ЧИ СТАНЕ НОВИЙ ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН СПРАВЖНІМ ПОДАРУНКОМ ДЛЯ ЛУГАНЧАН?

Генеральний план – це картина майбутнього міста, гарант безпеки мешканців та нормального розвитку сучасного міста.

Останнім часом містами України пройшов бум перегляду та обговорення містобудівної документації, а в Луганську прийняття Генеральному плану очікується одразу після Нового року. Нажаль, цей процес, як правило, відбувається непрозоро та без належного контролю і участі громадськості. Так, у Києві Генеральний план було затверджено заднім числом. Не було враховано ні думки громади, ні думки експертів. Про обговорення кияни не чули, і про затвердження дізналися пізно.

В деяких містах чиновникам вдалося своєчасно згладити гострі кути, як наприклад, в Одесі. Так вийшло, що новий Генеральний план Одеси мав знищити ряд важливих з історичної точки зору районів міста, що  у далеких радянських роках замість реставрації планували знести. А все через те, що проектувальники неуважно скопіювали частину сторінок старого Генерального плану у новий.

Важливим моментом є те, що значна частина такого вагомого містобудівного документу, як Генеральний план, засекречена та недоступна для пересічного мешканця, що не має потрібного «рівня доступу». Але незважаючи на секретність громадські обговорення основного містобудівного документу все таки відбуваються.  Та як можна обговорювати те, що ховають можновладці під грифом «Секретно» та «ДСК» (для службового користування)? Генеральний  план в першу чергу має захищати інтереси громади, а не приховувати незаконні дії можновладців. Цей містобудівний документ має розробляється з повним урахуванням інтересів жителів.

Генеральний план міста Луганська не став виключенням із загальної «секретної схеми».  У майже 500-тисячному місті для луганчан доступні лише 9 карт із 28. Постає питання: «Що ж приховується під цим «грифом»?». Міська влада ретельно намагається запевнити луганчан, що нічого важливого там не ховається, що засекречена інформація для пересічного жителя не важлива, не обов’язкова і не потрібна.

Легко помітити, що луганські чиновники помітно поспішали із затвердженням  містобудівного документу, скорочуючи терміни обговорення. Втім  луганчанам пощастило, бо під тиском громадських активістів термін громадських слухань щодо обговорення проекту Генерального плану було перенесено на два місяці.

Багато часу було втрачено під час карантину, коли обговорення не відбувалися, оприлюднення проекту Генерального плану та розповсюдження інформаційних брошур відбулося із запізненням – такі аргументи для подовження терміну обговорення навела Юлія Ращупкіна голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив, громадської організації яка допомагає пересічним луганчанам брати участь в обговоренні Генплану. Також цю думку підтримали і представники інших громадських організацій міста, органів самоорганізації населення, ініціативних груп, що протидіють незаконним забудовам.

Обговорення проекту Генерального плану міста Луганська почалося ще у вересні, але інформація про цю вкрай важливу подію для кожного жителя міста пройшла якось непомітно. А саме, у малотиражному офіційному виданні Луганської міської ради «Жизнь Луганска» з’явилося оголошення без підпису про початок обговорення. Більше про цю подію міська рада наче навмисне не згадувала. Лише після ряду звернень громадськості, у тій же газеті на п’ятій сторінці почали з’являтися матеріали стосовно Генерального плану міста. Але газета міської ради показувала лише один бік «медалі», жодного слова про зауваження та пропозиції громадян там не з’явилося. Склалося таке враження, що луганчани взагалі не зацікавлені питанням майбутнього міста, що насправді не відповідає дійсності. Адже саме майже повна відсутність інформації про початок  обговорення і загальмувала реакцію жителів. Згодом думка громадських активістів почала з’являтися на шпальтах «не ручних» луганських видань та сторінках інтернет-порталів, до міської ради та «Луганськцивільпроекту» почали надходити письмові пропозиції та зауваження від громадян, які міська рада вирішила не оприлюднювати.

Про небажання міської ради поширювати широко інформацію про генплан свідчить і наступний факт. Міськрада надрукувала і поширює 4000 тисячі брошур під назвою «Генеральний план м. Луганська до  2029 року». Невже цей наклад надруковано із розрахунку на майже пів-мільйони луганчан?! Назва брошури виглядає не менш цікаво,  адже десь у назві загубилося слово «проект». Чи може це –  не проект, а остаточна версія, і вносити зміни до неї більше не збираються? А як же тоді зауваження пересічних луганчан, щодо цього містобудівного документу?

