"Дерев'яна казка": як на Луганщині народжуються дивовижні скульптури

Луганщина гарно знає добрі роботи скульптора, майстра по дереву з села Гречишкине Олександра Романенка. Дивлячись на них, ти немов повертаєшся в дитинство.

Про техніки, натхнення й те, як все починалося, він розповів «Східному варіанту».

 Секрети китайських майстрів

Потяг до мистецтва маленький Сашко відчув з дитинства. Ріс він у Сибірі, ​​недалеко від китайського кордону. Саме у китайських майстрів вчився багато чому. Особливо — роботі з деревом.

«Я любив спостерігати, як крутиться свердло, як стружка йде. І так у них майстерно виходило, рівненько. Захотілося повчитися. Уже в дитинстві дізнався, що дуже важлива хороша заточка інструменту, щоб чистота була», — згадує майстер.

Перші уроки різьблення отримав в шкільній студії. Але ще раніше пробував працювати з парафіном. У хлопчика була мрія — зробити фігуру балерини. Її й втілював у піддатливому матеріалі, який грів в руках, домагаючись красивих форм і ліній.

«Спершу парафін розтоплювали на водяній бані. Потрібно було довести до такої консистенції, щоб була пластика. Він був такий білий-білий. А щоб застиг, потрібно було трохи охолодити. Клімат-то сибірський — двері відкрив і легкий потік повітря охолоджує, а піч гріє. І все хотів я зробити балерину на точених ніжках. Вийшла вона, правда, спершу не така повітряна», — розповідає Олександр.

Пластика дерева в умілих руках 

Вже підлітком Олександр перебрався в Україну. У різний час захоплювався авіамоделюванням і електронікою. З кожним роком удосконалював свої навички та вміння.

Зараз любить працювати з благородним дубом і м'якою світлою липою. Дуже важливий і інструмент, який перетворює звичайну гілку або поліно на витвір мистецтва. Звичайно, і тут маса тонкощів.

«Завжди ніж під рукою був складаний. Завжди стамеска — без неї взагалі неможливо. Використовую пили радіальні та верстатні. Навіть бензопилу. Я нею роблю багато скульптур. Використовую різні шини, різні ланцюги. Від цього залежить і глибина і чистота різання. Ось, наприклад, голка у їжачка. Як її зробити? Це досягається пилкою. Тримаєш її під 45 градусів», — ділиться секретами майстер.

Хитрі байбаки та японські журавлі

Роботи майстра відрізняються досконалим володінням технікою різьблення і багатою фантазією. Більшу частину з них можна віднести до екземплярів високого мистецтва, назвати творчим авторським поєднанням народного, класичного і креативного мистецтва.

За 50 років плідної роботи його скульптури розлетілися Україною та світом. Є вони в музеях і приватних колекціях Голландії, Ізраїлю, Франції, Грузії, США, Австрії.

Саме півметрового байбака «пензля» Олександра у 2012 році влада Луганська подарували Львову. З байбаками (а це ж символ регіону) у скульптора окрема історія. Він їх дуже любить зображати, причому різних, кумедних і хитрих, з різними аксесуарами, часом парами, навіть у вигляді козаків. Їх уже зробив кілька сотень.

Саме тварини та рослини — справжня любов скульптора. Для нього вони є символічними. Наприклад, лелеки — хранителі сімей, соняшник — символ сонця і вічного життя. Якщо журавель — обов'язково японський.

«Мені відразу хотілося робити великого птаха. Багато сов, лелек. У нас тут живуть 13 видів сов, це дивно. Щоб скульптура птаха виходила масштабною, але легкою, потрібна спеціальна техніка. Кожну пір'їнку треба так пестити, так виділити, щоб вона виглядала такою шліфованою, чистою», — розповідає майстер.

Серед 3 тисяч робіт у майстра так і не з'явилося улюбленої. Для нього головне — оцінки глядачів.

«Зробиш їх, як все піде. Виставка сама за себе говорила — хороші роботи чи ні. Завжди стільки відвідувачів, стільки дітей. Свято. В одному Лисичанську збирали до 5 тисяч людей», —- згадує Олександр.

Про досягнення в цифрах

Незвичайний скульптор взяв участь більш ніж в 100 виставках, фестивалях, акціях.

Ось лише деякі з них:

- виставка декоративно-прикладного мистецтва «Луганщина окрилена моя» (Київ)

- фестиваль творчості «На крилах надії» (Київ)

- міжнародна виставка «Довкілля для України» (Київ)

- міжнародна виставка «Барвиста Україна»

- виставки у Верховній Раді та Національному художньому музеї

У 2015 році Олександру Івановичу надано звання Заслуженого майстра народної творчості України. Він також є членом Всеукраїнської організації «Союз організацій інвалідів України».

Зараз Олександр з дружиною Ольгою живе в прифронтовому Новоайдарському районі. У їхньому домі практично все зроблено руками майстра.

У його садибі також живуть багато дерев'яних персонажів — наприклад, 4-х метровий добрий дракон. І всі ці роки залишається незмінною мотивація — радувати своєю творчістю людей, допомагати їм хоча б трохи забути про труднощі й тяготи та здійснити подорож у світ уяви.