Важливо
Порятунок книжок та робота в евакуації: чим живуть бібліотеки Донеччини та Луганщини у часи війни
Бібліотеки — невід’ємна частина української культури. Вони зберігають унікальні видання, які свідчать про нашу історію, формують національну пам’ять і передають цінності від покоління до покоління. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну значна частина бібліотечних фондів Донецької та Луганської областей були знищені або викрадені російськими окупантами. Ще частина з них — змогли евакуюватися та зараз продовжують працювати, наново збираючи свої фонди.
Східний Варіант розповідає про досвід прифронтових та евакуйованих бібліотек сходу, і як вони повертають увагу сучасного читача до бібліотечного простору.
Вплив російської війни на бібліотеки з прифронтових та тимчасово окупованих територій
Бібліотеки — надважливі інституції у сфері культури, які зберігають цінну інформацію. Про це розповідає експертка з культури тимчасово окупованих та прифронтових територій, директорка Центру ідентичності ТОТ Маріупольського університету Діана Трима. Важливу місію мають місцеві та регіональні бібліотеки, адже зберігають у собі унікальні краєзнавчі матеріали, рідкісні видання, архіви місцевих авторів, документи та світлини, що відображають історію окремих міст та сіл.
В умовах спроб російських окупантів знищити українську історію та ідентичність, місцеві бібліотеки східних областей стають доказовою базою з переліком задокументованих відомостей про український народ, культуру та традиції, які тут існували. Тож не дивно, що після 2014 та 2022 років російські окупанти після захоплення українських територій брали під контроль бібліотечні фонди, «незручну» літературу прибирали, важливі архівні бази вивозили до росії, натомість завозили російські «правильні» книжки.
Після початку повномасштабного вторгнення росіяни, за оцінками 2023 року, вивезли з бібліотек Донеччини майже 10 тисяч українських книжок, про що повідомляли в Центрі національного спротиву. На Луганщині книжки вивозили на захоплений стадіон «Авангард» в обласному центрі. Замість цього окупанти завозили свою «літературу» — лише за березень 2023 року до Луганщини завезли 80 тисяч книжок російською мовою.
У Ровеньках Луганської області були зафіксовані випадки масового спалювання української літератури в місцевих котельнях.
Активісти руху «Жовта Стрічка» повідомляли, що не знаходили в бібліотеках на ТОТ видань Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших провідних українських авторів. Такі книги вилучають, щоби передати в новостворені центри екстремістської літератури. На противагу тепер на бібліотечних полицях присутня численна російська література.
Частина бібліотечних закладів Донеччини та Луганщини були пошкоджені чи зруйновані внаслідок бойових дій. У деяких приміщеннях під час місцевих боїв збиралися мирні мешканці, у надії сховатися від бомб. Наприклад, у сховищі Центральної міської бібліотеки Маріуполя під час блокади збиралися люди з найближчих домівок. Однак окупанти не зупинялися перед обстрілами цивільної інфраструктури. Поруч із бібліотекою стався не один ворожий прильот. Як наслідок, культурна будівля була зруйнована.
Загалом, станом на вересень 2025 року, через бойові дії в Україні було зруйновано або пошкоджено 770 бібліотек.
Розуміючи, на що здатен російський окупант, зараз, якщо лінія фронту поступово підходить до населеного пункту, з його бібліотек та музеїв намагаються евакуювати всі цінні речі. Існують і позитивні історії з фронту, наприклад, коли військовослужбовці підрозділу цивільно-військового співробітництва змогли евакуювати 5 тонн книжок зі знищених росіянами бібліотек Сіверська.
Досвід евакуйованих бібліотек: цифровізація та культурний простір для людей
Не всі бібліотеки сходу змогли успішно евакуюватися та відновити роботу на підконтрольних територіях. Однак позитивні історії є.
Луганська обласна універсальна наукова бібліотека до 2014 року працювала в Луганську. Вважається однією з найстаріших обласних наукових бібліотек в Україні. Її фонди становили понад 1,1 млн одиниць зберігання. Після початку зброї агресії росії заклад перемістили до Старобільська. А у 2022 році працівники знов були вимушені рятуватися від російської окупації та руйнувань.
В евакуації бібліотекарі започаткували проєкт «Мандрівна бібліотека», мета якого — органічно обʼєднати всіх переселенців, які опинилися в різних куточках країни. Тепер фахівці бібліотеки згуртовують людей навколо освітніх подій та інформації. Наприклад, курси з української мови, заняття із цифрової грамотності, формати психологічної підтримки, книжкові клуби, літературні розмови із сучасними українськими авторами.
Попри переважну роботу бібліотеки онлайн, її представники влаштовують офлайн-зустрічі зі своїми читачами: дискусії, книжкові пікніки, арттерапевтичні майстер-класи, антилекції про Луганщину, музично-поетичний джем.
Директорка Центральної міської бібліотеки Маріуполя Вікторія Лісогор після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Дніпра. Майже одразу вона розпочала відновлення роботи бібліотеки. Відновила документи та печатки. А згодом оголосила про прийом та збір книжок для нового бібліотечного фонду. Для цього навіть запустили акцію «Допоможи маріупольській бібліотеці».
Зараз бібліотека працює в Дніпрі в одному із соціальних гуртожитків Маріупольської міської військової адміністрації за адресою Ніла Армстронга, 36. Щовівторка сюди можна завітати, узяти книжки, поспілкуватися з відвідувачами чи працівниками.
Маріупольська бібліотека також активно веде сторінку в соціальних мережах. Вікторія Лісогор публікує анонси зустрічей, нові книжкові надходження, а також готує історичні дописи про Маріуполь та його околиці.
Діана Трима каже, що за сучасності бібліотеки змушені працювати над актуальними механізмами залучення читачів та читачок. Особливо, це стосується закладів, які постраждали або евакуювалися через війну. Сучасне суспільство, особливо молодь, набагато рідше відвідує бібліотеки через цифровізацію та доступність книжок на онлайн-платформах.
Тому бібліотеки пробують перетворюватися з монофункціонального закладу на багатопрофільний майданчик, де окрім книжок будуть різноманітні зустрічі із читачами, майстер-класи, заняття, дискусії тощо.
Цей процес — нелегкий та ресурсозатратний. Бібліотекар — не високооплачувана робота. Тому знайти співробітників, тим паче серед переселенців, нелегко.
Попри це бібліотекарі з Донеччини та Луганщини працюють із тим, що мають, і продовжують нести імʼя регіональних бібліотек в Україні. Разом із тим виконують культурну та просвітницьку функції.
«Це осередки, які гуртують навколо себе переміщену громаду через діалог, спілкування з дітьми та військовими. Сьогодні вони мають широкий спектр роботи, зокрема й у науковій сфері — долучаються до досліджень, поширюють і підтверджують інформацію про історію свого регіону. Адже в радянський період багато фактів замовчувалося, а українська ідентичність цих територій значною мірою знищувалася, що вплинуло на її формування. Через це ми довгий час мало знали про власну історію. Сьогодні бібліотеки, як і музеї, активно відновлюють цю пам’ять, розповідаючи про минуле та своїх героїв», — каже Діана Трима.
***
Інга Павлій
