Актуально
«Рятуємо людей з окупації»: як громадська організація «Humanity» допомагає українцям виїжджати з ТОТ
Волонтерська ініціатива, а зараз громадська організація, «Humanity» розпочала свою діяльність у Новій Каховці після початку повномасштабного вторгнення росії. Коли місцеве населення опинилося в окупації без харчових продуктів та зв’язку з підконтрольною Україною, волонтери дбали про гуманітарну допомогу та підтримку людей. Коли стало зрозуміло, що війна затягується, представники ініціативи направили сили на евакуацію населення з окупації.
Східний Варіант дізнався, як волонтери організації допомагають виїхати українцям із тимчасово окупованих територій (ТОТ) та як до них звернутися
«Для всіх це було шоком, а для нас — знаком, що треба діяти»
Волонтер та координатор громадської організації «Humanity» на псевдонім Стефан напередодні повномасштабного вторгнення був у Польщі, де навчався в університеті. За декілька днів до 24 лютого він повернувся до батьків у Нову Каховку Херсонської області. Бо розумів: «Якщо щось почнеться, то хочеться бути дома з родиною». Та він і не міг передбачити, що їхнє місто опиниться в російській окупації в перші пʼять годин великої війни.
У перші дні місцеві облаштовували підвали на випадок бойових дій, запасалися готівкою, пальним, намагалися заспокоїти себе та рідних. Інтернет майже не працював, мобільний зв’язок зникав, люди шукали будь-яку можливість обмінятися новинами. Коли зв’язок частково відновлювався, Стефан та його друзі створили закриті чати в месенджері Telegram. Там збирали й публікували найнеобхіднішу інформацію: де перебувають російські військові, які дороги перекриті, де працюють аптеки та магазини, як оминути блокпости тощо.
Досить швидко чати перестали бути лише інформаційними. У них частіше з’являлися повідомлення про допомогу: комусь були потрібні ліки, хтось шукав продукти, інші просто писали, що готові допомагати. До повномасштабної війни Стефан уже займався волонтерством. Разом із командою вони реалізовували урбаністичні та соціальні проєкти — відновлювали місцеві будинки архітектурної спадщини. З початком окупації цей досвід довелося переосмислити. Ініціатива, яка працювала над розвитком міста, за кілька днів перетворилася на волонтерський штаб.
Команда волонтерів сортувала допомогу, координувала людей і планували виїзди на підконтрольні території України. Поступово до них долучалися нові волонтери. Через власний акаунт у Twitter Стефан почав збирати кошти. На перші пожертви вони закуповували продукти великими партіями — мішки круп, борошна, цукру, консерви. Усе фасували й безкоштовно розвозили мешканцям міста за попередніми заявками.
«Для всіх початок такої війни став шоком. А для нас — знаком, що треба діяти. Тоді майже всі вірили, що окупація триватиме недовго. З новин і офіційних повідомлень люди чули, що потрібно лише кілька тижнів. Лінія фронту проходила неподалік, було чути вибухи й бої, тому здавалося, що звільнення ось-ось настане. Саме тому ми поспішали забезпечити людей запасами продуктів на випадок активних бойових дій у самому місті. Проте ці сподівання не справдилися», — розповідає Стефан.
Нова Каховка опинилася під окупацією в перший день повномасштабного вторгнення. Стефан пригадує, що тоді вже не працювали військкомати, не було ані поліції, ані Служби безпеки України, ані військових. Це підсилило сенс їхнього волонтерства та бажання допомогти людям, які сам на сам опинилися з ворогом. Люди об’єднувалися, щоб допомагати одне одному, насамперед із пошуком ліків та продуктів. Найбільший попит був на життєво необхідні препарати — інсулін, гормональні ліки та інші медикаменти, запаси яких швидко вичерпувалися.
Проблема дефіциту ставала дедалі відчутнішою. Російські війська фактично перекрили постачання товарів із підконтрольних Україні територій. Магазини продавали залишки зі складів, але полиці поступово порожніли.
