Те, що робить нас українцями. 31 важлива подія за 31 рік Незалежності

Протягом всієї своєї історії народ України самовіддано боровся за свою свободу. Доведено не раз: воля у нас в крові. Цього року День Незалежності важливий як ніколи. Адже ворог знову посягає на наш суверенітет, але від безсилля може лише відбирати наші життя.

«Східний Варіант» зібрав 31 подію з початку офіційного проголошення Незалежності, що так чи інакше вплинули на становлення сучасної української нації. Далеко не завжди ці події радісні, буває навіть, що вони не пов’язані з нами напряму. Втім, вони зіграли важливу роль у житті нашої країни. 

1. Всеукраїнський референдум за Незалежність

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум. До бюлетеня внесли одне просте запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України»? Мова йшла про Акт, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою, за який проголосували 346 нардепів. Наша Незалежність почалася саме з нього. Українці ж закріпили результат.

У референдумі взяти участь майже 32 мільйони громадян. Абсолютна більшість проголосувала «за». Не було жодної області або населеного пункту, де ідея незалежності не знайшла б підтримки громадян.

Хоча зараз росія цинічно намагається спотворити українську ідентичність і нав’язати думку, що «Донбас завжди був руським», результати референдуму 1991-го року кажуть зовсім про інше.

У Донецькій області за незалежність України проголосували 83,90% громадян, у Луганській — 83,86% громадян.

Наступного дня, 2 грудня, нашу незалежність офіційно визнали Польща і Канада, 4 грудня — Литва і Латвія.

2. Гімн, Герб і Прапор

Вже через кілька місяців після проголошення незалежності Україна отримує свою державну символіку. У січні 1992 року Верховна Рада затверджує вірш Павла Чубинського (у дещо зміненому варіанті) у якості Гімну України. Музика належить авторству Михайла Вербицького.

Невдовзі Україна отримає державний герб — Тризуб князя Володимира і прапор — синьо-жовтий біколор. Тепер ці три речі стануть нерозривними символами України. Вони будуть доречно виглядати на державних заходах і у високих кабінетах. А найкраще — в руках людей, що змінюють країну на краще, а також на плечі наших захисників і захисниць, що борються за цю країну.

3. Олімпійські рекорди 90-х

У 1992 році на літній Олімпіаді вперше пролунав Гімн України. Це сталося під час вручення нагороди олімпійському чемпіону з вільної боротьби Олегу Кучеренку. 

Через два роки Сергій Бубка встановить «вічний» світовий рекорд. Він здійснить стрибок з жердиною на 6,14 метра. 26 років ніхто не міг перевершити його рекорд. Загалом же він поставить 35 світових рекордів.

Ще через два роки Ліля Подкопаєва виграє на Олімпіаді три нагороди — у багатоборстві, у вільних вправах, і у вправах на колоді.

1996 рік приніс Україні 23 медалі. Це національний рекорд в медальному заліку Олімпіади.

4. Шахтарські протести

Перші шахтарські страйки почалися у липні 1989 року. Страйкували як шахтарі з Донбасу, так і шахтарі Львівсько-Волинського басейну. Основні вимоги стосувалися збільшення зарплатні та покращення умов праці, що була дуже важкою.

Один із наймасовіших страйків в історії України почався 7 червня 1993-го. Роботу припинили більше ніж 200 з 250 шахт країни. Люди були невдоволені різким стрибком цін на продукти та вимагали підвищення зарплат.

У 1996 році дійшло до перекриття шахтарями залізничних шляхів.

А через два роки, у травні 1998-го шахтарі з об'єднання «Павлоградвугілля» припинили роботу та почали черговий страйк.

У липні того ж року гірники з краснодонських шахт прийшли мітингувати до Луганська. Там почалися сутички з «беркутівцями», у ході яких постраждали 22 гірники.

Страйк тривав до грудня. Шахтарі жили в наметах і вимагали виплат заборгованостей по зарплаті. Втім, сталося це лише після самоспалення 36-річного Олександра Михалевича — гірника краснодонської шахти імені Баракова 14 грудня.