Серед проблемних моментів проекту Генплану Луганська варто згадати відсутність його схвалення санітарно-епідеміологічною станцією міста. Окрім того, його проектувальники повністю проігнорували використання альтернативності у пошуку ефективних вирішень міських проблем, а саме наявність хоча б двох шляхів розвитку, наприклад транспортної системи або розширення територій.

За офіційним даними до 2029 року територія Луганська має збільшитися на 9296 га і складати 34959 га. Міська рада вирішила розширити місто за рахунок прилеглих районів та селищ. Але вона не має жодних  юридично-оформлених документів від органів самоврядування цих районів та селищ, що затверджували б їх згоду увійти до складу Луганська.

На порушеннях, які вперто не хочуть можновладці міської ради та розробники генплану зупинимося більш детально.

Жителі вул. Монтажна та 2-Трамвайна вже не перший рік намагаються захистити власне житло та право на безпечне життєве середовище від ливарного виробництва, що потайки розташувалося у них по-сусідству. Завод «Спецавтоматика» незаконно продовжує розбудовуватися у напрямку жилих будинків та викидати у повітря небезпечні пари.  Міська влада закриває на це очі, хоча наявні всі факти порушення норм ДБН. Новий Генеральний план не передбачає вирішення цієї проблеми, а навпаки закріплює незаконне будівництво. Цікавим є і те, що на цій території повністю відсутня санітарна зона між виробничою та житловими зонами. Хоча на карті Генерального плану вона є, але за санітарну зону прийнято проїжджу дорогу та прилеглу до неї вулицю.

На перехресті вул. Дьоміна та Херсонська знищено зелену зону та всупереч нормам ДБН розпочато будівництво АЗС. Це проблемне питання теж не вирішено Генеральним планом на користь жителів. Спеціалісти посилаються на те, що допоки не буде розроблено детального плану забудови, про такі «дрібні» питання говорити ще рано. Та невідомо скільки часу пройде доки з’явиться цей новий документ, і скільки АЗС або інших шкідливих об’єктів до того часу буде збудовано незаконно у безпосередній близькості до житлових будинків. Та Необхідно звернути  увагу й на те, що детальний план буде розроблено згідно Генерального, тому вже зараз важливо не допустити узаконення незаконних будівництв, доки ще не затверджено Генеральний план.

Не вирішує новий Генеральний план і проблем ущільненої забудови, він навпаки передбачає її розвиток. Всім відомо чим загрожують такі дії. Це знищення зелених зон, незаконна забудова дитячих майданчиків та прибудинкової території, порушення санітарних та пожежних норм, часткове руйнування  прилеглих будинків. 

Досі не вирішеним лишається питання забудови лісопаркової зони у районі меморіального комплексу «Гостра Могила». Луганська міська рада незаконно взявши на себе чужі повноваження вирішила самостійно розпоряджатися землями лісомисливського господарства, що навіть не належать місту. За останні роки на ці землі не одноразово посягали різні комерційні підприємства і міська влада. Мешканцям міста 2008 року вдалося спинити будівництво на цій території торгівельного центру «Метро», але боротьба на цьому лише розпочалась. 2009 року міський голова Сергій Кравченко звернувся до Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та КМУ за дозволом на забудову 150 га лісового масиву. Такі дії міського голови спричинили бурхливу реакцію та опір луганчан, у боротьбу вступили міські громадські організації, ініціативні групи, активісти, ЗМІ, лісники. Спроби забудови лісового масиву було припинено. Але згідно нового Генерального плану на цій території все ж таки планується розбиття парку. Треба зазначити, що тут же планується будівництво і ряду комерційних об’єктів, про що свідчать певні позначки на картах. Робимо висновок: все ж таки частину зелених насаджень планується знищити. І це при тому, що у місті їх критично не вистачає. За даними санітарно-епідеміологічної служби України у місті Луганську на одного жителя приходиться 5,4 кв.м. замість 14 кв.м.

Здається, що перелік недосконалостей, відвертих протиріч нормам законів чи грубих порушень громадських інтересів у проекті нового Луганського Генплану можна перераховувати безкінечно. Проте хочеться сподіватися що під час «продовженого» обоготворення міські можновладці все таки дослухаються зауважень луганчан і до документу будуть внесені необхідні корективи і Генеральний план не стане черговим каменем спотикання у 2010 році у стосунках громади та влади.

Олександра Хандрамай