"Я можу побути тут собою". Як місцевий ЛГБТК+ центр став для маріупольських підлітків безпечним місцем

17 травня російська пропагандистка Ольга Скабєєва заявила, що Володимир Зеленський за порадою американського президента Джо Байдена направив на Донбас «колони українських гомосексуалістів».

Як «підтвердження» в ефірі показали відео, зроблене ЛГБТ-організацією KyivPride. У ньому містяться відеофрагменти з Київ Прайду і фотографії ЛГБТ-активістів з різних міст України. В пропагандистській телепередачі «засвітилися» і маріупольські активісти. А ведучі багатозначно зазначили: «Там же, на Донбасі, більше немає проблем ніяких».

«Східний варіант» вирішив дізнатися, які проблеми на сході України розв’язує ЛГБТ-активізм, навіщо в Маріуполі потрібен ком'юніті-центр equality EAST і чому там так любить збиратися місцева молодь.

«Загроза первинному інституту»

У прибудові до великого багатоповерхового будинку з червоної цегли на цокольному поверсі орендують приміщення відразу кілька різних компаній — друкарня, центр ортопедичних ліжок та ЛГБТК+ ком'юніті-центр equalityEAST.

Навряд чи перехожі знають, що в напівпідвальному приміщенні щодня збирається ЛГБТ-спільнота. На вході немає ніяких розпізнавальних знаків, крім ледь помітної наклейки «Маріуполь проти гомофобії, біфобії й трансфобії».

Співробітники ком'юніті-центру пояснюють: це не спроба втекти від агресивно налаштованих людей, просто вивіску потрібно узгодити з місцевим управлінням містобудування та архітектури, а це дуже довго і складно.

Коли у 2019 році центр тільки відкрився, на місцевому сайті петицій відразу ж зажадали його закриття.

На думку заявника, «поява подібних організацій веде до пропаганди ЛГБТ і несе загрозу первинному інституту — сім'ї». Але в міській раді відмовилися закривати центр, пославшись на норми закону, які забороняють місцевим органам впливати на діяльність суб'єктів господарювання.

У липні ком'юніті-центру виповниться два роки.

Потрібно прожити своє життя

Кирило Майстренко, Едик Молчанов і Інна Шумуртова — лише частина невеликої команди центру equalityEAST. Вони проводять для мене екскурсію по своєму офісу. Видно, що більшу частину робіт тут робили самостійно: фарбували стіни, малювали на них малюнки, розвішували гірлянди та плакати.

«Хотілося зробити свій внесок в безпечний простір для всіх, — каже регіональний координатор напрямку HealthLink Кирило Майстренко. — Я розумію, що це хороша можливість спробувати щось змінити. Не хочеться клонувати ті часи, коли люди всього цього боялися. Мені б хотілося, щоб люди з нового покоління або люди, які все-таки ще готові над собою десь попрацювати, могли проживати своє життя, а не те, яке від них вимагають соціальні норми».

Едуард і його партнер Андрій прийшли в ком'юніті-центр як волонтери, ще на зорі його появи. Вони допомагали робити ремонт, а потім вирішили, що хочуть залишитися тут працювати, щоб розвивати ЛГБТ-напрямок

«Для мене це місце — досі найкраще, що траплялося з моєю роботою», — зізнається Едик.

Їхня колега, координаторка ком'юніті-центру Інна Шумуртова, теж спочатку допомагала з ремонтом. Сюди вона потрапила після того, як дізналася про те, що близька їй людина мала гомосексуальну орієнтацію.

«Я зрозуміла, що буду останньою мерзотою, якщо викину цю людину зі свого життя через багато років спілкування і дружби. Мені самій було складно спершу це прийняти», — розповідає Інна.

Вона багато років пропрацювала вчителькою історії старших класів і часто бачила дітей з ЛГБТ-спільноти.

«Ці хлопці та дівчата не повинні страждати. Ці діти є, але вони невидимі. Вони нікому не потрібні — ні батькам, ні класному керівнику. Для однокласників це взагалі класний простір для булінгу, просто неоране поле», — каже Інна.

Ком'юніті розвивається

Насправді ЛГБТ-активізм — не головна мета ком'юніті-центру.

«Наша основна проєктна діяльність — тестування і виявлення ВІЛ-позитивних людей, надання соціального супроводу, постановка на диспансерний облік і подальший супровід», — розповідає Кирило Майстренко.

Його відкрили за підтримки міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров'я».

У центрі можна безплатно здати тест на ВІЛ, сифіліс та вірусні гепатити, взяти оральний тест для свого партнера та отримати психологічну та юридичну допомогу. Наприклад, якщо у людини виникають проблеми з роботою або освітою через її ВІЛ-позитивний статус, юрист підкаже, що робити.

Тут же проходять лекції про контрацепцію, важливість сексуальної згоди. Говорять і про правильне харчування, здоровий спосіб життя.

«Мене радує, що ком'юніті розвивається. Людина може прийти не тільки на захід. Тобі треба допомогти скласти резюме? Приходь, у нас є комп'ютер та інтернет. Ніде займатися і здати курсову? Приходь до нас. Проблеми з боргами по квартирі — окей, приходь. Ми бачимо, як тут утворюються пари, у людей є можливість познайомитися поза мережею. Стають актуальними питання не тільки сексу, але і стосунків», — розповідає Кирило.