5. Помаранчева революція

21 листопада 2004 року пройшов другий тур виборів Президента України. Результати виборів були сфальсифіковані шляхом залучення кандидатом Віктором Януковичем адмінресурсу, а також інших видів фальсифікацій. Дані, оголошені ЦВК України, значно відрізнялися від результатів екзит-полів.

Про невідповідність виборів міжнародним демократичним стандартам та необхідність перегляду їх результатів рішуче заявила низка європейських країн та Євросоюз у цілому, США, Канада, ОБСЄ, Рада Європи, НАТО та інші міжнародні організації.

Український народ також був не готовий миритися з хибними результатами. 22 листопада, через день після другого туру виборів, почалася акція за невизнання результатів виборів та на підтримку Віктора Ющенка.

Врешті Верховний Суд України після багатоденного обговорення визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, у результаті чого вимоги Ющенка були частково задоволені — зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійсними та було призначено повторне голосування.

6. Визнання Голодомору геноцидом

Верховна Рада у 2006 році офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Публічне заперечення Голодомору вважається протиправним. У тому ж 2006 СБУ розсекретила понад 5 тисяч сторінок державних архівів про Голодомор. 

Через чотири роки Апеляційний суд Києва довів геноцидний характер Голодомору і намір Сталіна знищити частину української націю і тим самим послабити нашу самоідентифікацію.

За оцінкою дослідників Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, під час Голодомору 1932-1933 років на території тодішньої УРСР від голоду загинуло 3,9 мільйона людей.

Сучасні Донецька і Луганська області тоді також постраждали від жахливого акту геноциду, втім подекуди згадувати ті часи наші рідні все ще бояться.

7. Війна в Грузії

Дехто вважає, що війна в Грузії безпосередньо не стосується України. Але це зовсім не так.

Активна фаза війни тривала всього п’ять днів, втім за цей час росія завдала Грузії значних руйнувань, не кажучи вже про людські жертви. 9 з 12 регіонів Грузії потрапили під бомбардування російської авіації. росія не нехтувала використанням забороненої зброї.

Важливо зазначити, що агресія 2008 року була першою спробою росії посягнути на суверенність країни Європи. Такими діями росія ніби прощупувала кордони. Не отримавши відповідної реакції цивілізованого світу, російська влада ніби зрозуміла, що можна продовжувати свій загарбницький геополітичний курс і надалі.

Незаконна окупація Грузинських регіонів Абхазії та регіону Цхінвалі/Південної Осетії були лише початком, а для України — сигналом приготуватися. Втім, думки експертів про те, що наступною після Грузії буде Україна, не були сприйняті серйозно.

Менш ніж через шість років росія дісталася України. Багато грузинів тоді приїхали воювати за суверенітет нашої держави. Дехто воює і до сьогоднішнього дня.

Україна вдячна народу Грузії за підтримку.

8. Завершення будівництва «Донбас Арени»

Будівництво стадіону почалося у 2006 році, ще до того, як стало остаточно відомо, що один з найважливіших для футбольного світу чемпіонатів пройде в Україні.

Процес тривав три роки, що доволі швидко для будівництва такого масштабу. Однак задля його реалізації на будмайданчику інколи одночасно працювало близько 1500 людей.

До речі, за стандартами УЄФА і ФІФА стадіон відповідав категорії «еліт», тобто найпрестижнішої. На той момент він був єдиним таким в Україні й в Східній Європі.

29 серпня 2009 року, до Дня міста і Дня шахтаря, відбулося відкриття «Донбас Арени». Відкриття супроводжувалося так званим «Ґранд Шоу», що складалося з двох частин. Перша — це шоу, виступи політичних діячів, українських та російських виконавців популярної музики та представлення ФК «Шахтар». Друга — концерт відомої американської співачки Бейонсе.

10 тисяч квитків на шоу розпродали у перший же день. На церемонії відкриття були присутні 43 тисячі глядачів.

9. Завершення будівництва злітної смуги в аеропорті імені Сергія Прокоф’єва

Напередодні початку підготовчих робіт до Євро-2012 в Донецьку 2007 року було розпочато будівництво нової злітної смуги на території міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва. 