Волонтерська ініціатива, у якій Стефан брав участь, назвали «Humanity» («Людяність»). Команда створила сторінки в соцмережах, однак свідомо не вели публічну діяльність. Адже розуміли, що окупанти відстежують діяльність усіх активістів через відкриті джерела. За словами Стефана, чимало волонтерських ініціатив були викриті саме через публічні звіти.
Тому одним із принципів їхньої роботи стала цифрова безпека. Публічна комунікація була мінімальною, а основний обмін інформацією відбувався через закриті канали.
Якщо спочатку волонтери зосередилися на гуманітарній допомозі, то через кілька місяців дедалі більше запитів надходило на виїзд на підконтрольні території України. Сам Стефан провів в окупації близько 40 днів. Та одного дня російські військові вийшли на їхній волонтерський штаб. Вони прийшли зі зброєю та шукали координатора ініціативи.
«Вони вимагали, щоб ми працювали під контролем росії і брали участь у пропагандистських матеріалах, які мали б створити враження підтримки місцевими жителями російської влади. Ми від такої співпраці відмовилися. Після цього наша команда змінила місце знаходження, однак стало зрозуміло, що продовжувати діяльність у такому ж форматі небезпечно. Через деякий час я прийняв рішення виїхати з Нової Каховки. Маршрут тривав через окупований Крим, Росію та Грузію», — розповідає координатор «Humanity».
На той момент перевіреної інформації про маршрути виїзду з окупації майже не існувало. Люди не знали, які пункти пропуску доведеться проходити, які документи потрібно та скільки часу триватиме дорога. Власний досвід Стефана став своєрідною «розвідкою», щоб дізнатися, як саме можна виїжджати мирним людям.
Після виїзду Стефан продовжив координувати діяльність дистанційно. Саме тоді до волонтерів почали масово звертатися люди, які хотіли залишити окуповану територію. Команда збирала актуальну інформацію про маршрути, допомагала знаходити перевізників, координувала евакуацію та за можливості покривала витрати на дорогу.
«На 12 рік війни немає системної програми для допомоги виїзду українців із ТОТ»
На початку літа 2022 року команда «Humanity» налагодила співпрацю з херсонськими волонтерами, які також займалися безплатним вивезенням людей з окупації. На той момент Херсон ще перебував у російській окупації, а евакуація в напрямку Миколаєва була неможливою через бойові дії, заміновані дороги та постійні обстріли.
«Я звернувся до координатора волонтерів із Херсона, який займався вивезенням людей, і дізнався, що в нього черга на виїзд 30 тисяч людей. Бажаючих евакуюватися було набагато більше, ніж водіїв та автобусів. Ті, хто був готовий платити кошти, також не знали, кому можна довіряти, як безпечно виїхати і якими маршрутами. Ми домовилися з херсонськими волонтерами про співпрацю: ми частково фінансували транспортні витрати — пальне, оплату водіїв та ремонт автобусів. А вони щотижня давали нам один автобус спеціально для виїзду мешканців Нової Каховки», — пригадує ті події Стефан.
До осені 2022 року волонтери «Humanity» продовжували займатися гуманітарною допомогою в Новій Каховці. Однак після так званого референдуму про «приєднання нових регіонів до росії» ситуація кардинально змінилася. Окупанти посилили контроль над громадськими ініціативами, а українські незалежні організації проголосили фактично незаконними. Тому волонтери зосередили роботу на вивезенні людей із ТОТ.
За роки роботи волонтери «Humanity» працювали в найскладніших умовах: після підриву Каховської ГЕС, під час масових затримань волонтерів та водіїв, випадків викрадення цивільних тощо. Сьогодні вони допомагають із виїздом українцям не лише з Херсонщини, а й з усіх тимчасово окупованих територій. Зокрема, Донецької та Луганської областей.
«Викликом для нас було й залишається фінансування виїздів. Ми працюємо переважно на донати. Якщо раніше виїзд людини обходився в 100–200 євро, то зараз — 300–400 євро. Українські державні органи дійсно допомагають із відшкодуванням за вивезення з ТОТ, але тільки дітей та молоді переважно до 25 років. Якщо старше — то ні. І це для нас дивно. Адже дорослі українці з ТОТ — це дуже платоспроможне населення, з освітою, які можуть працювати та розвивати Україну у воєнний час. Тому, ми вважаємо, що важливо допомагати їм виїжджати. Раніше виїзди були повністю безплатними. Зараз ми, дійсно, питаємо, чи є в людей можливість оплатити дорогу. Якщо так, то виїзд буде швидше, бо швидше знайдемо водія. Якщо ні, то доведеться почекати», — розповідає Стефан.