Чим більше ти відкритий — тим менш цікавий

За час існування центру на нього або його співробітників не нападали. Але відвідувачам погрожували не раз. Часто противники ЛГБТ-руху погрожують не тільки фізичною розправою, а й аутингом — публічним розголошенням сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності людини без її згоди.

«Один з наших відвідувачів показав листування в соціальних мережах, де від нього вимагали гроші. Спочатку за мовчання пропонували 2,5 тисячі гривень, потім ціна стала знижуватися і дійшла до 300 гривень. В результаті шантажист опублікував інформацію у своїх пабліках, а потім видалив. Це було максимально смішно», — розповідає Едик.

За його словами, в той момент це «не прокотило», тому що батьки, колеги й друзі постраждалого знали про його орієнтацію. Закритим геям і лесбіянкам в такій ситуації доводиться набагато складніше.

«Буває, коли люди не обмежуються словами. Приходить людина з метою знайомства на зустріч, а там на неї чекає група сумнівних людей, які явно хочуть не просто поспілкуватися. І по-різному це закінчується. За останній рік в Україні було кілька дуже резонансних випадків, що показують, наскільки гомофобія деструктивна не тільки для ЛГБТ-спільноти, а для суспільства загалом. Тому що часто від цього страждають ті ж гетеросексуальні люди, які просто повз проходили. Наприклад, в Харкові під час Маршу рівності хлопцеві “прилетіло” тільки за те, що на ньому була футболка Pink Floyd зі світловим спектром», — пояснює Кирило.

«Ми повинні захищати інтереси України»

Едик вважає, що їхній ком'юніті-центр противники ЛГБТ-руху не чіпають, тому що поки що вони «не виходять на вулицю»: 

«Мені здається, що все це до пори до часу. До проведення першого прайду з нашою участю, наприклад. Як тільки ми вийдемо на вулицю і будемо боротися за свої права, звісно, до нас прийдуть і будуть намагатися у нас їх відібрати. Поки ми цього не робимо, ми нікому не цікаві».

Хоча, за словами Інни, вони не ховаються і «праві» прекрасно знають, де знаходиться ком'юніті-центр. У соціальних мережах написана його адреса і телефон.

Едик додає, що в Україні навіть політики можуть робити агресивні заяви, не кажучи вже про «правих».

«Ті ж київські депутати пропонують спалювати ЛГБТ-підлітків. Нещодавно один з них залишив коментар у Фейсбуці “в піч їх” під матеріалом “Громадського” про те, що ЛГБТ-підлітки страждають від булінгу і насильства в школі», — розповідає хлопець. Йдеться про ексдепутата Київської міськради Руслана Андрійка.

Соціальні мережі ком'юніті-центр веде українською мовою: «Ми вважаємо, що живучи в цій країні, ми повинні захищати інтереси саме цієї держави. Не подобається — до побачення. Це наша принципова позиція», — пояснює Інна.

Дівчині не подобається, коли противники ЛГБТ-руху пропонують відправляти геїв на фронт, адже деякі геї, лесбіянки, бі та трансгендери й так там воювали.

«У тому ж фільмі “Будьмо, гей! Діалоги про Гідність” це висвітлюється. Люди іноді думають, що ось гея фронт “виправить”. А він тільки що звідти повернувся. Або вона. Або вони», — додає Кирило.

І Кирило, і Інна, і Едик запевняють: попри те, що вони вибрали проукраїнську позицію, допомогу вони надають людям незалежно від політичних переконань.

«Ми в першу чергу займаємося правами людей», — каже Інна.

Простір, вільний від насильства

За час, поки ми спілкуємося, в центр приходять різні люди — підлітки й дорослі. Вони заварюють собі чай, сідають у крісло, спілкуються. Хтось включає ігрову консоль, хтось гортає книги й журнали, хтось робить замальовки в блокноті. Батьки деяких не знають, що вони тут.

«Мені подобається атмосфера та спілкування. Тут немає засудження за що завгодно. Не тільки за орієнтацію, а за будь-що взагалі. Місце, де я можу все висловити», — розповідає молодий хлопець.

Поруч з ним його дівчина, яка вперше прийшла сюди вчора.

«Для мене теж важливо спілкування з людьми, які тебе ніколи не засудять. Тому що я дуже довгий час стикалася з тим, що мене булили в школі. За фігуру, за те, що я була не така, як інші», — розповідає вона.

«Тут класні книги, класні тренінги, тут можеш побути самим собою і розслабитися. Навіть поспати, якщо втомився. Можна поспілкуватися з психологом відверто, якщо це потрібно. Я думаю про це сам, але поки страшно. Тут класна компанія», — розповідає інший парубок. 

Його батьки хоч і знають про центр, але поверхово знайомі з його діяльністю: мама позитивно ставиться до ЛГБТ, а батько — ні.

За словами Кирила, залежність підлітків від батьків — проблема молодого покоління. Відвідувачам центру все ще доводиться приймати всі ризики: що родичі дізнаються, що їх будуть лаяти та засуджувати.

Далеко не всі діти та підлітки-відвідувачі центру є частиною ЛГБТ-спільноти, але кожному з них потрібен безпечний простір, вільний від засудження і насильства, який вони не змогли знайти вдома або в школі. Тут, в ком'юніті-центрі equalityEAST, вони знайшли себе. Тут і є їхнє безпечне місце.

Читайте також: Як живуть ЛГБТ на Донбасі?