Згодом було вирішено також побудувати новий аеровокзал. Цей проєкт реконструкції — один з найдорожчих на той момент в Україні.

Урочисто нову злітну смугу відкрили 26 липня 2011 року, на честь чого на неї приземлився найбільший літак у світі, побудований в Україні — «Мрія». І саме у той день було зроблене легендарне фото: «Мрія» пролітає над «Донбас Ареною». Символ красивого і сильного майбутнього Україні та Донецька.

Але вже рівно через три роки та два місяці адміністрація аеропорту офіційно повідомить, що аеропорт тимчасово призупиняє свою роботу. Європейське майбутнє Донецька розбилося об «руський мір». 

10. Євро-2012

Україна і Польща розділили між собою право проводити фінальний етап 14-го чемпіонату Європи з футболу. Спортивне свято проходило з 8 червня по 1 липня 2012 року. І, звичайно, кілька матчів прийняла «Донбас Арена» у Донецьку.

У Донецьк приїхало багато шанувальників футболу з усього світу. Як не дивно, тоді Донбас не відчував себе російським, містяни з радістю одягали жовті й сині кольори та співали Гімн України. Це ще раз доводить, що міф про «російськість українського Сходу» був нав’язаний самою росією.

11. Екологічний мітинг у Маріуполі

Маріуполь ледь не кожен рік очолював рейтинги міст з найбруднішим повітрям. Два великих металургійних комбінати — імені Ілліча та «Азовсталь» відчутно забруднювали атмосферу. Багато хто мріяв переїхати з міста лише через це.

4 листопада 2012 року тисячі маріупольців вийшли на площу Свободи біля тоді ще пам’ятника леніну із вимогою перестати труїти місто. За оцінками різних медіа та організаторів акції, кількість присутніх сягала від 5 до 13 тисяч осіб. Символом стали медичні одноразові маски та протигази.

Організатори ж висунули чіткі вимоги: або закрити аглофабрику «Азовсталь», або перенести її функції на аналогічне виробництво на заводі імені Ілліча.

Результатом протесту стало закриття аглофабрики, як одного з основних джерел викидів на той момент.

12. Революція Гідності

21 листопада 2013 року Уряд Азарова оприлюднив рішення про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Її повинні були підписати вже через тиждень на Вільнюському саміті.

Українці були обурені таким зухвалим зірванням багаторічного процесу. Журналісти та активісти закликали усіх вийти на мирну акцію на Майдан Незалежності.

Подібні акції стали постійними. З кожним днем на мітинги приходило все більше людей. Українці вимагали відставки Азарова і скасування рішення Уряду про відмову від асоціації з ЄС.

У ніч з 29 на 30 листопада спецпідрозділ «Беркут» розігнав мітингувальників. Десятки людей були сильно побиті, серед них більшість — студенти. Дії бійців спецпідрозділу «Беркут» спричинили нові протести в Києві. 1 грудня біля будівлі Адміністрації президента відбулися сутички з силовиками.

Всі ці дні на Майдані швидко розгорталося наметове містечко. 11 грудня з’явилася інформація про те, що ввечері силовики спробують штурмувати його. Люди почали укріплювати барикади. Під час штурму силовики не зуміли зламати ні барикади, ні народ.

У січні протести не вщухли, а навпаки, стали більш масовими. Вперше від вогнепальних поранень загинули протестувальники.

20 лютого силовики почали масово використовувати вогнепальну зброю. Мережею ширилися відео розстрілів людей на Інститутській вулиці.

Через два дні Віктор Янукович збіжить зі своєї резиденції, а до неї отримають доступ українські журналісти. Весь світ побачить, у яких багатствах жив четвертий президент України. Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів усунула Віктора Януковича з посади Президента України. 

За даними Генпрокуратури, під час Євромайдану постраждали 2,5 тисячі осіб, 104 з них загинули. Останніх називають Небесною сотнею.

Паралельно з протестами на Майдані у Донецьку також відбувається серія акцій на підтримку європейської інтеграції. Люди щовечора збиралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Акції були абсолютно мирними і небагаточисельними.