Ініціатива «Humanity» допомагає з виїздом дітям, дорослим, людям старшого віку, особам з інвалідністю та сімʼям із домашніми тваринами. Часто до волонтерів звертаються не самі люди, які перебувають в окупації, а їхні родичі з інших регіонів України або з-за кордону, які шукають можливості безпечно вивезти своїх близьких.
Після першого контакту волонтери проводять індивідуальну консультацію. Вони уточнюють, де перебуває людина, які документи має та який маршрут для неї є найбільш безпечним. Якщо необхідно оформити додаткові документи, про це повідомляють одразу. Далі узгоджують дату та час виїзду. З міркувань безпеки Стефан не розголошує деталей евакуації, бо будь-яка публічна інформація може поставити під загрозу людей, які планують виїзд, та тих, хто допомагає це зробити.
«Останнім часом ми дедалі частіше отримуємо звернення від мешканців ТОТ Донеччини. Помітно збільшилася кількість молодих людей віком від 18 років, які самостійно ухвалюють рішення залишити окуповані території. Нерідко молоді люди виїжджають без підтримки або навіть всупереч волі батьків. У такі моменти ми консультуємо щодо законних способів виїзду. Водночас трапляються ситуації, коли родичі намагаються перешкодити виїзду або навіть повідомляють окупаційні структури про виїзд своїх дітей, що створює додаткові ризики», — розповідає Стефан.
За чотири роки роботи неодноразово змінювалися маршрути та принципи вивезення людей. Координатор «Humanity» наголошує: з кожним днем ситуація на ТОТ загострюється. Росіяни не бажають відпускати людей, особливо молодь. Відтак щоразу ускладнюють правила виїзду. Тому, якщо в мешканців ТОТ є бажання виїхати, не слід затягувати з таким рішенням.
Стефан наголошує, що сьогодні більшість програм підтримки евакуації поширюється насамперед на дітей. Для дорослих таких механізмів практично немає, тому їхній виїзд здебільшого забезпечують саме волонтерські організації.
Перед поїздкою волонтери пояснюють, які документи необхідно і як підготуватися до виснажливої тривалої дороги. За словами координатора, здебільшого достатньо мати російський паспорт та будь-який український документ (закордонний, український паспорт або свідоцтво про народження). Якщо український паспорт втрачено або вилучено, то підійде його копія чи навіть фотографія.
Брати із собою слід найнеобхідніше: документи, ліки, мінімальний запас одягу, воду, перекус. Домашніх тварин також можна евакуйовувати. Слід бути готовим, що на окремих ділянках маршруту людям доведеться самостійно долати відстань пішки, зокрема під час переходу з Білорусі до України на КПП «Мокрани-Доманове». Водії зазвичай допомагають із придбанням місцевих SIM-карт та іншими побутовими питаннями.
«Наші волонтери пояснюють, як пройти фільтрацію, що можуть ставити провокаційні запитання про ставлення до війни, України або політичних подій. Головна рекомендація — відповідати спокійно, лаконічно й лише в межах поставлених питань, не повідомляючи зайвої інформації. Підвищений ризик є для людей, які раніше займалися проукраїнською діяльністю. Ми допомагаємо продумати безпечну легенду щодо мети поїздки, щоб не наражатися на додаткову небезпеку», — розповідає Стефан.
Не менш важливою є цифрова безпека. Перед виїздом людям рекомендують перевірити вміст телефона: видалити листування, підписки, історію переглядів, фотографії та інші матеріали, які можуть свідчити про проукраїнську позицію або контакти з українськими організаціями. Іноді безпечніше використовувати інший телефон із нейтральним вмістом.
Щоб звернутися до ГО «Humanity» щодо виїзду, можна написати в їхні соціальні мережі: Telegram або Instagram.
***
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини
Інга Павлій
