Що має стояти замість Леніна: "мозковий штурм" експертів щодо нових символів Донбасу

Ставити монументальні пам'ятники та інші композиції — це спадок тоталітарної імперської системи мислення. Тому не обов'язково будувати щось аналогічне пам'ятнику Леніну. Це може бути невелика міська скульптурна композиція мирної молодої сім'ї з дитиною на лавочці — як символ відродження звільненого українського Донецька після російської агресії та окупації. Треба рухатися вперед, у майбутнє! Це нейтральний символ без зайвого навантаження.
Хоча це ще може бути історичний пам'ятник козаку Кальміуської паланки, про який ми мріяли 30 років тому і навіть працювали над проєктом"

Я взагалі проти знесення пам'ятників-ідеологічних символів, до тих пір, поки масово існують носії цих ідеологій. Пам'ятники повинні “помирати” разом з ідеологіями, тоді вони не будуть причиною і приводом до суспільної напруги. Мало знести пам'ятник, — потрібно пояснити людям, чому той же Ленін або Жуков не гідні стояти на вулицях наших міст, якої шкоди вони заподіяли людям. І не просто пояснити, а переконати! Тоді люди будуть сприймати їх як злочинців, символи зла, а не символи “героїчного минулого”.
Якщо ж говорити про речі більш практичних, — як оформити ті постаменти, які вже залишилися без своїх пам'ятників, то я б встановлював на них фігури дитячих іграшок. Наприклад, Чебурашка, Каченя, або Рожевий слоник на постаменті Леніна, були б і повчанням потенційним тиранам, і психологічно розряджали б атмосферу, і могли б стати романтичними символами своїх міст"

Потрібен комплексний підхід. Колишній ансамбль нині як латки на старих штанах. І на історію зараз мало зважають. В цілому, те, чім слугує зараз місце з постаментом від статуї Леніна — доказ необхідності формування центру для молоді. Ну і відповідне місце могло б стати просто рівним.
І взагалі потрібно розвивати площі мікрорайонів. Формати площ вже давно змінилися на ярмаркові. І тут, скоріше, потрібна реорганізація простору в цілому, ніж заміна"

В цілому моя позиція така, що перероблювання пам'ятників — це не дуже гарна практика. Коли знімають Леніна, а замість нього ставлять пам'ятник героям АТО, або релігійним персонажам. Це нівелює нові пам'ятники, які з'являються замість Леніних, що підкреслює їх тимчасовий характер. Як неповага до тих же героїв АТО, якщо їх замість Леніна ставити. Це моя позиція щодо створення нових символів.
Я з 2015 року колекціоную документацію щодо того, що з'являється на місці Леніних. І один з кращих прикладів — в місті Курахове. Там просто залишився один постамент, але він був зроблений з такого рваного каменю. Сам монумент зняли, а цей постамент залишився. Він зараз виглядає як один з кращих зразків нефігуративної вуличної скульптури у світі. Це такий живий камінь, і він стоїть в центрі міста

Вихід простий: ставити пам'ятники людям — погана ідея, потрібно зробити там сучасний артоб'єкт. Щоб городяни знали, як виглядає сучасне мистецтво, і не соромилися показувати гостям міста.
А ще краще зухвалий експериментальний варіант, який сам собою стане туристичним магнітом. Зрозуміло, що він теж напевно буде спірним, але нехай краще люди сперечаються про культурні стилі, ніж про ідеології

У мене немає сентиментів щодо радянських пам'ятників, і місцеве населення спокійно “пережило” знесення пам'ятників Леніну в Україні. Ніяких соціальних потрясінь не було. Коли пам'ятник Леніну впав у Станиці, ніхто не вимагав його повернення на місце.

Лінія фронту — дуже чутлива, пережила справжнє потрясіння і продовжує переживати. Тут цілком можна і потрібно творити нові символи. Наприклад, вони можуть бути пов'язані з українськими захисниками, символи їх мужності. Але остаточно повинні вирішувати мешканці Станиці Луганській. Тільки одна умова: нехай це робиться з максимальним залученням місцевого активу, особливо молоді. Тоді не буде формуватися почуття відчуження і нав'язування

Оскільки пам'ятники комуністичним вождям зводили на центральних площах і в людних місцях, то буде дуже логічним зараз, коли їх демонтували, заповнити порожнечу громадським простором.

У Сватовому, наприклад, на місці головного пам'ятника Леніну зараз розбили “Парк Сонця”. Всі бюсти й пам'ятники радянського періоду зібрали недалеко від районного краєзнавчого музею. Згодом планують зробити імпровізовану виставку того періоду"

Я вважаю, що пам'ятникам, які ставили радянським діячам, місце в музеях. Не на площах і в скверах, але і не на звалищі.

А нові пам'ятники повинні бути впізнаваними та оригінальними. Як, наприклад, статуя півня в Лондоні. Де півень, а де Лондон? Але мер запропонував, жителі підтримали. Яскраво, незвично. У нас також має бути

Як сказав відомий український історик Тарас Чухліб, потрібно ставити пам'ятники українським видатним особистостям.

Був би логічний і актуальний Конрад Ґампер. Європеєць, який приніс друге дихання в історію розвитку Краматорська, і, завдяки якому, тут з'явилися основоположні й до теперішнього часу містотворчі галузі промисловості"

На мій погляд, 99% радянської архітектури та монументалізму — це низькоякісне ідеологічне штампування. Його метою була уніфікація підданих, виховання їх в дусі послуху. Іншої мети у них не було, художньої цінності вони не представляють. Немає сенсу зберігати цей мотлох.

Я б не хотів, щоб на це витрачалися мої податки. Дивімось вперед і шукаймо нові смисли.

А чому б нам якийсь час не подивитися на ці пусті площі, як на чистий аркуш? І не вирішити потім разом, що там буде стояти? І це не обов'язково повинен бути пам'ятник. Чому не клумба? Чому не фонтан? Чому не карусель?"

На мій погляд, кращий символ епохи декомунізації — це не нові герої, а самі порожні постаменти.

Іноді краще порожнеча і пауза, щоб у нас залишився час для рефлексії, осмислення і розуміння, що далі"