Таким був і Євромайдан у Луганську. На першу акцію прийшло всього п’ять людей, але згодом акції ставали все більш масовими. Все так же активісти збиралися біля пам’ятника Шевченку. Паралельно з протестами на Майдані у Донецьку також відбувається серія акцій на підтримку європейської інтеграції. Люди збиралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку. 

Мітинги неодноразово намагалися зупинити й ні для кого не секрет, що європейська позиція дратувала місцевих колаборантів у владі й проросійськи налаштоване місцеве населення.

13. Мітинги у Донецьку та Луганську

5 березня 2014 року в Донецьку пройшов наймасовіший проукраїнський мітинг. Люди скандували «Донбас — це Україна» і розгорнули на головній площі міста (площа леніна) величезний державний прапор. Ним люди захищалися від каменів і яєць, якими їх намагалися закидати прихильники «руського миру».

Згодом вони стануть діяти ще жорсткіше: окрім каміння в хід підуть ножі та бити. Жертвою донецького протистояння «руському миру» стане молодий хлопець Дмитро Чернявський з селища Хромове, що в Бахмутському районі.

28 квітня в Донецьку відбудеться останній проукраїнський мітинг. Біля спорткомплексу «Олімпійський» збереться колонна автівок — «Автомайдан». На машини нападуть проросійські налаштовані громадяни. Але люди, що згодом будуть збиратися біля того ж спорткомплексу для ходи по вулиці Артема, ще не знатимуть про це.

Під час виконання пісні «Воїни світла» на ходу нападе оскаженілий натовп і криками «росія» почне бити людей ланцюгами та битами. В кінці хтось з них прямо у натовп скине світлошумову гранату.

Окупації пручався і Луганськ. Один зі знакових мітингів пройшов 9 березня. Люди зібралися на заздалегідь узгоджену акцію до Дня народження Тараса Шевченка. Читали його вірші, співали український гімн.

Проти них на мітинг вийшли не лише місцеві прихильники «руського миру», а й завезені «туристи» з Бєлгорода і Ростова.

23 березня у Донецьку пройде марш за єдність України. А вже через кілька днів місцеве управління СБУ захоплять рашисти.

14. Нова боротьба за Незалежність: окупація Криму, “референдуми” та початок російсько-української війни

18 березня 2014 року росія окупувала український Крим. Анексії у лютому-березні передували організовані антиукраїнські виступи у містах Криму, блокада і захоплення стратегічних об'єктів півострова і військових частин ЗСУ підрозділами російської армії у деяких випадках під прикриттям окремих цивільних осіб. А 16 березня був проведений так званий «референдум про статус Криму». Його результати, як і сам факт проведення, не визнала абсолютна більшість країн світу.

У квітні проросійські мітинги пройшли у різних містах України, втім, бажаного результату росія досягла лише у частині Донецької та Луганської областей. 11 травня були проведені псевдореферендуми у Донецьку та Луганську. Місцеві мешканці нібито хотіли незалежності від України.

Фактично ж усі проросійські мітинги проводилися під егідою російських спецслужб. росія потім скаже, що ці мітинги є проханням місцевого населення до захисту їхніх інтересів і росія не може проігнорувати цей запит.

Так почнеться російсько-українська війна.

15. Збиття ІЛ-76 над Луганськом

Вночі 14 червня 2014 року найманці російської приватної військової компанії «Вагнер» збили український літак Іл-76. Він летів у складі конвою з трьох літаків до аеропорту «Луганськ».

На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. В результаті обстрілу усі вони загинули.

Заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов повідомив, що серед загиблих є 9 членів екіпажу із Запорізької області, два десантники з Донецька, по одному з Херсона, Одеси, Харкова, Луганська, Кіровограда, Львова. Решту 32 людей з Дніпропетровської області — 10 з Дніпропетровська, 6 з Кривого Рогу, 2 з Павлограда, 2 з Дніпродзержинська, 2 з Нікополя. Решту хлопців — з сільських районів Дніпропетровщини.

На той час цей випадок вважався найбільшою одночасною втратою Збройних сил України за увесь період незалежності.

