формат бібліотечної справи на неформальну освіту. Тепер тут можна взяти участь у безоплатних онлайн-курсах з української мови й медіаграмотності та відвідати музичні зустрічі.

Журналісти «Східного варіанту» поспілкувалися з директоркою бібліотеки Світланою Моісєєвою та діляться історією виживання книгозбірні.

Переїзд з Луганська став викликом для бібліотеки

Луганська ОУНБ переїхала до Старобільська після 2014 року. Тривалий час працівники не могли відновити роботу, був «рік простою», за словами Світлани Моісєєвої. 

Влада спочатку переводила на підконтрольну територію інші заклади культури, зокрема як театри. Бібліотеку переміщували вже в останню чергу. Розпочати роботу вдалося лише 2015 року. 

«Практично з нуля почали працювати в Старобільську. Наша бібліотека має статус методичного центру для всіх публічних бібліотек області. Це почало спонукати нас до роботи, тому що бібліотеки частини області підконтрольної Україні залишились без методичного супроводу» — згадує пані Світлана. 

Після евакуації команда працівників розділилася: дехто виїхав за межі області, інші — залишились в окупованому Луганську. Зі штату в 140 людей працювати в Старобільську залишилось лише четверо. Але згодом вдалося зібрати команду в понад 30 працівників.

«Нас було мало, але ми запросили молодь і у нас сформувалася потужна команда молодих людей, які за декілька років знову вивели бібліотеку в лідери в Україні. Ми не могли претендувати на потужну бібліотеку, як всі регіональні, але ми знайшли свою нішу. Робили всілякі експерименти з процесами обслуговування. Це був для нас політ можливостей», — розповідає директорка книгозбірні.

Книжковий фонд вдалося зібрати з нуля

Весь книжковий фонд, який формувався роками, повернути з Луганська не вдалося.  Нова старобільська команда збирала книги для бібліотеки за допомогою усіх можливих ресурсів.

Було багато небайдужих видавництв, авторів, фондів та звичайних читачів, які просто дарували книги.

«Це була наша родзинка, — говорить пані Світлана, — за ці роки ми зібрали майже 12 тисяч абсолютно нових українських книг”.

Майже всі нові книги, які видавалися, потрапляли до бібліотеки. Цьому посприяла активна робота працівників, які поширювали новий проєкт «Бібліотека з нуля. Бібліотека — переселенка». Директорка згадує:

«Ми інколи їздили на Львівський книжковий форум і мої дівчата мені завжди казали: «сходили ми на той форум, а в нас з цього ярмарку вже все є». Навіть в лютому у нас стояли ще не розпаковані книги від благодійного фонду Сергія Жадана. Ми їх навіть не встигли розібрати».

Книгозбірня стала «переселенкою» вдруге

За два дні до 24 лютого керівництво бібліотеки попередили, що треба бути готовими до вторгнення. Працівники зібрали всі важливі документи та вивезли із приміщення бібліотеки. Однак книги знову довелося залишити.

«Евакуацією книг ніхто не займався, і взагалі, це практично неможливо. Це не одна фура книг і ніхто не знав на той час, куди їх везти», — говорить Світлана Моісєєва.

Після повномасштабного вторгнення російські війська досить швидко зайшли до  Старобільська. Працівники бібліотеки не виходили на роботу і певний час лише приходили наглядати за приміщенням. Згодом це стало небезпечно.

Пані Світлана згадує, що їй в окупації довелося провести близько місяця і в кінці березня вдалося виїхати. Згодом вона почала кликати за собою своїх колег і допомагала їм в цьому. Дехто залишився в окупації або просто звільнився.

«Північ області захопили миттєво, й у нас не було можливості евакуюватися вільно. Тому ми виїхали за допомогою комерційного перевізника через Дніпро. Практично всі, хто залишився працювати в бібліотеці, вже виїхали з окупації. Зараз в Черкасах у нас працює 8 людей, а загалом — 21 бібліотекар. Дехто перебуває за кордоном, основний склад розкиданий по Україні», — розповідає директорка.

Мандрівна бібліотека зупинилась в Черкасах та продовжує роботу

Світлана Моісєєва після евакуації опинилася в Черкасах і саме сюди вдалося офіційно перемістити Луганську бібліотеку на тимчасових умовах, яка набула статус «мандрівної».

