Піар чи ефективне рішення? Експерти оцінили перспективи можливої вільної економічної зони на Донбасі

Президент України Володимир Зеленський анонсував п'ять питань, які поставлять людям у день проведення місцевих виборів. Ключове з них для нашого регіону це — створення вільних економічних зон (ВЕЗ) на території Луганської та Донецької областей. 

Ми запитали політологів та економістів, що вони думають про таку ініціативу. 

Докладніше у матеріалі “Східного варіанта”. 

Створення “вільних економічних зон на Донбасі сприйняли неоднозначно як прості українці, так й аналітики та експерти з економіки та політики. 

Аналітик фонду демократичних ініціатив Марія Золкіна має доволі оптимістичні прогнози. 

“Ідея певної економічної стратегії щодо Донбасу мені здається привабливою. Тому що після закінчення активних бойових дій на порядку денному в регіоні наразі саме відновлення економіки. Саме створення нових робочих місць, відновлення підприємств, захист соціальних та економічних прав, тощо. Інша справа - методи, якими все це робиться. Їх я не схвалюю в жодному разі”, — наголошує Марія. 

Своєю чергою, політолог, переселенець з Луганська Дмитро Снєгирьов вбачає в цій ідеї популізм та неефективність. 

“Аналізуючи світовий досвід створення вільних економічних зон варто зазначити, що найбільш успішним прикладом вважається Китай. У 1980 році в країні були створені 4 вільні економічні зони. Підсумки експерименту засвідчили, що в період з 1980 по 1984 роки, лише в одній вільній економічній зоні Шеньчжень ВВП у середньому зріс вшестеро, продемонструвавши зростання на 58% щорічно. Залучені до вільної економічної зони прямі іноземні інвестиції, не лише сприяли розвитку районів, а і сприяли розвитку країни. Реформа "відкритих дверей", що почалася в 1978 році, стала соціальним експериментом на обмеженій території, покликаним показати, куди приведе ринкове реформування економіки. 

З того часу, як Китай прийняв політику "відкритих дверей" і почав її проводити, ВВП Китаю став рости в середньому на 9% щорічно. Ще більш швидкими темпами зростав обсяг експорту держави. Зазначу, що цей режим сприяв розвитку як окремих територій, так і економіки усієї країни загалом. Водночас ті зони, які пропонує створити  Зеленський, матимуть зовсім іншу природу, адже головний акцент буде робитися на наданні певних економічних преференцій лише окремим районам, а не на території усіє країни загалом. І це ключова відмінність китайського досвіду від українського. Перед тим як робити акцент щодо залучення прямих іноземних інвестицій до вільної економічної зони варто згадати, що за індексом економічної свободи Україна посідає лише 134-е місце у світі”, — зазначає він. 

Найбільшій критиці, певно, піддалися не питання президента, а саме спосіб реалізації “опитування”. 

Економістка та політологиня Світлана Кушнір категорично заявляє — такі питання не можна ставити на всенародне обговорення. 

“Це прямо суперечить 74 ст. Конституції, по якій ми не можемо обговорювати на референдумах питання податків, бюджету та питання кордонів. Фактично вільна економічна зона означає зменшення, зниження податків, тому це вже лежить в площині порушення гарантом Конституції конституційних основ”, — каже Кушнір.

На її думку, викликають сумніви у законності й відеозвернення президента. 

“Президент в кожному з відео повторює гасло партії “Слуга народу”, який вони взяли на цю виборчу кампанію на місцевих виборах. Це теж опосередковано свідчить про порушення президентом рівності умов для всіх партій і кандидатів. Ми можемо апелювати до ознак порушення Конституції, тому що президент не може в цей період комусь віддати перевагу, тому що він президент не однієї партії та не однієї частини України, а президент всіх українців — й тих, які живуть за межами України, тому тут теж слизьке питання”, — каже Кушнір.

Марія Золкіна також цілком згодна із коліжанкою. 

“Це дикунське дійство дискредитує насамперед ідеї народного волевиявлення. Якщо це референдум, то має бути комунікація із народом України. Нам мають пояснити всі за та проти всіх питань. Згідно ж наших опитувань 51% українців не можуть відповісти, не знають, що таке  вільна економічна зона. Й ті 29% “за” та 20% “проти” особисто для мене не мають ніякого значення, тому що більшість не розбирається в питанні”, — пояснює Золкіна.

3 листопада 2014 року тодішній президент України Петро Порошенко у своєму зверненні до українців заявив про намір запропонувати Раді прийняти закон про вільну економічну зону на Донбасі. 

За словами Порошенка, ВЕЗ на Донбасі повинна передбачати створення спеціальних режимів з РФ і ЄС.

Ба більше, у цієї ідеї ще довші історичні корені. У 1992 році був прийнятий закон "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". Утім, за перші шість років дії цього закону в Україні була створена тільки одна СЕЗ — в Криму. Однак, починаючи з 1998 року були створені відразу декілька таких територій. Зокрема, в Автономній Республіці Крим такі зони були створені у 7 районах, в Донецькій області – на території 22 міст і 5 районів, і на Луганщині у 6 містах і 3 районах.

До речі, в коментарі ТСН.ua. Кравчук розповів, що "у 1993 році в Україні, коли я виконував обов’язки президента, запровадили ВЕЗ в Донецькій та Луганській областях, як пілотний варіант. Але тоді одразу почалася підготовка до президентських виборів, і воно тихенько якось так зійшло з порядку денного і не набуло масштабів, а тільки було започатковано".

Утім, поки Кравчук "виконував обов’язки президента", СЕЗ стали одним з ключових факторів по мінімізації оподаткування. Міжнародний валютний фонд тоді констатував, що ці зони активно використовувалися для ухилення від податків і контрабанди товарів.

Кабмін підбив попередні підсумки роботи таких СЕЗ. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Луганської області був запроваджений законодавчим актом від 18 грудня 1998 року. За результатами його діяльності було залучено лише $3,8 мільйона прямих іноземних інвестицій, тобто 1,2% від загальної суми інвестицій по всій Україні. Водночас, Донецька область залучила 237,7 млн дол. інвестицій — 78% від суми, отриманої всіма регіонами України, де діяли СЕЗ і ТПР.

Крім того, за аналогічний період на територіях пріоритетного розвитку Луганської області було створено лише 64 робочих місця з 1500 запланованих. Тобто, станом на 2005 рік, навіть без російського військового вторгнення, занепаду і руйнації інфраструктури, Луганщини була визнана депресивною територією. А спеціальний режим фактично призвів до створення на території області т.зв. "чорних дір" зі зменшеним податковим навантаженням.