16. Збиття Boeing 777

17 липня 2014 року неподалік Торезу було збито цивільний пасажирський літак компанії Malaysia Airlines, що виконував регулярний рейс МН17. Внаслідок цього загинуло 298 осіб, громадян різних країн. За кількістю загиблих ця катастрофа стала найбільшою в історії авіації з 11 вересня 2001 року.

Хоча росія намагалася звинуватити у трагедії Україну, міжнародне розслідування довело: лайнер був збитий ЗРК «Бук», що належав 53-й зенітній ракетній бригаді з Курська.

Це заключення ухвалено ПАРЄ під час пленарного засідання у Страсбурзі. У ПАРЄ зазначила, що «вражені дезінформацією, яку поширює російська влада про аварію літака, що завдала болю і страждань родичам та друзям жертв».

Рішення суду щодо МН17 у Нідерландах оголосять наприкінці 2022 року.

17. Деокупація міст Донецької та Луганської областей

російська окупація у 2014 році ширилися дуже швидкими темпами. Втім, багато міст вдалося так само швидко деокупувати. 

4 червня 2014 року українські військові звільнили від російської окупації Лиман. Це місто стало першим у Донецькій області, звідки ЗСУ витіснили терористів. 

Першим великим містом, з якого вигнали окупантів, став Маріуполь. Бій тривав кілька годин. Під час штурму було ліквідовано ключові опорні точки бойовиків, знищено техніку, відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради. Це сталося 13 червня 2014 року.

5 липня звільнення дочекалися Слов’янськ та Краматорськ. А ще — Дружківка і Костянтинівка. До цього бойовики близько трьох місяців фактично тримали місцевих у терорі.

Під час деокупації міст українські сили спочатку встановили контроль над горою Карачун, що дало стратегічну перевагу. А вже вдень 5 липня над міськими радами Слов’янська та Краматорська замайорів український прапор.

22 липня до звільнених міст доєднався Сєвєродонецьк. Інтенсивні бої велися як на блокпостах біля міста, так і в його межах. Люди зустріли ЗСУ у вишиванках, з квітами та прапорами. Через два дні буде звільнене ще одне велике місто Луганщини — Лисичанськ.

Усі вищеперелічені назви — далеко не повний перелік міст і селищ, що були звільнені. Те, що сталося 8 років назад, доводить нам: деокупація не просто можлива, вона неминуча. 

18. Народна люстрація

Активні люстраційні процеси в Україні почалися після Революції Гідності та початку російсько-української війни. 16 вересня 2014 року, після кількаденних бурхливих демонстрацій, Верховна Рада прийняла в другому читанні законопроєкт «Про очищення влади» (про люстрацію).

Станом на грудень 2016 року до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовані положення Закону України «Про очищення влади», були внесені відомості про 936 особи.

Крім офіційної люстрації, в Україні відбувалася так звана «народна люстрація». Люди буквально викидали у смітник чиновників, до яких мали претензії. Часто під люстрацію підпадали чиновники, що так чи інакше висловлювали проросійські настрої або підозрювалися у корупції. 

19. Мінські угоди

На початку вересня 2014 року була вперше укладена угода про тимчасове перемир’я на сході України.

11 лютого 2015 року в Мінську очільники чотирьох держав (Україна, Німеччина, Франція, росія — так званий формат «нормандської четвірки») прийняли декларацію на підтримку комплексу заходів щодо виконання Мінських угод. Комплекс включав 13 пунктів, серед яких було припинення вогню, обмін полоненими тощо.

З часом стало зрозуміло, що Мінські угоди майже не несуть для України ніякої користі, оскільки росія навіть не думала їх дотримуватися. До того ж росія неодноразово використовувала угоди, як засіб тиску на Україну.

Після «визнання» росією «лднр» і повномасштабного вторгнення угоди перестали діяти.

20. Оборона Донецького і Луганського аеропортів

Бої за луганський аеропорт точилися 146 днів. Українські десантники мужньо тримали оборону аеропорту з квітня 2014 року. Певний час це відбувалося в умовах повної облоги території. У липні блокаду вдалося прорвати, але вже в серпні російські регулярні війська повторно оточили аеропорт.

