Дмитрий Журавлев
"Складно, але ми працюємо": як фермери Слов'янська проводять посівну
Посівна кампанія під Слов'янськом зараз — це ризик потрапити під обстріл чи нарватися на міну. Але фермерські господарства таки почали посів. Як це відбувається — дізнався «Східний варіант».
Всупереч війні, посівна кампанія в Україні розпочалася у всіх областях, крім Луганської. Із середини березня фермерські господарства вийшли на поля. На проведення посівної зазвичай впливають багато факторів: погода, паливо, ціни на посадковий матеріал. Цього року до звичайних ризиків додалася ще й загроза обстрілів, а у прифронтових містах — тимчасова окупація.
У Слов'янську, який сьогодні знаходиться не далі ніж за 20 км від фронту, фермерські господарства розпочали посів так само, як і раніше — у середині березня.
Олександр, житель Слов'янська, став фермером ще у двохтисячних, прийшовши на допомогу батькові. Їхнє сімейне господарство, за словами Олександра, середніх розмірів. Мають свою техніку, що в наш час дуже важливо. Є наймані працівники.
«Зараз багато працівників виїхало, доводиться шукати, ким замінити.
Працювати складно, бо через бойові дії не скрізь можна проїхати. Частина полів нам взагалі недоступна. У деяких місцях посіяти встигли, а далі працювати, додавати добрива, наприклад, уже не можемо», — пояснює Олександр.
Фермер розповідає, у порівнянні з подіями 2014 року, сьогодні, звичайно, посівний загрожує велика небезпека.
Глобальність бойових дій, більш щільні та руйнівні обстріли, мінна небезпека і, головне, невизначеність найближчого майбутнього.
«Наразі обсяг посівної скоротився наполовину. Половину площ ми засіяли зерновими. Пшениця, трохи ячменю. А другу половину ми зазвичай засіюємо соняшником та кукурудзою. Ці культури зазвичай засіваються після 5 травня. Але зараз ми підготували землю, і чекаємо 9 числа. Що буде, як усе зміниться найближчими днями, — розповідає Олександр. — Не хочеться марно палити паливо. Воно зараз на вагу золота. Сюди його просто не хочуть везти. Кажуть , самовивіз, а я цим займатися не можу. Те саме і з добривами».
Проте посівна продовжується. Техніка виходить у поля. Хоча постійно доводиться стикатися з відлунням російських обстрілів.
«На деяких ділянках у полях стирчать рештки корпусів відстріляних “Градів” або “Смерчів”, я на них не дуже знаюся. Такі величезні три-чотириметрові труби з хвостовиками. Викликаємо саперів, щось вдається витягнути, а щось настільки глибоко пішло в землю, що треба лише викопувати. Але викопувати як сказали сапери, будемо вже після перемоги», — розповідає фермер.
Ще одне питання, яке ми порушили під час розмови з Олександром, на скільки зросте ціна на зерно, зібране цього року.
За його словами, вартість майбутнього врожаю передбачити важко, оскільки взагалі не зрозуміло, як він продаватиметься. І чи продаватиметься взагалі.
«Минулого року ціна на зерно не змінювалася, тому що росіяни заблокували Чорне море ще тоді, і зерно вивозити з портів, продавати було неможливо. Наразі схожа ситуація на місцевому рівні. У мене зберігається зерно на елеваторі в одному із міст. Не в Слов'янську. Але я не можу його забрати, там обстріл. І що буде з ним? Благаю Бога, щоб туди не потрапив снаряд. Зерно начебто є, а продати його не можу», — пояснює Олександр
Проте посівний матеріал — це лише одна зі складових кампаній. Є ще агрохімікати, паливо. І ось з «хімією», за словами фермера, проблеми. Її, як і паливо, ніхто не хоче везти. Та й не завжди можна купити. Частина ресурсів залишилася на тій території, яку зараз захоплено. Це Херсон, окуповані рашистами території Донецької та Луганської областей.
«Добре, що посівний матеріал закупив раніше. А ось добрива довелося брати в борг. Є кредитні програми, але вони працюють лише там, де не ведуться бойові дії. Нам вони не доступні», — пояснює Олександр.
Нині Олександр один із небагатьох, хто постійно живе та працює у Слов'янську. Сім'ю вивіз у безпечне місце, сам їхав ненадовго, але потім таки повернувся. Інші фермери працюють хто як вважає за потрібне. Є такі, хто виїхав, але працюють наскоками. Приїхали на кілька днів, посіяли та поїхали.
«Хоча обстріли самі по собі не такі страшні, поки лінія фронту знаходиться досить далеко. Лякають не обстріли, а можливість окупації. Бо якщо росіяни зайдуть, то можна втратити все. Заберуть і техніку, і землю», — каже фермер.
Морально Олександр готовий виїхати з міста, якщо справді буде висока загроза окупації. А поки що, каже він, можна продовжувати посівну у порівняній безпеці.
Зерно — це стратегічно важливий продукт, а отже, такі фермери, як Олександр, фактично працюють на економічну безпеку країни. І вона така ж важлива, як і військова оборона.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
2085
