Александр Волков
Постійні обвалення та "небезпечна зона": як жителі Лисичанська виживають в аварійній оселі
Неприємний подарунок у новорічну ніч. У будинку 285 на проспекті генерала Потапенка вкотре обвалилася стеля.
У будинку досі живуть три родини, дві з них — з дітьми. Чому не їдуть і що думає міська влада — у матеріалі Східного варіанта.
13-й рік живемо з острахом
Будинок 285 по генерала Потапенка в Лисичанську визнаний аварійним з 2008 року, розповідає його жителька Катерина Туленцова.
"Ми всі стали на облік, в чергу на отримання житла, писали по всіх інстанціях. Відповідь одна — нічого не будується, квартир немає. Після того, як два роки тому повністю обвалилися 2 поверхи в правому крилі, людям, що жили там, дали ордери на квартири. Але вони виїхали тільки ось цієї осені. Бідні люди жили в одній кімнатці, ціла сім'я. Холодно, уже не можуть навіть грубку топити. Коли вони їхали, сказали, Катю, ну, ти ж теж ходи в міськвиконком, ти ж залишаєшся в цьому крилі, де йде обвалення. Я пішла, але мені знову сказали — немає нічого", — пояснює мешканка.
Неллі мешкає на другому поверсі цього будинку. Першого січня на своєму поверсі побачила шматок стелі.
"Обвал стався першого січня. Я вже пообіді вийшла з квартири. Я не знаю, коли стався він. Дуже страшно ходити. Я з малою дитиною. Це вже не вперше. Ось тут обвалилася стеля, теж поруч з нами. В сусідньому крилі взагалі все вщент розтрощено. Була комісія, всі двері позабивали. Наклеїли папірець "небезпечна зона", забили все цвяхами й все. Де я мешкаю з чоловіком та донькою, всі квартири порожні, і там теж вже діри в стелях", — жаліється Неллі.
“Страшно за дітей”
Донечці Неллі чотири рочки, дитині Катерини — 12. Жінки кажуть, найбільш переймаються саме за малечу.
"Моїй дитині 12 років. Ходить у дві школи. Художня, музикальна — щодня. По 33 рази бігає туди-сюди. Страшно дуже. Ми цими сходами щодня ходимо, а над нами діри в стелях. Я коли йду до виконкому, кажу, панове, наступного разу ви просто прийдете за мерцями. Якщо бодай щось станеться із моєю дитиною, я вас всіх засуджу. Я це кажу в очі. А вони стоять, посміхаються", — пояснює вона.
У правому крилі будинку по стороні, вікна якої виходять на проспект, вже немає нічого. Перекриття обвалилося разом із меблями, речами та, найголовніше, стелею. Зараз вся вода тече в будинок. Через це будинок гниє ще швидше.
"Кожного дня тут ходимо й бачимо, як воно все намокає. Над нами просто діри. А потім нові й нові обвали", — каже Неллі.
Не згодні далеко переїжджати
І Неллі, й Катерині пропонували інше житло, замість аварійного. Але жінки не згодні на ті умови, що їм пропонують, каже Неллі.
"Просто пропонують Привілля, Новодружеськ. Я тут працюю в місті, чоловік працює на шахті, дитина ходить в садок міський. Якщо кудись переїжджати, це все заново відновлювати. Також район заводу гумово-технічних виробів пропонують. Нас це не влаштовує", — говорить мешканка аварійного будинку.
"Пропонують або гуртожиток, або далеко від центру. Ми за всі ці роки звикли й до школи, й на роботу зручно ходити. А ви спробуйте з віддаленого району дістатися сюди. В Лисичанську дуже погано з транспортом. Ось і живемо так", — продовжує Катерина.
У місцевій ВЦА журналісту телефоном відповіла Тетяна Перепелиця начальниця відділу з обліку, розподілу, обміну та приватизації житла.
"Тим людям, які там проживали, три квартири ми дали, з 285 будинку, а дві сім'ї ще там залишаються проживати. Тому що їх не влаштовує. Там живе з сім'єю молодий чоловік, який ремонтує свою спадщину і буде переселятися, а друга сім'я теж відмовляється, їм потрібна квартира тільки в центрі міста", — пояснює чиновниця.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
665