1 вересня 2014 року українські захисники покинули територію аеропорту.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 21 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. Перший важкий бій відбувся 26 травня 2014 року, а після того значних сутичок не відбувалося. З вересня 2014 активні бойові дії поновилися. Вважається, що контроль над аеропортом був важливий для росіян і терористичного угруповання «днр» не лише зі стратегічної точки зору, а ще й з ідеологічної.

ДАП став символом незламності українських воїнів, а сами вони отримали прізвисько «кіборги». Бойовиків, що намагалися прорватися на аеропорт, неодноразово відкидали назад. 

Донецький аеропорт українські військові утримували 242 дні.

21. Декомунізація

Як і у випадку з люстрацією, декомунізація в Україні мала два шляхи. Перший офіційний, прийнятий на законодавчому рівні. Він стосується, перш за все, перейменування об’єктів топонімії, районів, закладів освіти, населених пунктів і так далі.

Народна декомунізація ще відома під назвою «ленінопад». Це хвиля демонтажів пам'ятників Володимиру Леніну та іншим комуністичним, радянським політичним діячам XX століття в Україні, що розпочалася під час Євромайдану у 2013—2014.

Донеччина і Луганщина не стояла в стороні від цього процесу. У серпні 2014 знесли пам’ятник Леніну у Маріуполі. А вже через кілька днів мотузки накинули на аналогічний пам’ятник у Сєвєродонецьку. Також міста сходу поступово позбувалися пам’ятних дошок, стел та інших об’єктів, так чи інакше пов’язаних з комуністичним тоталітарним режимом.

22. Перемога у Євробаченні-2016

На сьогодні Україна вже тричі перемагала у пісенному конкурсі Євробачення. Але перемога 2016 року стала особливою. У той рік від України виступала співачка Jamala з піснею «1944». Це перша пісня Євробачення, яка містить текст кримськотатарською мовою. Jamala сама є кримською татаркою.

Сама пісня присвячена депортації кримськотатарського народу у 1944 році, що було здійснена за наказом Сталіна. Пізніше він також заборонив згадки про кримських татар у переписах населення.

Пісня привернула увагу до України і її стосунків з росією, де остання на той момент (хоч і не прямо), але змушували мільйони людей переселитися з окупованих частин Донецької та Луганської областей. До того ж росія в Криму і зараз продовжує переслідування кримських татар.

23. Безвіз

Для українців відкрилися кордони європейських країн. З 11 червня 2017 року ми змогли подорожувати Європою без віз, для цього потрібен був лучше біометричний паспорт.

Українці отримали змогу ширше подивитися на інші держави та порівняти їх з Україною. І не завжди це порівняння було на користь Європи. 

24. Мовний закон

25 квітня Верховна Рада України прийняла закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Багаторічні дискусії про те, якою мовою мають друкуватися ЗМІ, якою мовою мають обслуговувати у кафе і кав’ярнях, а також якою мовою мають проходити театральні вистави, нарешті мали припинитися.

Прийняття цього закону розізлило кремль, мовляв, в Україні квітне нацизм. Але про необхідність такого кроку говорить більшість українських експертів. 

25. Томос

На Різдво 2019 року Православна церква України (ПЦУ) отримала Томос про автокефалію, тобто самостійність церкви. Про позитивний вплив такого рішення говорили навіть ті, хто не мав ніякого відношення до релігії, адже після визнання незалежності української церкви росія втратила ще один важіль впливу на Україну.

На жаль, після надання Україні Томосу, наша держава не відмовилася від московського патріархату. Це означає, що росія і сьогодні може сіяти свою пропаганду, використовуючи для цього храми, а не тільки телебачення.

26. Коронавірус

Коронавірус 2019 року (SARS-CoV-2, або 2019-nCoV) — вірус, який спричиняє розвиток респіраторних захворювань у людей (зокрема гострої респіраторної хвороби COVID-19) та може передаватися від людини до людини. Цей вірус уперше був ідентифікований під час розслідування спалаху в м. Ухань, Китай, у грудні 2019 року.

3 березня 2020 року був вперше зареєстрований випадок інфікування в Україні. Його симптоми збігаються з багатьма гострими респіраторними вірусними інфекціями.