«У нас немає власного приміщення. Наше місце знаходження визначено на базі обласної бібліотеки для юнацтва імені В.Симоненка. Адреса спілкування з нами там. Під час однієї з нарад ми вирішили, що будемо першою мандрівною бібліотекою в Україні», — ділиться пані Світлана.

Зараз робота бібліотеки продовжується в дещо іншому форматі, а саме — онлайн. До цього була практика віддаленої роботи за умов карантину. Це спонукало працівників після евакуації тримати зв'язок з читачами хоча б віддалено. 

«Бібліотека — це не тільки книги, а й багато інформаційної роботи. Здебільшого це освітні заходи, що називаються неформальна освіта. Ми відновили уроки програмування для дітей, курси української мови, декілька разів провели навчання команд про роботу в інтернет-просторі. Це комплекс тренінгів про те як писати дописи в соцмережах, як правильно використовувати контент, щоб не порушувати авторські права», — розповідає директорка.

Також працівники бібліотеки проводять офлайн курси з української мови.

«Вони працюють переважно в центрах, які акумулюють переселенців навколо себе, —   говорить пані Світлана,  — в Дніпрі та у Сваляві». Така робота є авторською розробкою бібліотекарів. В планах директорки є проведення подібних заходів і в Черкасах. 

Оскільки зараз немає можливості надавати звичну послугу читання, то в бібліотеці можна подивитись відеоогляди книг в Телеграмі, Фейсбуці, Інстаграмі та на Ютуб-каналі.

Директорка зазначила, що для їхньої команди важливо хоча б раз на місяць збиратися разом з різних куточків України та проводити спільні заходи. Одним з яких була презентація в Черкасах.

Пересувний фонд допоможе відшукати своїх з Луганщини

Знову збирати книги для повноцінної роботи бібліотеки керівництво не наважуються, оскільки не має особистого приміщення і не визначений час перебування бібліотеки саме в Черкасах. Однак директорка не виключає, що буде невеликий пересувний фонд книжок, який допоможе контактувати з читачами особисто.

«Ми довго думали чи збирати знову книги, бо вже є гіркий досвід. І розуміємо, що на базі іншої бібліотеки ми це не можемо робити, бо це не коректно. Але є така ідея виносити книги до гуманітарних штабів для переселенців і записувати користувачів», —  говорить пані Світлана.

Наразі працівники бібліотеки вже почали збирати нову колекцію книг і одночасно налаштовують роботу з  гуманітарними хабами в цьому напрямку. Бібліотека радо прийме в дарунок книги від видавництв та авторів, але в обмеженій кількості.

«Нам потрібні зараз книги, але все ж таки більш сучасні та україномовні. Хочемо зібрати виключно якісну літературу, щоб це була невелика колекція. Нам буде цікаво і ми зможемо набрати нових читачів. Живе спілкування допоможе знайти своїх з Луганщини», — ділиться директорка. 

Одного ентузіазму замало — потрібна підтримка 

Найактуальнішим питанням для бібліотеки зараз є необхідність власного приміщення, щоб була можливість облаштувати повноцінні робочі місця для працівників.

«Немає приміщення де розміститися, і немає фінансування на те, щоб орендувати. Черкаський обласний Молодіжний ресурсний центр нам виділив кімнату, за що ми дуже вдячні, але всі ми там не можемо зібратися. Зараз я навіть нікого не запрошую працювати, бо не можу організувати робочі місця», — ділиться пані Світлана. 

Також працівники бібліотеки потребують робочої техніки. Дехто виїхав зі своїми гаджетами, але цього не вистачає для успішної роботи за словами директорки.

«Зібрати книжковий фонд без  грошей ми вміємо, а от  гаджети для роботи та приміщення — це дещо складніше питання», — сміється жінка.

Підтримати бібліотеку фінансово можна через ГО «Луганське обласне відділення Української бібліотечної асоціації». 

Потреби у волонтерській допомозі наразі немає, однак пані Світлана зазначила, що їх команда радо прийме всіх охочих, хто захоче долучитися до бібліотечної справи на волонтерських засадах.

***