Битва за Донеччину: що чекати найближчим часом і чому роль HIMARS ключова

Політичну мету повністю захопити Луганську та Донецьку область президент країни-агресорки володимир путін фактично оголосив ще 22 лютого — за два дні до повномасштабного вторгнення. Нині підходить до завершення п'ятий місяць війни, а мета рашистів завдяки відчайдушним та злагодженим діям ЗСУ лишається недосяжною. 

Формально росіяни поки не захопили навіть Луганську область — зокрема у Білогорівці ще тривають бої. Але те, що в найближчому майбутньому окупанти захочуть взяти під контроль Слов'янськ та Краматорськ, виглядає очевидним. 

Журналісти «Східного варіанту» запитали експерта Defense Express Івана Киричевського про тактику росіян, їх майбутні дії та здатність ЗСУ відбивати атаки ворога на Краматорськ, Слов’янськ, Бахмут та інші міста. 

Нелогічні злочини росіян на Донеччині ймовірно продовжуватимуться

Російські військові продовжують бити по цивільних об’єктах на Донеччині, знищуючи цивільну інфраструктуру, а найболючіше — забираючи життя людей. Як би прикро не було це визнавати, але рашисти навряд відступатимуть від своєї тактики війни з мирним населенням, попри те, що у військовому плані це не приносить їм жодних дивідендів. 

9 липня рашисти випустили відразу чотири ракети по п'ятиповерхівці у Часовому Яру. В ДСНС повідомили про 48 загиблих цивільних людей.

«Росіяни вчинили абсолютно нелогічний злочин, — каже Іван Киричевський. —  Ці комплекси Іскандер, з яких випустили ракети, призначені для ударів углиб території. А росіяни вирішили всадити аж 4 ракети з боєголовками по 500 кг по гуртожитку в невеличкому містечку, яке знаходиться за пару десятків кілометрів від лінії фронту». 

Експерт називає дві ймовірні причини для цього. Перша — помилка агентури або ж умисна дезінформація своїх кураторів, аби отримати від ворога гроші за розвіддані

«СБУ час від часу заявляють, що зловили чергового зрадника, який шпигував, виконуючи завдання російських спецслужб — намагався розвідати наші позиції. Це відбувається так: куратор дає завдання знайти позицію нацбату. Агент, який невзмозі вирішити це завдання, наводить вогонь на випадковий об’єкт, передаючи куратору, мовляв, ось за цією адресою базуються 200 осіб. І за версією штабістів, вони справді влучили по приміщенню, де стояли так звані націоналісти», — пояснює експерт. 

Друга ймовірна причина — умисне знищення цивільних об’єктів з метою сіяти паніку серед населення. 

«Не секрет, що українське суспільство досить чутливе до втрат серед цивільного населення.  Якщо уявити, що в росіян залишився один реактивний снаряд, з великою ймовірністю, він полетить саме по цивільному об’єкту. Вони так будуть чинити і надалі», — припускає Іван Киричевський.  

Ще один важливий нюанс полягає в тому, що українська протиповітряна оборона вже набагато ефективніше збиває ракети, які летять по військових обєктах. Оскільки в такому випадку набагато легше розрахувати траєкторію польоту ракети. 

А ось коли удар завдається «абикуди», то спрацювати ППО складніше. Саме тому ракети росіян так часто долітають до цивільних об’єктів українських міст, зокрема на Донбасі. 

HIMARS у дії. Разом з боєприпасами на складах вибухають і плани росіян на захоплення Донеччини

Основні сили російських військових нині задіяні на Донбасі та мають завдання найближчим часом атакувати великі міста Донеччини — Слов’янськ, Краматорськ, Бахмут. Про це заявляють у британській розвідці, наголошуючи, що бої за Краматорськ будуть ключовими у всій битві за Донбас. 

Але чи достатньо в росіян ресурсів для цього? 

Американські ракетні артилерійські системи HIMARS, завдяки яким ЗСУ завдали вже десятки влучних ударів по рашистських складах з боєприпасами, дозволяють сподіватися на позитивну для нас відповідь на це питання. 

Іван Киричевський каже: роль цих систем у боях на Донбасі повністю усвідомити поки складно, але вона ключова.  За його словами, росіяни звикли, що мають перевагу у боєприпасах: є постійний підвіз снарядів, постійний підвіз пального, жодних завад логістиці. 

А коли ж системи HIMARS запрацювали, як приклад, вдарили по складах у Луганську, з логістикою у ворога почалися значні проблеми. 

«Зі складів у Луганську росіяни планували поставляти боєкомплекти попаснянському угрупуванню військ, — пояснює Іван Киричевський. — Варто розуміти, що на такому складі може зберігатися до 20 тисяч тонн різного роду боєприпасів. Це і снаряди, і ракети для РСЗО, і протитанкові ракети, і боєприпаси для БМП. Щоб виробити 20 тисяч тонн боєприпасів, росії потрібно щонайменше півмісяця. Вони відчувають щось неладне, не дарма ми їх орками називаємо,  і вони починають висаджувати по мирних об’єктах все, що мають під рукою». 

Ще один аргумент, який ставить під сумнів успішний наступ росіян на великі міста Донбасу — великі втрати живої сили. Елітні частини, каже Киричевський, у росіян закінчилися. Другий армійський корпус наполовину перебитий. В хід ідуть так звані «мобіки» — примусово мобілізовані. 

Єдине, що є в росіян, це можливість відстрілювати по 60 тисяч снарядів на добу по українських позиціях.  А тому удари по складах з боєкомплектами з боку ЗСУ виглядають більш ніж логічними і здатними щонайменше пригальмувати плани ворога. 

Івана Киричевського це наштовхує на історичні паралелі з Другою Світовою війною:

«Американські союзники в серпні 1944 року почали бити по заводах Третього Рейху, які виготовляли синтетичний бензин. Це був фатальний удар для гітлерівського режиму. У них тоді була тисяча важких бомбардувальників, якими гітлерівці могли б атакувати Лондон, але це втратило сенс, коли ці бомбардувальники не було чим заправляти. Так само ЗСУ зараз гарно відпрацьовують по складах боєприпасів противника, і це зриває плани росіян на повне захоплення Донецької області». 

Вимотувати рашистів на сході означає звільняти території на півдні

Українці доволі часто чують від Генерального штабу, що ЗСУ проводять «контрнаступальні дії» на півдні України, зокрема на окупованій Херсонщині. Очевидно, каже військовий експерт, велика заслуга в цьому наших військових на сході, які не віддають Донбас попри велике бажання росіян його захопити. 

За словами Івана Киричевського, усі найбільш боєздатні підрозділи були кинуті саме на схід, тоді як на півдні залишаються менш боєздатні. 

«Оборону на півдні тримають 15 батальйонних груп росіян. Прогалини в обороні в них є і це дозволяє здобувати ЗСУ проміжні успіхи. Росіяни намагаються в відповідь атакувати. Наші офіційні особи вимушені просити людей евакуюватися, оскільки бої можуть перейти в більш масштабний формат», — говорить Киричевський.  

Стримувати рашистів на сході України, нав'язувати їм бої, вимотувати їх і водночас поступово витісняти з півдня України — саме такої тактики дотримуються ЗСУ. І, як каже Киричевський, це цілком логічно, оскільки звільнення Херсона буде для росіян  відчутною моральною поразкою. А для Донеччини це означатиме поповнення ресурсу для захисту.