Під час перших місяців пандемії в Україні виникло багато волонтерських рухів, які збирали допомогу на ліки, маски, антисептики. Українські швачки-волонтерки шили для лікарів захисні костюми та маски. А ще в країні під час обмежень з доступом громадян до громадського транспорту була започаткована акція «Підвези лікаря». Звичайні українці щоденно доставляли медиків на роботу.

До речі, саме українській літак «Мрія», що є найбільшим у світі, допомагав доставляти гуманітарний вантаж для боротьби з пандемією коронавірусу.

27. Мітинги у Білорусі

9 серпня 2020 року в Білорусі пройшли вибори Президента країни й одночасно почалися мітинги проти результатів. Народ не вірив, що лукашенко вчергове переміг, до того ж було помічено багато порушень.

На мітинги вийшли тисячі людей, почалися сутички з місцевими силовиками.

Втім, боротьба за справедливі вибори й призначення Світлани Тихановської не завершилися для країни нічим. Згодом протести були подавлені силовими шляхами влади.

Українці підтримували білорусів, виходячи на акції солідарності. А сама Україна радо прийняла багатьох білорусів на своїй землі.

28. Держава в смартфоні

У 2020 році держава почала поступово переходити у смартфон. З’явився портал Дія, а у телефонах українців — його однойменний додаток. Більше ніяких черг у держустановах, бюрократії та ходьби по кабінетах. Подати заявку, відкрити ФОП, показати водійське посвідчення, сплатити податки й ще багато іншого можна зробити через Дію.

Україна приголомшує світ темпами своєї цифровізації.

29. Маріуполь — культурна столиця України

Маріуполь. Багато років це місто асоціювалося з важкою промисловістю, поганою екологією і відсутністю туристичного потенціалу. Перші дві асоціації абсолютно справедливі, а от свій туристичний потенціал місто потрохи почало набувати після окупації Донецька.

У 2020 році Маріуполь виграв звання «Великої культурної столиці України», обійшовши у змаганні туристичну мекку нашої країни — Львів. Через пандемію коронавірусу заходи в рамках «Великої культурної столиці» відклали на 2021 рік.

У 2021 році у Маріуполі пройшла низка культурних заходів: «Ніч музеїв», на якій експонувалося Скіфське золото і картини Марії Примаченко; спецпроєкт «Дорога додому» на трасі Маріуполь-Донецьк з виступом гурту ДахаБраха, книжковий фестиваль і ще багато іншого.

30. Повернення історичної назви селищу Нью-Йорк

Хоча багато міст, містечок і селищ в Україні та на Донбасі були перейменовані в рамках декомунізації, Нью-Йорк не потрапляв під дію цього закону.

Селище на місці сучасного Нью-Йорка на Донеччині виникло у другій половині XVIII ст. за 10 км від Торецька і 38 км від Донецька. У 1892 році в селищі німці меноніти заснували німецьку колонію, яку назвали Нью-Йорк.

У 1951 році радянська влада перейменувала його на Новгородське. Але у 2016 році місцеві мешканці захотіли повернути історичну назву, люди виходили на мирні акції за перейменування. 1 липня 2021 року Верховна Рада України IX скликання ухвалила рішення щодо повернення селищу назви Нью-Йорк

31. Друга фаза війни з росією

Донецька і Луганська області майже 8 років тому стали першими жертвами російської агресії. Але весь цей час путіну цього здавалося замало. 

24 лютого росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, яке ще називають другою фазою російсько-української війни. До сьогоднішнього дня росія продовжує цинічно обстрілювати мирні міста, вбивати наших громадян і прикривати це «боротьбою з нацизмом» в Україні.

Попри щоденні воєнні злочини російського окупанта, наші хоробрі захисники та захисниці тримають небо над Україною, а на тимчасово окупованій території все масштабніше розгортається народний спротив.

Україна нарешті поверне історичну справедливість та зупинить багаторічний терор росії. Попереду на нас чекає свято, що за масштабами не поступатиметься сьогоднішньому Дню Незалежності — День Перемоги над росією.

Віримо! Боремося! Переможемо!

***