Без польових доріг та порядку: до чого на Старобільщині призвела окупація

Так, у селах на території Біловодської громади російські військові розбили технікою дороги у селах. За інформацією від наших джерел, майже у всіх населених пунктах Старобільскої громади, яка майже на 90% складається з сіл, дороги є грунтовими чи з частковим асфальтним покриттям. Тому місцеві мешканці їздили між селами польовими дорогами. 

Але з приходом російських загарбників, цих доріг не стало. Причина цьому — рух ворожої техніки.

“Вони приїжджають важкою технікою просто до магазинів аби купити цигарки. Це ж не їх земля, тому їм байдуже на дороги та чистоту. Особливо нестерпно, коли вони катаються під час дощів. Каміння, багнюка, земля все змішується під колесами чи гусеницями, після чого “сходить” дорога. Робити зауваження ж ніхто не буде. Так і живемо”, — розповідає мешканка Біловодської громади, що на Луганщини, чиє імʼя ми не вказуватимемо з міркувань безпеки.

Унеможливлюють проїзд польовими дорогами

Також вона додає, що російські окупанти закрили польові дороги між селами.

“Більшість доріг не тільки розорана та розбита ворожою технікою. Окупанти перекрили до них доступ, бо окопуються. Людям ніде корів пасти. Там, де раніше випасали худобу, тепер страшенні колії від коліс”, — каже жінка.

Перетворюють область на смітник

Окрім проблем з дорогами, більш глобальною є тема сміття. Так, за наявною інформацією наших джерел, окупаційна влада на Старобільщині має явні проблеми з комунальними службами.  

“Якщо взяти Старобільськ та навколишні села, то більш-менш організований вивіз сміття є лише у самому місті. По селах його не забирають, бо це нікому робити. Та й ні на чому. Техніку розкрали, а люди за копійки працювати не хочуть. У звʼязку з чим, навколишні посадки та лісосмуги просто засипані побутовим сміттям, що своєю чергою призводить до серйозних екологічних проблем”, — кажуть наші джерела.

Як вихід, окупаційна влада все частіше почала проводити так звані “суботники”. На них змушують виходити колаборантів з окупаційних структур, школярів, вчителів.

“Про благоустрій взагалі можна забути. Траву ніхто не скошує біля придомових територій. Раніше цим займалися ОСББ, а зараз це просто ніхто не контролює. Якщо комусь з місцевих мешканців набридне дихати тим бурʼяном чи пилом, самі приберуть чи скосять. А організованих прибирань, як раніше було, більше не має. І з кожним місяцем окупації це стає помітнішим. На початку вони розвели «бурну діяльність», а тепер нікому немає діла”, — каже жителька окупованої Луганщини.

Загарбницька політика країни-агресора ніяк не в'яжеться з їхніми наративами про “квітучу країну”, яка несе добробут та порядок на “звільнені” території. Так було з українськими Донецьком та Луганськом. До приходу “руського миру” туди, ці міста будувалися, розвивалися, жили. Тепер це безлюдні, сірі “привиди”, де зупинилося життя. Але віримо, що Україна визволить окуповані території та поверне у них життя.

***