Сотні мільйонів заборгованості перед шахтарями Донбасу: чи намагається держава розвʼязати проблему?

Вугільна промисловість була однією з провідних в Україні до початку збройної агресії росії у 2014 році. Однак зараз вона зазнає занепаду, а перед шахтарями Донецької та Луганської області виникли сотні мільйонів гривень заборгованості зарплат. Докладніше про це розповідає Східний Варіант 

«Україна з експортера перетворилася на імпортера вугілля»

До початку війни, яку росія розв'язала проти України, вугільна галузь була провідною для Донецької та Луганської областей. Цьому сприяли значні запаси вугільних порід у надрах землі. Лише на тимчасово окупованих територіях Луганської області залишається під 1 млрд тонн запасів цінних марок вугілля, яких немає в Європі. Про це розповідає народний депутат і голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

«У Донецькій та Луганській областях видобувалося вугілля марок «К» (коксове) і «Ж» (жирне). Це коксівне вугілля дуже цінних марок. На Шахтоуправлінні «Покровське» видобувалося вугілля марки «К» із часткою сірки 0,6 %, коли світові стандарти допускають до 1 % її вмісту для якісного споживання. В Європі немає вугілля марки «П» (пісне) й «А» (антрацит). Це дуже цінне вугілля, яке використовується в енергетиці. До 2013 року в нас 60 % теплових електростанцій і 80 % теплоцентралей працювали на вугіллі марок «П» і «А».

Уже у 2015–2017 роках йшло переобладнання блоків теплових електростанцій для використання вугілля марок «Г» (газове), «Д» (довгополуменеве). Тобто шахти з цінними запасами вугілля, з усією інфраструктурою, зі збагачувальними фабриками, металургійними комбінатами, тепловими електростанціями на місцях у Донецькій та Луганській області були загарбані ворогом, або знищені», — розповідає Михайло Волинець.

Якщо у 2013 році в Україні видобули 83,6 млн т вугілля, то у 2014 році вже 65 млн т. За 2024 рік, в умовах повномасштабного вторгнення росії, видобули 22,9 млн т.

На початок 2014 року в Україні працювало 145 вугільних шахт, на 135 з яких видобували вугілля. Зараз же видобутком займаються дві шахти на Волині, пʼять на Львівщині, чотири на Донеччині та вісім на Дніпропетровщині, зазначає Михайло Волинець.

За минулий рік вугільна галузь знов зазнала суттєвих втрат. Лінія фронту наблизилася до Покровська та Мирнограда, через що місцеві шахти зачинилися. Зокрема й Шахтоуправління «Покровське», яке відоме, як найбільша шахта України.

«Вугілля використовується не лише в енергетиці, а ще в машинобудуванні, коксохімічній промисловості, металургії тощо. Удар по вугільній галузі України — це знищення не тільки Донбасу, це знищення фундаменту промисловості, на якому будувалося все: енергетика й живлення величезного промислового комплексу металургійних комбінатів, коксохімічних, збагачувальних фабрик, залізниці тощо», — пояснює голова Незалежної профспілки гірників України.

За останні 10 років Україна з експортерів перетворилася в імпортерів вугілля. У 2014 році наша країна експортувала за кордон 7,1 млн т вугілля. У 2024 році експортовано тільки 400 тис. т., коли імпортовано — 1,4 млн т.

«Через знищення Шахтоуправління «Покровське» Україна зараз уже завозить коксівне вугілля з-за кордону. В Україні його практично не видобувають. Йдеться видобуток тільки на двох шахтах — у Шахтарському та Добропіллі. Однак у тому вугіллі дуже великий вміст сірки — від 2,3 % до 4,5 %. А я вже говорив, що світові стандарти допускають до 1 %. Тому наші компанії вже завозять коксівне вугілля з-за кордону. І купити його навіть у Польщі складно, бо цього вугілля не вистачає», — розповідає Михайло Волинець.

Що окупанти роблять з українськими шахтами?

