"Спільнота Відновлення": як вільний простір "Халабуда" з Маріуполя відновлює роботу у Черкасах

«Спільнота Відновлення» — засноване «Східним Варіантом» ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо ці історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Освітній простір, об’єднаний ідеями просвіти та розвитку

Як не парадоксально, але саме події 2013-2014 років стали поштовхом для нових напрямів розвитку в Україні. Повалення авторитарного режиму та підйом проукраїнських настроїв розкрили бажання людей творити та формувати можливості для інших. Так було у багатьох містах країни, зокрема й у Маріуполі. За декілька років місто стало привабливим для своїх жителів та створило можливості для молоді. У більшості, це заслуга звичайних людей, які створювали різні ініціативи для себе та інших. Такими були й волонтери-співзасновники маріупольського вільного простору “Халабуда”. 

Ідейним лідером та засновником “Халабуди” є маріуполець Дмитро Чичера. Раніше “Східний Варіант” вже писав про Дмитра. Чоловік до останнього залишався у блокадному Маріуполі, бажаючи допомагати людям. Та, на превеликий жаль, через деякий час перестав виходити на зв’язок та досі вважається безвісти зниклим. 

Представниця “Халабуди” Валерія Гармаш пригадує, що познайомилася з Дмитром та його дружиною Людмилою у 2014 році, коли прийшла допомагати у волонтерський центр “Новий Маріуполь”. Валерія тоді тільки-но переїхала з окупованого Донецька до Маріуполя і хотіла допомагати іншим.

“Центр був створений на основі військового волонтерства, в першу чергу. Потім ми допомагали й цивільним мешканцям. Ми брали участь у різних акціях. Наприклад, найперше, де я побувала, це фарбування постмосту маріупольського. Потім плели “кікімор”. Однією з моїх задач взагалі було знаходити на місці, коли інші їздили до хлопців на блокпости, та готувати усе необхідне для таких виїздів. Збирала списки від хлопців, тому що багато хто приїжджав, бо вже знали про нас штаб”, — пригадує Валерія Гармаш.

Дмитро та Людмила Чичери також волонтерили у “Новому Маріуполі”. Одного разу Дмитро взяв участь в Українській миротворчій школі у Харкові, а звідти повернувся з ідеєю створити освітній простір у Маріуполі. До Дмитра долучилося ще декілька волонтерів з центру — так створилася перша команда майбутньої “Халабуди”.  

Валерія пригадує, як вони відкривалися у маленькому приміщенні, а Дмитро з командою самостійно робили деякі меблі. Прикраси для декору волонтери приносили зі свого дому — намагались додати затишку і комфорту. Через деякий час команда виграла великий грантовий проєкт, змогла переїхати у більше приміщення, закупити потрібне обладнання та техніку. Так, у 2016 році “Халабуда” офіційно відкрила свої двері для відвідувачів.

Серед програми освітнього хабу — тренінги, майстер-класи, навчання, фотошкола, у якій викладав Дмитро. Часто “Халабуда” ставала майданчиком для зустрічей між громадою та політичними діячами. Окрім цього, волонтери влаштовували кінопокази, проводили лекції, запрошували цікавих спікерів. На початку 2022 року “Халабуда” була не просто освітнім хабом, а майданчиком громадянського суспільства та саморозвитку.

З освітнього простору у волонтерський штаб

24 лютого о 9 ранку волонтери “Халабуди” вже проводили перші збори щодо подальших дій. Вже розуміли, що найбільша допомога буде потрібна військовим, у шпиталях та цивільним мешканцям. 

У перші дні повномасштабної війни у Маріуполі вже були перебої з постачанням їжі та води, волонтери розуміли, що ситуація може погіршуватися. Тому 25 числа частина команди виїхала до Запоріжжя, щоб мати змогу звідти надсилати допомогу до Маріуполя та тримати зв’язок. Та, на жаль, реалізувати задум майже не вдалося. Вже через кілька днів Маріуполь опинився у блокаді.

Волонтери “Халабуди” продовжували працювати, допоки були можливості. Валерія Гармаш тоді виїхала до Запоріжжя, та вона пригадує, що команда у Маріуполі встигала у перші дні зробити закупки продуктів та води, до того ж багато речей до простору приносили інші люди. Одного дня, коли магазини вже не працювали, волонтери та військові отримали дозвіл від одного з гіпермаркетів міста зайти всередину та придбати потрібні речі. Щоправда, наступного дня гіпермаркет був знищений росіянами. 

“Люди приходили до “Халабуди”, щоб отримати допомогу. До того ж наші хлопці на машинах їздили містом, відвідували імпровізовані бомбосховища та роздавали там допомогу. З кожним днем фронт бойових дій ставав ближчим до простору”, — розповідає Валерія. 

