"Починаймо з нуля нове життя": історія перукарні з Бахмуту, яка релокувалася у Полтаву

Починати з нуля власну справу завжди важко. Але наскільки це важко, коли уся нерухомість знищена, речі спалені, а рідне місто кожен день продовжує страждати від ворожих атак? 

Повернутись з Кишинева, щоб відновити роботу перукарні

Олена Сидоренко почала працювати перукаркою у 1990-му році, має стаж роботи понад 30 років. Вчилась у Донецьку, але працювати повернулась у рідне місто, яке тоді ще називалось Артемівськ. 

“10 років я працювала у державній перукарні. А потім кума запропонувала відкрити щось своє. Так і відкрився салон “Шарм”. У нас був гарний великий колектив. Тут працювала моя сестра, племінниця. Було 2 чоловічих майстрів, 5 жіночих, майстер з манікюру”, – розповідає Олена Сидоренко.

Після повномасштабного вторгнення рф перукарня ще працювала деякий час, адже попит залишався. Але з кожним днем у Бахмуті становилось небезпечніше, обстріли посилювались. 

“Вибігали та обслуговували людей на свій страх і ризик. Йшла додому і бачила – хтось вікна забиває, хтось речі збирає, і машини, машини, машини… виїжджають. Мама моя не хотіла їхати, у місті лишались ще й мій чоловік зі своєю мамою. А діти у мене були за кордоном”, – пригадує Олена.

Після чергового обстрілу міста родина ухвалила рішення про евакуацію. 4 квітня Олена разом з мамою доїхали до Краматорська, звідти потягом до Одеси, а потім – до Кишинева, де проживала її донька. 

Дорога була складною. Олена розповідає, що потяги були забиті людьми, які бажали виїхати якомога далі від небезпечної зони. 

У Кишиневі родина прожила 4 місяці, після чого вирішила повертатися до України. Олена весь цей час підтримувала звʼязок з чоловіком, який ще деякий час залишався у Бахмуті.

Просила його перед виїздом забрати  хоча б декілька речей з перукарні:

“Я попросила: “Вадиме, хоч два крісла забери”. Він встиг вивезти два крісла, мийку, якісь хімікати, і нове дзеркало, яке ми купили напередодні вторгнення, бо робили ремонт. Він вивіз усе до Полтави, туди ж з Кишинева приїхали ми з мамою, так і возз’єдналися”, – розповідає Олена Сидоренко.

Нова перукарня та спроба жити далі

Родина приїхала до Полтави, тут проживала сестра Олени. Майже одразу сестри почали думати, як відновити підприємство – дивились оголошення оренди, шукали приміщення. Через деякий час знайшли гарний офіс із вдалим місцем розташування. Тоді остаточно прийняли рішення починати працювати.

Тут перукарня отримала нову назву “Марафет”. Олена каже, “життя нове, місце нове, тому і назва нова”. Поступово перукарня заповнилась меблями, інструментами та засобами для роботи. 

“Як кажуть, зі світу по нитці. Нам хазяїн приміщення дав столик, поличку. Усе згодилося. Ми прибирали, завозили, розставляли. Звичайно, перший місяць роботи був ніякий, але у мінус ми не пішли. І цьому раді. Хоча сиділи без зарплатні”, – каже Олена.

На новому місці, в першу чергу, потрібно зробити собі ім’я, каже Олена, тільки тоді буде попит. Якщо майстер хороший, клієнт буде повертатися знову і знову. Олена впевнена в успіху своєї справи:

“Я знаю собі ціну. Знаю, що сильна майстриня. Я впевнена, що у нас все вийде”.

Перукарня “Марафет” знаходиться у Полтаві біля центрального ринку, як було і в Бахмуті. За день вдається обслуговувати різну кількість клієнтів – буває одна жінка приходить на фарбування, це може зайняти цілий робочий день. А буває, клієнти приходять на швидку стрижку, тоді вдається обслугувати 5-6 осіб. 

Якщо ви хочете відвідати перукарню “Марафет”, більше інформації про адресу та графік роботи можете дізнатись на Facebook-сторінці.

Олена каже, поки що працюють вдвох з сестрою, цього цілком вистачає: 

“Моя сестра, Оксана, дуже сильний колорист, вона дуже талановита. І як кажуть: “Третій зайвий”, тому працюємо вдвох”. 

Нерухомість знищена, а рідного міста майже немає…

У Бахмуті родина мала дві квартири та домівку. В усі були влучання, через що будівлі зазнали сильних пошкоджень. Приміщення перукарні, ймовірно, теж було зруйновано через активні бойові дії.

“У нас, якщо чесно, 99% міста вже немає. Просто немає. Але це було настільки європейське, маленьке, акуратне, чисте місто. У нас чудовий мер, його обирали на 7 термін поспіль. Його усі люблять, він не падає духом. Каже, тільки 5 років треба, щоб полагодити комунікації у місті. Але дай Боже, щоб настав мир”, – каже Олена Сидоренко. 

У перукарню у Полтаві приходить багато бахмутян. Іноді цілий день тільки й мешканці міста. Олена каже, кожного обнімаєш, як свою кровинку, у кожного з них своя біда. 

Та у складні часи Олена разом з родиною не покладають рук. Адже тільки працюючи та продовжуючи жити, можна здобути ще один шанс на щасливе майбутнє.

***