Після окупації вугільних шахт на Донеччині та Луганщині проросійське управління намагалося організувати їхню роботу для економічних потреб самопроголошених республік. У 2024 році вугільні шахти почали передавати в оренду російським інвесторам із надією, що ті зможуть відновити їхню прибутковість. Спойлер: не вийшло.

Московська промислова група «Родина» однією з перших зайшла на Донбас у 2024 році. Їй передали шахту «Білоріченська», однойменну збагачувальну фабрику і Краснодонське вантажно-транспортне управління в Луганській області.

У лютому 2024 року шахти «Самсонівська-Західна», «Довжанська-Капітальна», «Комсомольська», ім. Вахрушева та ім. Фрунзе передали ростовській фірмі «Донське вугілля». Також компанія отримала контроль над Краснодонським і Ровеньківським ремонтно-механічними заводами й трьома збагачувальними фабриками: «Самсонівською», «Свердловською» та «Вахрушевською». Про це зазначали українські журналісти.

У травні 2024 року окупаційна адміністрація Луганської області передала в оренду «Донському вугіллю» ще пʼять шахт: «Молодогвардійську», «Червоний Партизан», ім. Баракова, «Суходільсько-Східну» та «Харківську». Шахти «Комсомолець Донбасу», «Прогрес», «Зоря» і ім. Лутугина отримала ростовська фірма «Імпекс-Дон». Шахтоуправління «Волинське» передали луганській компанії «ГОК Енергококс», а шахту «Шахтарська-Глибока» й центральну збагачувальну фабрику «Шахтарська» — фірмі «Спеціаліст».

План був таким: інвесторські компанії мусили вкладати в шахти гроші й відновити їхню продуктивність, а разом із цим — прибутковість. Однак невдовзі російські інвестори виявляли бажання повернути окупованим адміністраціям шахти, про що передавали російські новини. Повідомляється, що інвестори не змогли домовитися з окупованими адміністраціями про те, хто має оплачувати технічні проєкти ліквідації гірничих виробок і утримання шахт.

Ті шахти, які не працюють, окупанти затоплюють. Це почалося ще з 2014 року. Не бажаючи вкладати гроші та зберегти промисловий видобуток, проросійські керівництва вимкнули насоси. Як наслідок, шахти наповнилися водою, що загрожує погіршенням екологічної ситуації в регіоні. Шахта «Юнком», на якій у 1979 році провели підземний ядерний вибух, теж затоплена. Як передавали International Human Rights Community, у 2020 році низькорадіоактивна вода вже надходила в горизонти питної води.

Заборгованість зарплат перед шахтарями Донеччини та Луганщини оцінюється в сотні мільйонів гривень

Заборгованість зарплат перед шахтарями Донецької області станом на 1 травня 2025 року становить 272,7 млн грн. Про це Східному Варіанту повідомила директорка Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької ОВА Тетяна Тараненко.

Посадовиця розповіла, що значна частина заборгованості утворилася з початком проведення воєнних дій на території області. Через відсутність чіткої державної програми розвитку вугільних підприємств та недофінансуванням галузі, протягом тривалого часу спостерігається падіння обсягів вуглевидобутку, значне перевищення рівня собівартості продукції над ціною її реалізації, зростання заборгованості із заробітної плати по державних гірничих підприємствах.

«Через значні руйнування, постійні обстріли та численні пошкодження значна частина вугледобувних підприємств області припинили виробничу діяльність. Переважну більшість працівників цих підприємств звільнено або з ними призупинено трудові відносини. Рівень заборгованості по таких підприємствах майже не змінюється. Водночас заборгованість перед працівниками робочих державних шахт відсутня», — сказала Тараненко.

Перед шахтарями Луганської області станом на 1 серпня 2024 року заборгованість зарплат складає 155,2 млн грн, повідомляє в. о. директора Департаменту житлово-комунального господарства Луганської ОВА Артем Скаженик. Однак ця сума не враховує заборгованість заробітних плат на державному підприємстві «Первомайськвугілля». Як повідомили в Луганській ОВА, у них відсутня про це інформація.