У цей час Валерія та друга частина команди були у Запоріжжі та намагалися допомагати на відстані. Вони сподівалися, що гуманітарний коридор все ж таки відкриють і буде змога відправити до Маріуполя гуманітарну допомогу. Коли повністю зник зв’язок з блокадним містом, волонтери “Халабуди” підтримували зв’язок одне з одним через місцеву вишку сотового звʼязку. До Запоріжжя передавали новини з Маріуполя, а у Запоріжжі про це розповідали усьому світу. 

“Ми отримували велику кількість дзвінків від родичів людей, які залишались у Маріуполі. На основі тих новин, що ми отримували від команди, ми передавали це людям, розповідали усім, хто телефонував. Це могло бути понад дві тисячі дзвінків на день”, — пригадує Валерія Гармаш. 

У середині березня стало можливо виїжджати з Маріуполя через південні шляхи. Волонтери “Халабуди” прийняли рішення евакуюватися, залишився у місті Дмитро Чичера та ще кілька хлопців. Вони хотіли допомагати маріупольцям стільки, скільки зможуть. 17 березня лінія фронту була вже безпосередньо поруч з простором. За словами хлопців, які були тоді з Дмитром, у той день він вийшов з “Халабуди”, щоб провідати сусіднє бомбосховище, але назад не повернувся. Хлопці намагалися шукати чоловіка, але результатів не було. Команда вірить, що в  один добрий день Дмитро вийде на зв’язок та подзвонить своїй родині.   

Відновлення діяльності та допомога армії

Коли команда “Халабуди” об’єдналася у Запоріжжі, то вирішила продовжити волонтерити. 

“Ми зустрічали всіх, хто приїжджав. Допомагали розселитися, кормили, перевдягали, обіймалися. Частіше за все наші їхали далі. І частина нашої команди теж роз’їхалася Україною, хтось почав працювати у Львові, ми продовжували працювати як волонтерський штаб у Запоріжжі. Але з часом там погіршилася безпекова ситуація, і ми переїхали восени 2022 року до Черкас. Тут і відновили діяльність “Халабуди””, — розповідає Валерія Гармаш.

Знайшовши гарне приміщення, команда почала запускати перші освітні та просвітницькі проєкти, зокрема для дітей. Валерія каже, що зараз “Халабуда” працює на два міста: у Черкасах більше для дітей та дорослих, а у Львові – для молоді. 

Окрім цього, волонтери постійно оголошують збори для допомоги українській армії та допомагають ремонтувати дрони. Для цього в команді є окремий фахівець.

Валерія розповідає, що одним з перспективних планів для “Халабуди” зараз є відновлення напряму фотографії. На жаль, Дмитро поки що не може повернутися до викладання, але у команді простору є його учениця Світлана, яка зможе викладати. 

“Халабуда” продовжує отримувати підтримку від партнерів та писати власні грантові заявки для підтримування колективу та існування простору загалом.

На питання “Чи можливе ваше повернення до Маріуполя?” Валерія відповідає: “Якщо ми будемо потрібні – авжеж”. 

“Ми думаємо про це, але постійно змінюється відчуття того, як Маріуполь повернеться до України. Ситуація непередбачувана, немає розуміння, яким буде місто після деокупації. Ми бачимо, що відбувається на лінії фронту, що відбувається з Бахмутом.  Маріуполь — дуже знакове місто, навряд чи воно буде легко звільнено. Тому зараз не загадуємо, щоб потім не розчаровуватися в наших рішеннях. Але якщо там буде потреба в нас, то ми будемо там”, — каже Валерія. 

Представниця “Халабуди” зізнається, що Маріуполь полюбила більше, ніж Донецьк: 

“Мабуть, то було не моє місто. Улюблене місто все ж таки Маріуполь.  Більше сумую за ним, більше переживаю. Тому що я приїхала туди, знайшла там чудових людей, чудових друзів, чудову роботу і важливий сенс свого життя”. 

Зараз команді “Халабуди” важливо понад усе продовжувати працювати заради єдиної мети — допомоги іншим. Це стало метою у 2015 році і є метою сьогодні. На щастя, багато волонтерських організацій надають гуманітарну допомогу, але це далеко не все, що потрібно зараз людям. Проведення освітніх та культурних заходів зможуть допомагати людям розвиватися, знайомитися одне з одним на новому місці та виховувати у собі громадянську відповідальність. Команда “Халабуди” вірить у це. І продовжує працювати для реалізації усіх своїх задумів.

Як звʼязатися?

Зв’язатися та слідкувати за новинами та волонтерською діяльністю “Халабуди” можна у їхніх  соціальних мережах Instagram та Facebook.

***