Олена Стрельченко
“Змінюється світ — змінюється театр”: чим вражає фестиваль мистецтва у Сєвєродонецьку
З 6 по 10 жовтня цього року в Сєвєродонецьку проходить Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва "СвітОгляд". У ньому беруть участь 6 театральних колективів з Києва, Чернігова, Сєвєродонецька та Маріуполя. Глядачі можуть побачити програму, яка включає вистави майже всі основні театральні жанри. Здебільшого це п’єси новітніх авторів.
Східний Варіант також відвідав одну з таких вистав.
“Синергія сучасного тексту, режисерського прочитання, потужних акторських робіт”
Сергій Дорофєєв — голова оргкомітету фестивалю, ініціатор та засновник, директор і художній керівник Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру зазначив, що даний фестиваль був започаткований Луганським обласним академічним українським музично-драматичним театром у 2018 році й цього року проходитиме вже втретє.
“Напрям цьогорічного “СвітОгляду” — сучасна драматургія. Вистави представлені на фестивалі — це синергія сучасного тексту, режисерського прочитання, потужних акторських робіт. Мета фестивалю — привернути увагу театрального світу України до нашої області”, — наголосив художній керівник драмтеатру.
Також він доповнив, що мета — це познайомити жителів області з кращими здобутками сучасного театрального мистецтва, а також відкрити унікальний світ Луганщини українській мистецькій спільноті.
“Даний фестиваль має намір представити театр у строкатому розмаїтті форм і жанрів, які б давали можливість глядачеві “відштовхуватись від 4-ї стіни” і перейти “до повного занурення” у різні пласти драматургії в оригінальному погляді режисерів”, — поділився з нами Сергій Дорофєєв.
“FRIDA“: незламна жага до життя
Східний Варіант відвідав виставу “FRIDA”, яку представив Донецький академічний обласний драматичний театр міста Маріуполь. Його режисерка-постановниця та заслужена артистка України Людмила Колосович розповіла, що раніше ніколи не бувала на Луганщині.
Вона поділилась, що ідея вистави “FRIDA” прийшла до неї давно, тому як захоплювалась історією життя відомої художниці.
“Я колись просила знану українську драматургиню Тетяну Іващенко написати п'єсу про Фріду. І вона це зробила: написала сповідь “Скажена голубка”. І через найтяжчий час війни, мені хотілось поставити про цю сильну духом жінку, яка все життя боролася за своє існування. Фріда прожила 47 років, і тільки перші 6 років, як вона говорила сама про себе, її тіло не боліло”, — згадує Людмили Колосович.
Режисерка-постановниця розповіла, що з 6 років у її героїні була хвороба поліомієліту. Крім цього, вона потрапила в аварію, через яку жінка не могла мати дітей.
“Фріда не могла народити ніколи. Це була її особиста трагедія. У художниці було 3 переломи хребта, збита тазова кість. І тільки в одній хворій нозі 11 переломів. І все життя їй робили операції на хребті, ампутували хвору ногу. 41 рік ця сильна жінка постійно перебувала з відчуттям болю. Вона постійно носила корсет”, — наголошує Людмила Колосович.
Режисерка-постановниця також доповнила, що життя Фріду не шкодувало. Але вона, не дивлячись ні на що, стала знаною художницею.
“Коли ми говоримо "Мексика", перше, що постає в асоціаціях — це Фріда. Вона стала найвідомішою людиною своєї країни. І це мене в ній приваблювало. І те, як вона долала свій біль. Про неї потрібно читати. Це життя, насичене багатьма катаклізмами”, — додає режисерка-постановниця.
Віра Шевцова та Анна Німайєр грають у вистави дві іпостасі Фріди. Людмила Колосович розповіла, чому обрала саме таки режисерський хід.
“Коли режисер бере до постановки певну п'єсу, він дуже багато має прочитати та подивитись, тобто насититись матеріалом. Я, передивляючись роботи Фріди, побачила, що майже на кожній картині, де вона малює себе, зображені дві її іпостасі: дві Фріди тримаються за руку, дві Фріди сидять. І така була мені підказка від самої Фріди. На картині вона зображує себе одну здорову, тобто своє нутро, а одну — хвору, тобто своє фізичне тіло. І вони постійно перебувають у конфлікті”, — ділиться з нами вона.
“Похід до театру — це свято”
Людмила Колосович зазначила, що після 2020-го року і тривалого карантину відчутно, що люди хочуть живого спілкування.
“Люди скучили за театром. Є таке, що хочеться не просто залягти дома з гаджетами, а саме прийти до залу. Тут зовсім інша енергетика. Похід до театру — це цілий процес, це свято. Мені здається, що багато людей повернулося до театру”, — доповнює вона.
Режисерка-постановниця зазначила, що культурна галузь реформується, тому що новітні технології, гаджети впливають на людину і на театр.
“Світ змінюється, світ іде вперед, а з ним і театр. А щодо мови у театрі, я вважаю, що кожен актор повинен знати рідну мову, і це не має бути перешкодою для творчості. Я викладаю 4 предмети у фаховому маріупольському коледжі культури та мистецтв. І я кажу своїм студентам: "Ви маєте бути конкурентоспроможними. Якщо ти хочеш бути актором, ти маєш знати не одну мову, а мінімум 3. Це російська, яку ти знаєш, а також українська, бо ти тут живеш і це твоя держава. Важливо знати й англійську мову. Тоді ти можеш все", — наголосила Людмила Колосович.
Подивитись розклад вистав “театрального тижня” у Сєвєродонецьку можна за цим посиланням.
Читайте також: Диджиталізація і культурний центр: як зміниться Слов'янський краєзнавчий музей
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
517