«У звʼязку із широкомасштабною збройною агресією рф проти України вугледобувні підприємства Луганщини припинили видобуток вугілля та свою виробничу діяльність. У звʼязку зі зміною юридичної адреси ДП «Первомайськвугілля» та передачею його в управління Фонду Державного Майна України, інформація про заборгованість заробітних плат працівникам відсутня. АТ «Лисичанськвугілля» через окупацію та припинення діяльність призупинив дію всіх трудових договорів до стабілізації ситуації», — повідомив Артем Скаженик.

Михайло Волинець каже, що реальні цифри заборгованості значно вищі. За інформацією керівника Незалежної профспілки гірників, заборгованість тільки по «Селидіввугілля» становить 386 млн грн, по «Торецьквугіллю» — 18,5 млн грн, «Добропіллявугілля» — 225 млн грн (при місячному фонді нарахування заробітних плат 108 млн грн), «Мирноградвугілля» — 82 млн грн. Міністерство енергетики не розголошує суми боргів по шахтах «Краснолиманській», «Південнодонбаській №1» та ім. Сургая. Не розкриваються точні заборгованості на шахтах Луганщини «Первомайськвугілля» та «Лисичанськвугілля». За словами Волинця, приблизна сума заборгованості у «Первомайськвугілля» —  56 млн грн. 

«Це закрита статистика, її не озвучують під час воєнного стану. Прикриваються законом. Ситуація така: шахтарі та їхні родини виїхали з окупованих територій і залишилися ні із чим. Нарахування зарплати — це також сплата податків і ЄСВ, який відраховується в Пенсійний фонд. Люди, маючи, наприклад, 30 років підземного стажу, не можуть вчасно вийти на пенсію, тому що їм не зарахували страховий стаж. Це обман людей, я вважаю, додаткове знущання під час повномасштабної війни. До того ж у країні прискорилася інфляція. Можете представити, як ця зарплата знецінюється. Були розмови, що виплати здійснять коштом репарацій росії після перемоги. Але ж ніхто не знає, як і коли закінчиться війна», — пояснює Михайло Волинець.

Якщо підприємства мають заборгованість, то їм очікувано нараховується штраф і пеня. Зараз в Україні працює механізм, якщо підприємство сплачує заборгованість, то гроші першочергово йдуть на оплату штрафу та пені, а не заробітних плат населенню.

«Заради справедливості треба сказати, що останнім часом Міністерством енергетики вживалися заходи з погашення заборгованості. Загасили значну частину боргів заробітних плат працівникам «Добропіллявугілля-видобуток», «Львіввугілля» і частково «Волиньвугілля». Зараз Міністерство розробляє програму реформування вугільної галузі. Незалежна профспілка гірників України її не погоджує. Зокрема, через відсутність розв'язання питання заборгованості сплати ЄСВ, працевлаштування шахтарів, функціонування шахтарських міст і їхньої інфраструктури. Є питання щодо подальшої перспективи вугільних підприємств, які залишаться, і відносно масштабу звільнення працівників через ліквідацію шахт», — каже народний депутат.

За словами Михайла Волинця, цього року Міністерство фінансів вирішило забрати державну підтримку вугільних підприємств у обсязі 240 млн грн, щоби профінансувати Міністерство національної єдності:

«Не думаючи, як пережити наступний опалювальний сезон. Не думаючи про шахтарські міста та шахтарів. Тому, я, як голова Незалежної профспілки гірників, й Андрій Зимін, голова Профспілки працівників у вугільній промисловості, написали листа і Президенту, і Премʼєр-міністру з проханням припинити цю авантюру. І ще хочу додати, що в Бюджетній резолюції на наступний рік вугільній галузі передбачено фінансування в такому ж обсязі, як цього року. Це при інфляції 15 % і вище. Тоді як ціна на вугілля з 2022 року не змінювалася».

До того ж в Україні не розвʼязується проблема працевлаштування шахтарів в умовах повномасштабної війни та руйнації шахт. Дехто з тих, хто втратив роботу, виїхав у найближчі до шахт села та міста, дехто перевівся працювати в діючі підприємства. Та переважно фахівці однієї з деколи найбільш поважних галузей України залишаються без доходів та перспектив. Рішень ситуації досі немає.

***