Дві сторони творчості: як художник зі Слов'янська здобув світову популярність та продовжує вчити дітей

Чому художник залишається звичайним учителем малювання, маючи можливість повністю присвятити себе творчості? Читайте в матеріалі.

Живопис, прищеплений з дитинства

З Володимиром Леонідовичем ми зустрілися в художній студії при школі №17 в Слов'янську, де він викладає малювання з початку 1990-хх.

Під час навчання була участь у виставках. Одна робота потрапила на виставку до Центрального виставкового залу «Манеж» в Москві.

Працює майстер у всіх жанрах: малюнок, живопис, графіка. Хоча вважає, що стиль і жанр не головне. Головне — енергетика художника. А якщо не виходить писати в якомусь певному жанрі, то завжди можна придумати свій.

Особистий творчий успіх

Про свої успіхи у творчості та, що важливо, комерційний бік питання Володимир ділиться неохоче. 

«У нас зараз звичайний художник бізнесу на творчості не побудує. У мене бувало різне. Бувало таке, що коли приходив додому з грошима від продажу картин, дружина говорила — ти що, банк пограбував? Але бувало і навпаки, словом, по-різному», — розповідає Володимир.

Найактивніший період, за спогадами художника, був на початку 1990-хх. Уже тоді художники зі Слов'янська торгували своїми роботами в Києві на Андріївському узвозі. І картини, говорить, розходилися як гарячі пиріжки.

«Тоді йшло багато. За кількістю проданих робіт, мені здається, у кожного киянина повинна бути моя картина», — жартує майстер.

Водночас розповідає історію про те, як з дружиною їздили в Італію. Там в одному містечку зайшли в бар — і Володимир очам не повірив. На стіні бару висіла його картина. Зі зворотного боку навіть зберігся паспорт твору з даними художника. 

«Отримали в подарунок від господаря бару дві пляшки вина», — згадує художник.

Також у творчому списку Володимира Трутка є роботи, куплені послом Кувейту, роботи, подаровані монастирю Святої Катерини в Єгипті (Синайська православна церква).

Школа або творчість

У школу № 17 Володимир Трутко потрапив за комсомольською путівкою, як художник-викладач. І залишився тут на довгі роки.

«Зараз немає жодного великої художньої установи в країні, де не працювали б мої випускники. І не тільки в Україні, з сусідніх країн постійно дзвонять хлопці та дівчата», — ділиться Володимир Леонідович.

Паралельно зі школою теж звичайно існують проєкти. Але і туди художник намагається залучати своїх учнів. 

«Київ, Харків, Донецьк до окупації. Бували виставки й за кордоном, в Польщі наприклад. У Донецьку раніше ми часто виставлялися. У різних салонах і галереях. Можна сказати, відчуваємо зараз брак цього напрямку», — розповідає художник.

Взагалі тема війни на сході України не просто торкнулася художника в плані виставок і співпраці з салонами. Але і вплинула на його творчість.

«У 2017 році виникла така ідея, намалювати щось на ящиках з-під патронів, снарядів. Їх тоді багато навколо валялося. А кришки у цих ящиків трохи нагадують дошки, на яких раніше писали ікони. І ось виникла ідея намалювати ікони на цих кришках», — згадує художник.

Тоді зі своїми роботами Володимир Трутко відвідав Львів на запрошення Львівської академії мистецтв.

«Тоді я брав і дитячі роботи з собою. Хоча я не люблю цей вираз “дитячі”. Це здається щось не серйозне. Але у наших хлопців та дівчат є дуже гідні роботи, які не соромно показати де завгодно. Учні у нас займають по Україні перші місця», — стверджує Володимир.

Також ми обговорили, які саме жанри зараз любить молодь, про що подобається малювати. 

«Зараз для молоді не важливий жанр або стиль. Вони можуть малювати що завгодно і як завгодно. Їм головне, щоб не було рутини. Щоб процес навчання був активним, насиченим, цікавим сам по собі. Їм зараз головне якась активність, — розповідає з посмішкою художник. — Ми ось недавно з молодшими класами малювали незвичайною технікою. Рвали папір на дрібні шматочки та викладали цими шматками сокола на підлозі. Ось це був творчий процес. Ніхто не залишався осторонь і вони досі це згадують».

На питання, так чому ж маючи досить потужний особистий творчий успіх Володимир все ще залишається працювати в школі вчителем, отримали ось яку відповідь.

«Навчальний процес це теж творчість. Я його не відокремлюю від живопису. Адже ми тут теж малюємо, освоюємо нові техніки. Беремо участь у виставках. Це просто інша сторона творчості, яка і є частиною мого життя».